Механіка — Вікіпедія
Механіка | |
Назва | грец. μηχανική |
---|---|
Досліджується в | інженерія |
Механіка у Вікісховищі |
Мехáніка (від грец. Μηχανική, mechane — знаряддя, споруда, мистецтво побудови машин) — в загальному розумінні наука про механічний рух та рівновагу тіл і взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Належить до природничих наук. Також це розділ фізики який вивчає закон механічного руху і механічної взаємодії. Термін «механіка» ввів у науку Арістотель.[1] Вольтер уважав, що «історія механічних мистецтв є, імовірно, найкориснішою з усіх».
Механіку поділяють на загальну механіку, механіку суцільних середовищ і прикладну механіку. В кожному з цих розділів розрізняють статику, кінематику й динаміку. До загальної механіки відносять аналітичну механіку, небесну механіку, балістику, теорію гіроскопів, теорію стійкості руху, а також теорію коливань, біомеханіку, теоретичну механіку тощо. Основу механіки суцільних середовищ становить гідроаеромеханіка, газова динаміка, механіка деформованого твердого тіла. До прикладної механіки відносять механіку ґрунтів і сипких тіл, будівельну механіку, опір матеріалів та ін.
Засновником механіки вважається Галілео Галілей. Основні закони динаміки встановив Ісаак Ньютон. Значний внесок у розвиток механіки зробили українські вчені О. М. Динник, Д. О. Граве, Г. М. Савін, А. Д. Коваленко, Микола Кільчевський та ін. Питання механіки розробляють в інститутах НАН України, на кафедрах ряду вузів країни.
- Біомеханіка — наука про механічні властивості біологічних структур.
- Класична механіка (механіка Ньютона)
- Динаміка — вивчення руху об'єктів під впливом сил
- Кінематика — вивчення руху об'єктів без врахування сил
- Статика — вивчення умов рівноваги фізичних тіл
- Механіка Гамільтона та Лагранжа — формалізми класичної механіки
- Теоретична механіка
- Механіка суцільних середовищ
- Прикладна механіка
- Квантова механіка
- Статистична механіка
- Релятивістська механіка
- Акустика
- Стереомеханіка
- Діяльність видатних механіків на Україні / Т. В. Путята, Б. Н. Фрадлін; Під ред. А. Д. Коваленка. — К.: Держтехвидав УРСР, 1952. — 268 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Механіка: підручник / Стефан Банах ; пер. з пол. та ред. Г. Понеділка ; Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2017. — XVIII, 596, [1] с. : іл., портр. ; 25 см. — Бібліогр.: с. 597 (17 назв). — Предм. покажч.: с. 582—588. — 200 пр. — ISBN 978-966-941-024-5
- Словник термінів в галузі механіки для студентів всіх напрямів денної та заочної форм навчання / Лещенко Д. Д., Балдук П. Г., Бекшаєв С. Я., Козаченко Т. О. — Одеса: ОДАБА. — 2016. — 114 с. (читати онлайн [Архівовано 29 серпня 2021 у Wayback Machine.])
- Термомеханіка неферомагнітних електропровідних тіл за дії імпульсних електромагнітних полів з модуляцією амплітуди: [монографія] / О. Р. Гачкевич, Р. С. Мусій, Д. В. Тарлаковський ; Ін-т приклад. проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача, Нац. ун-т «Львів. політехніка», Держ. ун-т аерокосм. технологій (Моск. авіац. ін-т). — Львів: Сполом, 2011. — 216 с. : іл. — Бібліогр.: с. 183—209 (366 назв). — ISBN 978-966-665-644-8
- Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. Основи творення машин / [за ред. О. В. Горика (д. т. н., проф., засл. прац. нар. освіти України)]. — Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. — ISBN 978-966-2989-39-7.
- Федорченко А.М. (1975). Теоретична механіка. Київ: Вища школа., 516 с.
- Механіка // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 123-124. — ISBN 978-966-7407-83-4.
- Механіка [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.] / УРЕ
- ↑ Механіка. // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)