Мовчання — Вікіпедія

Мовчання — дія або стан за значенням дієслова мовчати, тобто утримання від мови, висловлювань, використання голосу. Стан мовчазної людини.

Мовчання — пауза наприкінці віршового рядка або на місці цезури, використовується також у прозі та драматурги. Специфічного значення паузі надав Людвіг Вітгенштайн, завершуючи свій «Логіко-філософський трактат» (1921) «Про що неможливо говорити, про те слід мовчати»[1]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Літературознавча енциклопедія

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]