Медвежанка — Вікіпедія

село Медвежанка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Довжанський район
Тер. громада Довжанська міська громада
Код КАТОТТГ UA44040010340034101
Основні дані
Засноване 1880
Населення 1012
Площа 84,3 км²
Густота населення 12 осіб/км²
Поштовий індекс 94850
Телефонний код +380 6434
Географічні дані
Географічні координати 48°10′17″ пн. ш. 39°31′15″ сх. д. / 48.17139° пн. ш. 39.52083° сх. д. / 48.17139; 39.52083
Середня висота
над рівнем моря
128 м
Водойми р. Медвежа
Місцева влада
Адреса ради 94850, Луганська обл., Свердловська міськрада, с. Медвежанка, вул, Гребенюка, 12
Карта
Медвежанка. Карта розташування: Україна
Медвежанка
Медвежанка
Медвежанка. Карта розташування: Луганська область
Медвежанка
Медвежанка
Мапа
Мапа

Медве́жанка — село в Україні, у Довжанській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 1012 осіб.

Знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Географія

[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°10' пн. ш. 39°31' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 84,3 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 30 км від міста Довжанська. Найближча залізнична станція — Довжанська, за 30 км.

Історія

[ред. | ред. код]

Засноване 1800 року як слобода Медвежанка на річці Медвежій. З 1953 року має статус села.

Під час Другої світової війни участь у бойових діях брали 232 місцевих жителя, з них 103 загинуло, 197 осіб нагороджені орденами і медалями[1].

У 1950-х роках до складу Медвежанки увійшло село Бородіно.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Довжанської міської громади.[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишніх Довжанського (1938—2020) та Сорокинського районів, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[3].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 985 осіб, з яких 479 чоловіків та 506 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1001 особа.[5]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 79,25 %
російська 14,03 %
вірменська 0,49 %
болгарська 0,20 %
білоруська 0,10 %
німецька 0,10 %
інші 5,83 %

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

У селі працює загальноосвітня школа I—ІІІ ступенів, клуб, ясла-садок «Сонечко» і амбулаторія.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Неподалік від села розташований ботанічний заказник місцевого значення «Ведмежанський».[7]

Також на території села є братська могила загиблих радянських воїнів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. История Городов и Сёл. Медвежанка [Архівовано 10 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Луганська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Луганська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Луганська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 86 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 939 с.
  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9

Посилання

[ред. | ред. код]