Медведеве (Звягельський район) — Вікіпедія

село Медведеве
Герб Медведевого Прапор Медведевого
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Звягельський район
Тер. громада	Ємільчинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA18080130380050396
Облікова картка	Медведеве
Основні дані
Населення	328
Площа	1,289 км²
Густота населення	254,46 осіб/км²
Поштовий індекс	11232
Географічні дані
Географічні координати	50°53′13″ пн. ш. 27°40′47″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	198 м
Місцева влада
Адреса ради	11232, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с. Медведеве
Карта
Медведеве
Медведеве
Мапа
Медведеве у Вікісховищі

Медведе́ве — село в Україні, у Звягельському районі Житомирської області. Входить до складу Ємільчинської селищної громади.

У 1906 році слобода Ємильчинської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 49 версти, від волості 8. Дворів 69, мешканців 445^[1].

Десь із 1760-х — 1780 –х років тут уже виникло близько 15 господарств. З появою тут великого землевласника Уварова змінилося характерне призначення села, яке було до 1834 року панським. Того ж року частину селян було забрано до армії, частина — втекла, а тих, що лишились, виселили до Миколаївки (колишня назва М'яколовичі) та Осової (Солов'ї) місцевості, яка знаходилась також в нинішніх межах Ємільчинського району. Опустіле село і навколишні землі власник віддав у використання польським землеробам. З часу заселення села поляками і початку ними землеробства на навколишніх землях, його почали називати польським і до нього прикріпилась назва Слобода Медведеве. Польський характер заселення тривав з половини 30 — х років 19 століття до кінця 30-х років 20 століття, тобто більше 100 років.

У 80-х роках 19 століття в рамках запровадженої на Волині земельної реформи, було дозволено купувати землю, на якій господарювали. Слобода на той час нараховувала приблизно 35 господарств. Ця земельна реформа в Медведевому розпочалася лише в 1894 році.

Особливо знана вулиця Града (на даний час існує) навколо будівель простягались власні поля, луки і ліс. З часом тут утворилась велика колонія польських мешканців. Града - це залишки старовинного валу, який простягався на 43 версти на захід від Ємільчиного аж до села Червона Воля (раніше Доброволя або Воняча). Цей вал місцеві жителі називали - Дорога Святослава.

Поляки сповідували католицизм, тому не ходили до православних храмів, а відвідували костьол у Новограді-Волинському.

У селі не було католицького кладовища, тому небіжчиків возили хоронити в Бараші, Городницю, а пізніше в Ємільчине. Лише в 1958 році було обладнане друге кладовище в селі, і все було уладнано. Виробництво поташу і заготівля ділової будівельної деревини були перенесені в графські ліси в урочище «Поломи». Там його відправляли по річці Случ замовникам. Деякі люди з цього села наймались копати болотяну руду, яку вивозили до Руденьки. Велику і довгу боротьбу вели селяни після скасування кріпосного права з місцевим поміщиком за землю в урочищі «Одруб». Поміщик вимагав грошей за землю, яку люди розробляли після знятого лісу, а жителі протестували. Вигнали з села землеміра, поломали його засоби обміру землі. Частини селян після всього заарештували, 20 чоловік взяли під варту заручниками. В дореволюційний період, як і у всіх селах Полісся, тут панувала повна неписьменність, відсутність будь-якої медичної допомоги. Щоб порахувати гроші, дещо прочитати звертались до Степана Сороки, який прийшов у село з солдатів після 25 — річної служби. Більшість листів читались, і відповіді на них давались в костьолі. Медичне обслуговування, якщо можна його так назвати зводилось до шептання. Лікували один одного травами.

Перша світова війна не пройшла осторонь села. Чоловіків забрали на фронт, інших в обоз. Жінок і чоловіків, які залишились вдома, щоденно ганяли в ліс копати окопи і оборонні траншеї. Сліди цих споруд залишились до нашого часу. В Медведівській дачі, особливо в урочищі «Очерчина» помітна система оборонних споруд. Після жовтневого перевороту нова влада розділила поміщицьку землю, у селі обрали головою сільської ради Зембицького В. І. На початку тридцятих років почалась колективізація. Багатьох господарів було «розкуркулено» і вислано на Північ та Сибір. Силою, залякуванням, примусом селян було загнано в новостворений колгосп «П'ятирічка в чотири роки». Першими організаторами колгоспу в Медведовому стали Ф. П. Кубашевич, С. Й. Ваховський, Й. І. Островський, П. Ф. Туровський. Більшість селян примусили переселятись з хуторів в село.

Кардинальні зміни в житті села почалися в 1936 році. Саме в цьому році значна частина польського населення була примусово виселена до Казахстану (Карагандинська та Алма-атинська області). Їхні житлові будинки зайняли благонадійні люди з Підлуб, Серід і інших сіл.

В 1937 році маховик репресій докотився до Медведевого. За надуману участь в ПОВ (Польська військова організація), в «контрреволюційній діяльності» розстріляно (документально підтверджено) 20 чоловік, 25 чоловік вислано до таборів. Під час Другої світової війни 36 чоловік з Медведевого не повернулись до свої рідних. Частина чоловіків — поляків воювали в Армії Крайовій (Польща), були в партизанах. В повоєнний період відновлено роботу колгоспу «П'ятирічка в чотири роки» з 1954 року його перейменували в колгосп «Комсомолець». Землі навколо села були абсолютно заболочені, тому в 60-х роках було проведено меліорацію навколишніх земель. В 1961 році Медведеве стало бригадним селом середівського колгоспу ім. Мічуріна. Досить помітні зрушення сталися в селі з 1985 року після створення окремого господарства, яке носило ім'я Островського. До початку дев'яностих господарство побудовало автомобільну дорогу до райцентру, що дало змогу з'єднати село автобусним сполученням. В село стала повертатись молодь, почали будувати житлові будинки та фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, приміщення сільської ради, встановлено АТС.

• cz. 2/313 Medwedów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku». — S. 313. (пол.)
• Погода в селі Медведеве [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]