Мирне (Прилуцький район) — Вікіпедія
село Мирне | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Чернігівська область |
Район | Прилуцький район |
Тер. громада | Талалаївська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA74080190210016240 |
Облікова картка | Верховна Рада України. |
Основні дані | |
Засноване | до 1869 |
Перша згадка | 1869 |
Населення | 39 |
Площа | 3,41 км² |
Густота населення | 11,44 осіб/км² |
Поштовий індекс | 17252 |
Телефонний код | +380 4634 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°42′28″ пн. ш. 33°2′53″ сх. д. / 50.70778° пн. ш. 33.04806° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 163 м[1] |
Місцева влада | |
Адреса ради | 17252, село Березівка, вулиця Слави, 2 |
Карта | |
Мапа | |
Ми́рне (Ведмеже) — село в Чернігівській області України. За адміністративним поділом до липня 2020 року село входило до Талалаївського району, а після укрупнення районів входить до Прилуцького району. Входить до складу Талалаївської селищної громади. Розташоване на старовинному шляху з Прилук до Ромен, за 5 км на схід від села Березівки. Площа — 3,41 км².
Є на мапі 1869 року як хутір без назви.[2]
Село уперше згадується під 1886 роком[3]. Входило до Березівської волості 2-го стану Прилуцького повіту Полтавської губернії. Тоді було 5 козачих дворів, 4 селянські, 10 хат, 63 жителя.
1910 року в селі було 19 господарств, з них козаків — 10, селян — 9, налічувалось 119 жителів, у тому числі 1 кравець, 1 швець, 5 ткачів, 1 поденник, 8 займалися іншими неземлеробськими заняттями, все інше доросле населення займалося землеробством. Було 88 десятин придатної землі.
З приходом радянської влади, у 1923 року село відійшло до Роменської округи УСРР.
З 1991 року село у складі України. У 1996 році в селі було 27 дворів, мешкало 40 жителів; за переписом населення 2001 року в селі проживало 39 осіб, станом на листопад 2014 року — 4 особи.
До 2017 року було підпорядковане Березівській сільській раді.
- ↑ Погода в селі Мирному. Архів оригіналу за 20 грудня 2011. Процитовано 23 травня 2008.
- ↑ Трехверстовка Черниговской области. Военно-топографическая карта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
- ↑ Сборник по хозяйственной статистике Полтавской губернии. Том IX. Прилукский уезд (по переписи 1886). Полтава, 1891.(рос.)
- Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина : енциклопедичний довідник / за ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. — 560 с. — ISBN 978-966-340-221-5.