Мерл великий — Вікіпедія

Мерл великий
Великий мерл (Національний парк Крюгер, ПАР)
Великий мерл (Національний парк Крюгер, ПАР)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Шпакові (Sturnidae)
Рід: Мерл (Lamprotornis)
Вид: Мерл великий
Lamprotornis australis
(Wahlberg, 1856)
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Megalopterus australis
Посилання
Вікісховище: Lamprotornis australis
Віківиди: Lamprotornis australis
ITIS: 560672
МСОП: 22710731
NCBI: 451396

Мерл великий[2] (Lamprotornis australis) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae)[3]. Мешкає в Центральній і Південній Африці.

Великий мерл
Великий мерл

Довжина птаха становить 30-34 см, вага 74-138 г. Голова синьо-зелена, обличчя чорне, скроні і щоки темно-бронзові, потилиця фіолетово-синя з легким пурпуровим фідтінком. Підборіддя, горло і спина синьо-зелені, надхвістя і покривні пера хвоста мають пурпуровий відтінок. Груди і живіт синьо-зелені, боки і нижня частина живота сині. Крила широкі, округлі на кінці, сині. Загалом оперення має характерний райдужний металевий відблиск. Очі темно-карі, дзьоб і лапи чорні. У молодих птахів відблиск в оперенні не виражений, спина у них синьо-зелена, а нижня частина тіла тьмяно-синювато-чорна.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Великі мерли мешкають на південному сході Анголи, на південному заході Замбії, в центральній і східні Намібії, в Ботсвані, на крайньому заході Зімбабвеі на півночі Південно-Африканської Республіки, зокрема в Національному парку Калахарі-Гемсбок. Окрема популяція мешкає також на північному сході ПАР і в сусідніх районах на півдні Мозамбіку і сході Есватіні, зокрема в Національному парку Крюгер. Великі мерли живуть в рідколіссях і акаціяєвих саванах, зокрема в заростях Vachellia erioloba і Senegalia nigrescens, а також в мопане і цезальпінієвих заростях, на висоті до 1500 м над рівнем моря. Вони зустрічаються зграйками до 50 птахів, іноді до тисячі птахів, часто приєднуються до змішаних зграй птахів.

Великі мерли живляться комахами, такими як коники, терміти, мурахи і жуки, а також іншими безхребетними, ягодами і плодами, зокрема Diospyros mespiliformi, і відходами поблизу людських поселень. Шукають їжу на землі. Сезон розмноження в Намібії і Ботсвані у них триває з січня по квітень, а Замбії у березні, в ПАР з жовтня по січень. Великі мерли є моногамними птахами. Вони гніздяться в дуплах дерев, вокористовують покинуті дупла дятлів і лібій, тріщини серед скель або штучні гніздівлі. Дупла, які зазвичай розташовуються на висоті 2-7 м над землею, птахи встелюють свіжою зеленою траво, зеленими листями, пір'ям, а також іншим матеріалом. В клідці від 2 до 4 синіх або синьо-зелених яєць, поцяткованих червонувато-коричневими плямами, розміром 29×20 мм і вагою 7-9 г. Інкубаційний період триває 15 днів, пташенята покидають гніздо через 20-24 дні після вилуплення. На відміну від деяких інших мерлів, великим мерлам не притаманний колективних догляд за пташенятами. Вони іноді стають жертвами гніздового паразитизму чубатих зозуль.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Lamprotornis australis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 27 грудня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 грудня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Feare, Chris; Craig, Adrian (1999). Starlings and Mynas. Princeton University Press. ISBN 0-7136-3961-X.

Посилання

[ред. | ред. код]