Микола Млечко — Вікіпедія

Микола Млечко
Віленський підвоєвода
1625—1628
 
Смерть: не раніше 14 квітня 1644 і не пізніше 22 квітня 1644 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Млечки гербу Доливаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Ян Млечкоd Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Катерина Потійd, Q121338674?[1][2] і Q130748166?[2] Редагувати інформацію у Вікіданих

Микола Млечко (пол. Mikołaj Mleczko; помер бл. 1645 року) — литовський шляхтич, протягом життя займав різні посади у Великому князівстві Литовському. Зять Галшки Гулевичівни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Микола Млечко походив з шляхетної родини Млечків герба Долива. У 1611 році став оршанським хорунжим, протягом 1625—1628 років перебував на посаді віленського підвоєводи, у 1627 році обирався оршанським підкоморієм. Через чотири роки обирався послом на сейм[3], а у 1638 році — маршалком Головного трибуналу Великого князівства Литовського.

У 1615 році одружився з Катериною Потій, дочкою Криштофа Потія та Галшки Гулевичівни[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 9, Województwo mścisławskie XVI-XVIII wiek / за ред. A. RachubaWarszawa: 2019. — С. 168. — ISBN 978-83-65880-76-5
  2. а б Dzieje rodziny Ciechanowieckich herbu Dąbrowa (XIV–XXI wiek) / за ред. H. Lulewicz, A. RachubaWarszawa: DiG, 2013. — 612 с. — ISBN 978-83-7181-785-4
  3. Jan Seredyka, Parlamentarzyści drugiej połowy panowania Zygmunta III Wazy, Opole 1989, s. 96.
  4. відп. ред. В. С. Брюховецький, упоряд. З. І. Хижняк, ред. (2001). Києво-Могилянська академія в іменах. XVII—XVIII ст. Київ: Видавничій дім «КМ Академія». с. 159—160. ISBN ISBN 966-518-132-7. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Artur Walden, Marszałkowie świeccy Trybunału Głównego Wielkiego Księstwa Litewskiego w latach 1633—1648, w: Czasopismo Prawno-Historyczne, t. LXV, 2013, z. 1, s. 168.
  • Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego, t. 1, Województwo wileńskie XIV—XVIII wiek, pod redakcją Andrzeja Rachuby, Warszawa 2004, s. 692.