Михалевич Михайло — Вікіпедія

Михайло Михалевич
Народження1906(1906)
Київ, Російська імперія
Смерть1984(1984)
 Філадельфія, Пенсільванія, США
Національністьукраїнець
КраїнаСША США
Жанрмалярство, графіка
НавчанняКиївський художній інститут
Діяльністьхудожник, графік, сценограф, ілюстратор, карикатурист
ТвориПлакати в Карпатській Україні та інше
ПартіяОУН

Михалевич Михайло (нар. 1906, Київ — пом. 1984, Філадельфія) — український художник-графік, іконописець, театральний декоратор, громадсько-політичний діяч.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Зліва 1-й ряд: Орест Чемеринський, Олена Теліга, Улас Самчук. 2-й ряд: Михайло Михалевич, Омелян Коваль, Юрій Русов. Львів, літо 1941 р.

Михалевич Михайло народився у 1906 році в Києві. Брат Вероніки Філонович. По батьку походив з роду Волинських православних священиків, по матері — з козацького роду оборонців Батурина[1]. Навчався у «Київському художньому інституті» (1924—1928), у Празі — «Вищій художньо-промисловій школі» (1934—1936) та «Празькій Академії Мистецтв» (1937—1938). З 1940-х років — член ОУН; очолював відділ мистецтв при ОУН (1934—1942)[2]. Працював у Карпатській Україні, очолював мистецьку референтуру вищого командування Карпатської Січі (1939)[3].

Восени 1941 року разом із дружиною Ніною Ліндфорс-Михалевич у складі похідних груп ОУН прибув до Києва[4]. Гітлерівці розпочали масовий терор проти мирного населення, в тому числі проти українських націоналістів. Оскільки СД в Києві розшукувало Михайла Михалевича та влаштовувало на нього засідку, тому він змушений був покинути місто. З 1944 року — Михалевич у Німеччині, а з 1950 року — в США.

Брав активну участь у національно-культурному житті громади українців. Помер у США в 1984 році.

Творчість

[ред. | ред. код]

Михайло Михайлевич працював над різними агітаційними матеріалами, малював карикатури, компонував різні гасла та опрацьовував ілюстрації для пропагандивних матеріалів[5]. Найбільше відомий своїми плакатами, присвяченими боротьбі Карпатської України проти угорських і польських агресорів.

Ось як описує це Василь Ґренджа-Донський:

7 грудня 1938. На стінах Хуста появилися плакати маестро Михалевича. Особливо один паде в вічі, виконаний прекрасно — просто говорить. Молодий, відважний гуцул стоїть з мечем, перед ним величезна гадюка-давун, розрізана на дві половини. Гадюка символізує спільний польсько-мадярський кордон, який хоробрий гуцул мечем перетяв. Два вовки, один з польським орлом, а другий із знаком мадярських терористів, проливають сльози над трупом перерізаного давуна...

— Василь Ґренджа-Донський, «Щастя і горе Карпатської України»

Книги з ілюстраціями Михайла Михалевича

[ред. | ред. код]
  • Олена Цегельска. Напровесні. Казки й оповідання. — Торонто — Нью-Йорк: Об'єднання Працівників Дитячої Літератури, 1969.
  • Леонід Полтава. Маленький дзвонар із Конотопу. — Торонто — Нью-Йорк: Об'єднання Працівників Дитячої Літератури, 1969.
  • Призабуті казки. Українські народні казки Придніпрянщини. — Торонто — Онтаріо: Об'єднання працівників літератури для дітей і молоді ім. Леоніда Глібова, 1977.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. «ВЕСЕЛКА» зазнала дві болючі втрати (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 12 липня 2015.
  2. Квазіенциклопедія ОУН-УПА. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 12 липня 2015.
  3. Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1962. — Т. 4. — С. 1556—1565. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 12 липня 2015.
  4. Пам'ять серця –Україна: Софія Русова, Ніна Ліндфорс-Міхалевич і Українська ідея.[недоступне посилання з липня 2019]
  5. Зиновій Книш. Б'є дванадцята[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела

[ред. | ред. код]