Мокрокалигірська волость — Вікіпедія
Мокрокалигірська волость | ||||
Центр | Мокра Калигірка | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 18 354 (1886) | |||
Населення | 7702 осіб (1886) | |||
Густота | 38.4 осіб / км² | |||
Мокрокалигірська волость — адміністративно-територіальна одиниця Звенигородського повіту Київської губернії з центром у селі Мокра Калигірка.
Станом на 1886 рік складалася з 14 поселень, 10 сільських громад. Населення — 7702 особи (3476 чоловічої статі та 4226 — жіночої), 890 дворових господарство[1].
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 4397 | 3686 |
Приватної власності | 13670 | 10677 |
Іншої власності | 287 | 240 |
Загалом | 18354 | 14603 |
Поселення волості:
- Мокра Калигірка (Велика Калигірка) — колишнє власницьке містечко за 35 верст від повітового міста, 1189 осіб, 196 дворів, православна церква, єврейський молитовний будинок, постоялий двір, 3 постоялих будинки, 30 лавок, базари, 9 вітряних млинів, бурякоцукровий завод.
- Єлизаветка — колишнє власницьке село при річці Калигірка, 505 осіб, 75 дворів, школа, водяний і 8 вітряних млинів.
- Коротине — колишнє власницьке село, 401 особа, 64 двори, православна церква, постоялий будинок, 3 вітряних млини.
- Суха Калигірка (Мала Калигірка) — колишнє власницьке село, 909 осіб, 150 дворів, православна церква, 4 вітряних млини.
- Ярославка (Сучок) — колишнє власницьке село при річках Товмач і Лип'янка, 750 осіб, 109 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний і 4 вітряних млини.
- Ярошівка — колишнє власницьке село при річці Вись, 789 осіб, 113 дворів, православна церква, постоялий будинок, 5 вітряних млинів, винокурний завод.
Старшинами волості були:
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1909 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1909. XX + 214 + 261 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1910 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1910. XVI + 252 + 289 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1912 г. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1912. XX + 289 + 275 + 68 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1913 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1912. XXI + 286 + 293 + 75 с.
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1915 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1915. XXI + 244 + 290 + 62 с.
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |