Меморіальний будинок-музей Дмитра Яворницького — Вікіпедія

Меморіальний будинок-музей Дмитра Яворницького
48°27′37.72″ пн. ш. 35°04′06.96″ сх. д. / 48.4604778° пн. ш. 35.0686000° сх. д. / 48.4604778; 35.0686000
Тип	музей
Країна	Україна[1]
Розташування	Україна, Дніпро, пл. Тараса Шевченка, 5
Адреса	площа Тараса Шевченка, 5, Дніпро, Україна
Засновано	1988
Режим роботи	11:00 — 16:45 вт, ср, чт, пт, сб, нд
Куратор	Тимошенко Яна Петрівна
Сайт	Офіційна вебсторінка музею
Меморіальний будинок-музей Дмитра Яворницького (Україна)
Меморіальний будинок-музей Дмитра Яворницького у Вікісховищі[2]

Меморіальний будинок-музей Д. І. Яворницького — музей у Дніпрі, що розповідає про життя та діяльність українського історика, археолога, дослідника історії українського козацтва Дмитра Яворницького. Розміщений в будинку, де учений жив і працював упродовж 35 років; є філією Дніпропетровського історичного музею імені Дмитра Яворницького.

Дмитру Яворницькому було майже п'ятдесят, коли він зміг здійснити свою давню мрію — повернутись жити в Україну. В Катеринославі (колишня назва міста Дніпра) він придбав за 300 карбованців ділянку для садиби у Григорія Маркевича. На цій ділянці в 1905 році був споруджений будинок, в якому науковець жив і працював останні 35 років свого життя, а нині діє присвячений йому меморіальний музей^[3] Автор проекту будинку — добрий знайомий Яворницького, місцевий архітектор Леонід Альбертович Бродницький. Нині садиба історика майже не єдина будівля, що збереглася від старого Катеринослава в його характерному «катеринославському» стилі і типовому кольорі.

У «козацькому курені»^[4], так Яворницький називав свій будиночок, часто зупинялися його гості, серед них Павло Тичина, Максим Рильський, Павло Усенко і Остап Вишня, художник-баталіст Микола Самокиш і славіст Агатангел Кримський, класики українського театрального мистецтва М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський та багато ін.^[5]

Після смерті Дмитра Яворницького у 1940 році, його дружина Серафима Дмитрівна подала до міськвиконкому листа з проханням створити в будинку музей. Проте зробити цього не вдалось, оскільки розпочалась Друга світова війна. Під час окупації нова влада виселила з будинку дружину Яворницького і провела в ньому ремонтні роботи. Були пошкоджені малюнки (художник Микола Струнников) на внутрішніх стінах будинку, які відновили після війни. Під час війни у будинку квартирувалися німці, які зруйнували оригінальну веранду і почали будівництво цегляної прибудови, яка мала б слугувати повноцінним другим поверхом. Під час реставраційних робіт до відкриття музею прибудову було розібрано, а веранду відновлено за збереженими схемами та фотографіями.

По закінченню війни, рішення про створення меморіального музею було поновлене, але до 1960-х років у будинку розміщувались фонди Дніпропетровського історичного музею. В 1964 році в кабінеті вченого була відкрита кімната-музей, яка проіснувала близько 10 років. В 1970-х роках будинок був закритий для проведення ремонтних робіт. В 1982 році було прийнято рішення про створення меморіального музею Д. І. Яворницького. Для експозиції музею науковці шукали речі з будинку (меморіальні), добирали аналогічні (типологічні); книги та особисті речі господаря були викуплені з приватних колекцій і бібліотек.

3 листопада 1988 року меморіальний будинок-музей Дмитра Яворницького було відкрито для відвідувачів.^[6]

Архітектурне планування кімнат збереглося. Їхні інтер'єри відновлено такими, якими вони були за життя господаря: вестибюль, передпокій, їдальня, вітальня, кабінет, мезонін. Одна з кімнат, де була спальня господаря, а потім — його дружини — виставкова, в ній експонуються виставки як з фондів ДНІМ ім. Д.Яворницького, так і привезені з різних куточків України.

В музеї зберігається велика кількість документів, що належали в першу чергу самому Дмитру Яворницькому.^[7]

2 учнівські зошити часу навчання в Харківській повітовій гімназії. Перший зошит на 12 листів — «Русская Тетрадь» Дмитрія Еварницкого почата 23 вересня 1868 р., закінчена 9 лютого 1869 р., де учень Дмитро Еварницький вчиться писати окремі елементи літер та самі літери, з помітками вчителя «Хорошо», «Порядочно», «Посредственно», «Порядочно, но больше старайтесь», «Очень недурно», «Посредственно» і знову «Хорошо». Другий зошит «Русская тетрадь» 1869 р. ученика 1-го нормального класса Дмитрія Еварницкого, де списано 9 листів, теж елементи літер та самі літери з помітками вчителя «Порядочно», «Хорошо» та підписами, що роботу виконано власноручно учнем Дмитром Еварницьким.

Перша записна книжка «День за днем» на 480 сторінок містить записи з характеристикою наукових досліджень, збирань: записи приказок, поговірок, жартів українською і російською мовами; розповіді про Іллю Муромця; опис Євангелія, надрукованого у Москві 1763 р. Також тут є записи 1922—1923 рр. — це описи кургану, розкопів, малюнки, плану станції Лоцманської, тобто на території сучасного Дніпра. Друга записна книжка (1890) є продовженням записів попередніх розшуків: записи пісень, різних приказок, схеми-плани місцевості, описи курганів, археологічних знахідок, записи слів, матеріали з української демонології; розповіді про кошового отамана І. Сірка; про лоцманів та вартість їхніх послуг. Обидві відносяться до петербурзького періоду життя вченого.

Записна книжка-зошит на 68 листів містить конспекти історичних досліджень періоду правління Петра І. Наступні два рукописи-лекції відносяться до цього ж харківсько-петербурзького періоду інтенсивного вивчення історії. Перший з рукописів присвячений періоду історії боротьби у Польщі «конфедератів» проти короля, сейму і «схизматів». Другий рукопис містить історію становлення Литовської держави, Польщі, взаємини між цими державами та Росією. Цікавою є записна книжка, яка складається з двох окремих саморобних зошитів. Обидва зошити містять словники з помітками, зокрема в першому — звідки взяті слова: «Марко Вовчок», «О. Стороженко», «Листи з хутора», «село Сурське Кат. губ. Катеринославського повіту», записи, як мучили Ґонту. Другий зшиток починається віршем Олександра Кониського «Сиротина», а на зворотній сторінці — вірш-сатира російською мовою, списаний з газети «СПб Ведомости», февраль, № 38.

Про археологічні пошуки вченого розповідає «Дневник раскопок курганов в (деревне) Михайловке, имении Вс. Эр. Бродского, Верхнеднепровского (уезда)» 1906 IX 28. Тут дається детальний опис місцезнаходження кургану, його розміри, характер поховання.

• Свідоцтво на право розкопів влітку 1885 року поруч із селом Красноплавка Артемовської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії.
• Повідомлення про те, що Д. І. Яворницький був обраний членом археологічного товариства;
• Членський квиток Яворницького, як учасника Восьмого археологічного з'їзду, який відбувався у Москві з 8 по 24 січня 1890 р.
• Запрошення Яворницькому на XIII археологічний з'їзд, який відбувся у Катеринославі 1905 року саме завдяки старанням Д. І. Яворницького і мав велике значення у становленні Катеринославського музею.
• «Відкритий лист» 1927 року, який дає Д. І. Яворницькому право робити розшуки на території майбутнього Дніпробуду; призначення відповідальним керівником постійного археологічного догляду й археологічних розкопів на території Дніпрельстану 21. III. 1927 р.

• Матрикул, що свідчить: «Совет императорского Харьковского Университета свидетельствует, что предъявитель сего Демитрий Эварницкий принят в число студентов сего Университета по историко-филологическому факультету 1877  г. 22 сентября».
• Свідоцтво (копія) про закінчення Яворницьким університету та про науковий вибір молодого фахівця
• Диплом про захист Д. І. Яворницьким вченого ступеня «магистра русской истории», який він отримав на підставі «представленного и публично защищенного им сочинения под заглавием „История запорожских козаков, том І“». Захист відбувся 29 квітня 1901 року, а сам документ був виданий 27 лютого 1902 року.
• Членський білет № 969 члена Катеринославського наукового товариства професора Еварницького.
• Посвідчення № 35 1939 р. академіка Д. І. Яворницького вже за радянських часів.
• Повідомлення про обрання Д. І. Яворницького дійсним членом Академії наук УРСР 1929 р.

• Лист українського письменника, фольклориста, етнографа Б. Д. Грінченка від 16 лютого 1905 року, де Грінченко оповіщає про подальшу роботу над словником.
• Вітальна телеграма Іллі Рєпіна з 30 літнього ювілею наукової та літературної діяльності Дмитра Івановича (1913 р.): «Горячо приветствую маститого юбиляра. Дружески обнимаю безсмертную душу Запорожья. Илья Репин».

Указ Президії Верховної Ради УРСР Про увічнення пам'яті академіка Д. І. Яворницького. Присвоїти ім'я академіка Д. І. Яворницького Дніпропетровському історичному музеєві. Доручити Раді народних комісарів УРСР: встановити на могилі академіка Д. І. Яворницького надгробний пам'ятник, зберегти за дружиною померлого академіка Д. І. Яворницького — С. Д. Яворницькою республіканську академічну пенсію в розмірі 600 крб. на місяць. Голова Президії Верховної Ради УРСР, М. Гречуха. Секретар Президії Верховної Ради УРСР О. Межжерін

• Перкова А. Меморіальний будинок-музей академіка Д. І. Яворницького. — [Д.]: Радянська Україна, 1990. — 20 с.: іл.

• До історії відтворення меморіального будинку-музею Д. І. Яворницького^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Завітати до будинку. Віртуальна екскурсія [Архівовано 22 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Книга відгуків Меморіального будинку-музею Д. І. Яворницького [Архівовано 8 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Відвідати музей у форматі 3D [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.]
• Музейні історії про Д.І. Яворницького