Мокрокалигірська волость — Вікіпедія

Мокрокалигірська волость — адміністративно-територіальна одиниця Звенигородського повіту Київської губернії з центром у селі Мокра Калигірка.

Станом на 1886 рік складалася з 14 поселень, 10 сільських громад. Населення — 7702 особи (3476 чоловічої статі та 4226 — жіночої), 890 дворових господарство^[1].

Поселення волості:

• Мокра Калигірка (Велика Калигірка) — колишнє власницьке містечко за 35 верст від повітового міста, 1189 осіб, 196 дворів, православна церква, єврейський молитовний будинок, постоялий двір, 3 постоялих будинки, 30 лавок, базари, 9 вітряних млинів, бурякоцукровий завод.
• Єлизаветка — колишнє власницьке село при річці Калигірка, 505 осіб, 75 дворів, школа, водяний і 8 вітряних млинів.
• Коротине — колишнє власницьке село, 401 особа, 64 двори, православна церква, постоялий будинок, 3 вітряних млини.
• Суха Калигірка (Мала Калигірка) — колишнє власницьке село, 909 осіб, 150 дворів, православна церква, 4 вітряних млини.
• Ярославка (Сучок) — колишнє власницьке село при річках Товмач і Лип'янка, 750 осіб, 109 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний і 4 вітряних млини.
• Ярошівка — колишнє власницьке село при річці Вись, 789 осіб, 113 дворів, православна церква, постоялий будинок, 5 вітряних млинів, винокурний завод.

Старшинами волості були:

• 1909—1913 роках — Максим Фадійович Ласун^[2],^[3],^[4],^[5];
• 1915 року — Порфирій Карноушенко^[6].

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.