Мерл капський — Вікіпедія

Мерл капський

Капський мерл (Дамараленд, Намібія)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Шпакові (Sturnidae)
Рід:	Мерл (Lamprotornis)
Вид:	Мерл капський

Біноміальна назва

Lamprotornis nitens
(Linnaeus, 1766)

Ареал виду (зеленим вказано ареал підвиду L. n. culminator, який визнається деякими дослідниками)^[2]

Синоніми

Turdus nitens Linnaeus, 1766

Посилання

Вікісховище:	Lamprotornis nitens
Віківиди:	Lamprotornis nitens
ITIS:	560682
МСОП:	22710675
NCBI:	248151

Мерл капський^[3] (Lamprotornis nitens) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae)^[4]. Мешкає в Південній Африці^[5].

Таксономія

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис капського мерла до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком з Анголи. Він використав французьку назву Le merle verd d'Angola та латинську назву Merula Viridis Angolensis^[6]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури^[7]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї «Systema Naturae», він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном^[7]. Одним з цих видів був капський мерл, для якого Лінней придумав біномінальну назву Turdus nitens^[8]. Пізніше вид був переведений до роду Мерл (Lamprotornis), введеного голландським зоологом Конрадом Якобом Темінком у 1820 році^[9].

Опис

Довжина птаха становить 23-27 см, вага 75-105 г. Голова синя, скроні більш темні, верхня частина тіла синя або синьо-зелена. На перах є невеликі, малопомітні червонувато-фіолетові плямки. Оперення має характерний райдужний металевий відблиск. Дзьоб і лапи чорні. У молодих птахів відблиск в оперенні менш виражений, нижня частина тіла у них темно-сіра або чорна. Птахи набувають дорослого забарвлення і блиску у віці 6 місяців.

Голос — довгі трелі, які можуть включати в себе імітацію деяких почутих звуків.

Поширення і екологія

Капські мерли мешкають на заході і півдні Анголи, на крайньому півдні Замбії, в Намбії, Ботсвані, Зімбабве, південному Мозамбіку, Південно-Африканської Республіці, Лесото і Есватіні, зустрічаються на крайньому південному заході Демократичної Республіки Конго. Вони живуть в різноманітних природних середовищах, зокрема в саванах, рідколіссях, чагарникових заростях, напівпустелях Калахарі, на луках і полях, в заростях на берегах водойм, в парках і садах, поблизу людських поселень. Під час негніздового періоду зустрічаються великими зграями, часто приєднуються до змішаних зграй птахів разом з іншими мерлами, звичайними і жовтоголовими шпаками.

Капські мерли живляться комахами, зокрема мурахами, кониками, жуками і гусінню, а також плодами і нектаром деяких видів рослин^[10]. Шукають їжу переважно на землі. Іноді вони супроводжують стада антилоп, шукаючи паразитів на їх тілі, а поблизу людських поселень шукають відходи на звалищах.

Капські мерли є моногамними птахами, сезон розмноження у них триває з вересня по березень. Вони гніздяться в дуплах дерев, іноді використовують покинуті дупла дятлів і лібій або штучні гніздівлі. Дупла встелюються сухою травою, пір'ям та іншим матеріалом, вони використовуються повторно впродовж кількох років. Зафіксований випадок, коли гніздова пара використовувала одне гніздо впродовж 20 років. В кладці від 2 до 6 синьо-зелених яєць, поцяткованих червонуватими плямками. Інкубаційний період триває 12-14 днів, насиджують лише самиці. За пташенятами доглядають і самиці, і самці. Іноді їм допомагають кілька птахів-помічників. Пташенята покидають гніздо через 20 днів після вилуплення, однак стають повністю самостійними ще через тиждень^[10].

Капські мерли іноді стають жертвами сапсанів і білоголових орлів. Також вони іноді стають жертвами гніздового паразитизму великих воскоїдів і чубатих зозуль.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Lamprotornis nitens: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 24 грудня 2022
↑ Chittenden, H. та ін. (2012). Roberts geographic variation of southern African birds. Cape Town: JVBBF. с. 198—199. ISBN 978-1-920602-00-0.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 24 грудня 2022.
↑ del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. (ред.). Cape glossy starling. Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Процитовано 9 вересня 2014.
↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French та Latin) . Т. 2. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 311—312, Plate 30 fig 2.
↑ ^а ^б Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. hdl:2246/678. Процитовано 25 грудня 2021.
↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 294.
↑ Temminck, Coenraad Jacob (1820). Manuel d'ornithologie, ou, Tableau systématique des oiseaux qui se trouvent en Europe (French) . Т. Part 1 (вид. 2nd). Paris: H. Cousin. с. 55 (LV).
↑ ^а ^б Lerm, Rion E. (2014). The breeding ecology of Cape glossy starlings at a nest site in the Kalahari. Ornithological Observations. 5: 37—40. ISSN 2219-0341.

Джерела

Feare, Chris; Craig, Adrian (1999). Starlings and Mynas. Princeton University Press. ISBN 0-7136-3961-X.

Посилання

Glossy starling — Species text in The Atlas of Southern African Birds

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Lamprotornis nitens: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 24 грудня 2022

[geo-2] Chittenden, H. та ін. (2012). Roberts geographic variation of southern African birds. Cape Town: JVBBF. с. 198—199. ISBN 978-1-920602-00-0.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[ioc-4] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 24 грудня 2022.

[5] Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. (ред.). Cape glossy starling. Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Процитовано 9 вересня 2014.

[brisson-6] Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French та Latin) . Т. 2. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 311—312, Plate 30 fig 2.

[allen-7] а ^б Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. hdl:2246/678. Процитовано 25 грудня 2021.

[8] Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 294.

[9] Temminck, Coenraad Jacob (1820). Manuel d'ornithologie, ou, Tableau systématique des oiseaux qui se trouvent en Europe (French) . Т. Part 1 (вид. 2nd). Paris: H. Cousin. с. 55 (LV).

[Lerm-10] а ^б Lerm, Rion E. (2014). The breeding ecology of Cape glossy starlings at a nest site in the Kalahari. Ornithological Observations. 5: 37—40. ISSN 2219-0341.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]