Мухаммед аль-Бадр — Вікіпедія

Мухаммед аль-Бадр араб. محمد البدر بن أحمد حميد الدين‎
Мухаммед аль-Бадр серед прибічників у печері Джебаль-Шеда
Імам Ємену
18 — 26 вересня 1962 року
Попередник:	Ахмад бін Ях'я
Наступник:	Пост ліквідовано
Народження:	15 лютого 1926(1926-02-15) Сана, Ємен
Смерть:	6 серпня 1996(1996-08-06) (70 років) Лондон, Велика Британія
Поховання:	Аль-Бакіd
Національність:	Араб
Країна:	Єменське Мутаваккілітське Королівство
Релігія:	Іслам шиїтського спрямування
Рід:	Рассіди
Батько:	Ахмад бін Ях'я
Діти:	Abdulla bin Ahmad hamidaddind
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Мухаммед аль-Бадр бін Ахмад Гамід ад-Дін (араб. محمد البدر بن أحمد حميد الدين‎; 15 лютого 1926 — 6 серпня 1996) — зейдитський імам, король Ємену.

Був старшим сином імама Ахмада. У різні періоди обіймав посаду намісника Ходейди, Сани, міністра внутрішніх і закордонних справ. 1955 року був проголошений спадкоємцем престолу. Після смерті імама Ахмада 18 вересня 1962 року був проголошений його імамат.

26 вересня 1962 року був повалений в результаті військового перевороту під керівництвом Абдалли ас-Саляля, призначеного самим же аль-Бадром начальником королівської гвардії. Мухаммед підняв на збройну боротьбу своїх прибічників на півночі країни й отримав підтримку з боку Саудівської Аравії, в результаті чого спалахнула громадянська війна, що тривала до 1970 року. 23 березня 1970 колишній імам закликав до встановлення національної згоди, після чого емігрував до Великої Британії^[1], де й помер 1996 року.

• Новітня історія арабських країн (1917—1966) — М. 1967
• Новітня історія арабських країн Азії (1917—1985) — М. 1988

• Encyclopedia of the Orient [Архівовано 21 жовтня 2006 у Wayback Machine.]