Мокротиння — Вікіпедія
Мокроти́ння, або мокро́та, або харкотиння[1][2][3] (лат. sputum) — секрет трахеобронхіального дерева, що виділяється при кашлі та відхаркуванні з домішками секрету слизової оболонки носа та слини. Є симптомом багатьох захворювань респіраторної системи.
До складу мокроти можуть входити:
- Деякі кристалічні мінерали,
- слиз,
- серозна рідина,
- клітини крові,
- частинки епітелію дихальних шляхів,
- елементи розпаду тканин,
- мікроорганізми,
- зрідка паразитичні черви та їх яйця.
Дослідження характеру мокротиння (колір, консистенція, запах) може допомогти в діагностиці порушень роботи дихальної системи. Наявність неприємного гнильного запаху мокроти (вона зазвичай не має запаху) може свідчити про гнильний розпад тканин (гангрена, рак) або про розвиток мікрофлори в мокротинні через її застій у порожнинах. Чорний колір мокротиння свідчить про наявність у ньому вугільного пилу (пневмоконіоз), яскраво-жовтий колір свідчить про надмір еозинофілів при бронхіальній астмі, зелений або жовтуватий колір може свідчити про наявність бактеріальної інфекції, білий — вірусної. При лобарній плевропневмонії мокротиння набуває іржавого кольору. Водночас наявність у ньому окремих вкраплень крові при сильному кашлі вважається нормальною.
- ↑ ХАРКОТИ́ННЯ. Архів оригіналу за 11 березня 2019. Процитовано 13 березня 2019.
- ↑ Харкотиння
- ↑ Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 26.
- МОКРОТИННЯ [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |