Мухаммед ібн Салман — Вікіпедія

Мухаммед ібн Салман
араб. محمّد بن سلمان بن عبد العزيز آل سعود‎
Прізвиськоصاحب السمو الملكي الأمير і His Royal Highness Prince
Народився31 серпня 1985(1985-08-31)[1][2][3] (39 років)
Ер-Ріяд, Ер-Ріяд, Саудівська Аравія[4]
Країна Саудівська Аравія
Діяльністьполітик
Alma materУніверситет короля Сауда (24 квітня 2007)
Знання моварабська[5] і англійська
ЗакладBureau of Experts at the Saudi Council of Ministersd
ЧленствоРада Вірностіd
Magnum opusБачення Саудівської Аравії 2030[6]
Титулпринц і Спадковий принц Саудівської Аравії
ПосадаСпадковий принц Саудівської Аравії
Військове званняверховний головнокомандувач
Конфесіяіслам
РідСаудіти
БатькоСалман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд
МатиFahdah bint Falah bin Sultand[7]
РодичіАбдель-Азіз ібн Сауд
Брати, сестриСултан ібн Салман Аль Сауд, Abdulaziz bin Salmand, Ahmed bin Salman bin Abdulaziz Al Saudd, Fahd bin Salman bin Abdulaziz Al Saudd, Faisal bin Salman bin Abdulaziz Al Saudd, Turki bin Salman Al Saudd, Hassa bint Salman Al Saudd, Khalid bin Salman bin Abdulaziz Al Saudd, Rakan bin Salman bin Abdulaziz Al Saudd, Saud Bin Salman bin Abdulaziz al Saudd, Nayef Bin Salman Al Saudd і Bandar bin Salman bin Abdulaziz Al Saudd
У шлюбі зSara bint Mashhur bin Abdulaziz Al Saudd
Автограф
Нагороди
IMDbID 9555375

Мухаммед ібн Салман ас-Сауд (араб. محمد بن سلمان آل سعود‎ / 31 серпня 1985, Джидда) — спадковий принц Саудівської Аравії[8], син короля Салмана, прем'єр-міністр[9]. Міністр оборони (наймолодший міністр оборони у світі[10]) (2015—2022), голова правління благодійного фонду Мухаммеда ібн Салмана (MiSK)[11], голова королівського суду, голова ради з економічних питань та розвитку країни.

Біографія

[ред. | ред. код]

Мухаммед ібн Салман народився в 1985[12] році в Джидді. Він син короля Салмана і його третьої дружини Фахд бінт Фалах ібн Султан Аль Хітлаян[13]. Його рідний брат — Туркі ібн Салман, голова саудівської групи з досліджень і маркетингу Saudi Research and Marketing Group (SRMG).[13]. Принц отримав ступінь бакалавра з права в університеті короля Сауда[14].

По завершенні коледжу принц провів декілька років у приватному секторі, після чого став особистим помічником свого батька. До цього він вже обійняв посаду в комісії експертів саудівського кабінету.

Одружений з принцесою Сарою бінт Машхур ібн Абдальазіз ас-Сауд і має від неї п'ятьох дітей: принца Сальмана, принца Машхур, принца Абдул-Азіза, принцесу Фахд і принцесу Нуру[15].

Діяльність

[ред. | ред. код]

15 грудня 2009 року принц розпочав політичну діяльність, обійнявши посаду спеціального радника свого батька. Потім він обійняв посаду губернатора провінції Ер-Ріяд[16]. Він став також генеральним секретарем конкурсної ради Ер-Ріяда, спеціального радника управління з досліджень і архівів фонду короля Абдул-Азіза і членом ради повірених товариства Альбір в регіоні Ріяд.

Принц Мухаммад заснував фонд принца Мухаммада ібн Салмана (MISK) метою якого є допомога молоді що потребує та став його головою[17].

У 2011 році після смерті наслідного принца Наїфа посаду заступника наслідного принца і міністра оборони в листопаді 2011 обійняв принц Салман. Він призначив принца Мухаммеда своїм особистим радником[17].

По смерті Наїфа принц Салман пересунувся через дві позиції в ієрархічному списку і незабаром вирішив надати суду новий вигляд, призначивши принца Мухаммеда начальником офісу наслідного принца[18]. 2 березня 2013 року голова суду наслідного принца Сауд ібн Наїф був призначений губернатором Східної провінції і принц Мухаммед обійняв його посаду, отримавши ранг міністра[19][20][21]. 25 квітня принц був призначений на посаду державного міністра[22]. Автор амбіційних реформ Vision 2030, результатом яких має стати диференціація економіки, та припинення залежності фінансових надходжень до бюджету від експорту нафти.

Міністр оборони

[ред. | ред. код]

23 січня 2015 року помер король Абдалла, трон посів принц Салман. Після цього принц Мухаммед був призначений на посаду міністра оборони[23] і в той же день на посаду генерального секретаря королівського суду[24]. Крім цього він зберіг за собою посаду державного міністра[25].

29 січня 2015 принц Мухаммед був призначений на посаду голови ради з економічних питань та розвитку заснованого в цей же день[26] і що прийшла на зміну скасованої верховної економічної ради[26].

Головною подією під час його перебування на посаді міністра оборони стала операція «Буря рішучості» проти повстанців-хуситів в Ємені[27].

У квітні 2015 король Салман призначив свого небожа принца Мухаммеда ібн Наїфа наслідним принцом, а свого сина принца Мухаммеда ібн Салмана заступником наслідного принца. Ці зміни показують, що перший раз після 1953 року влада в королівстві переходить до представників нового покоління[28].

Голова Антикорупційного комітету

[ред. | ред. код]

4 листопада 2017 року призначений головою спеціально створеного Антикорупційного комітету, і в той же день була проведена серія арештів одинадцяти принців (в тому числі одного з найбагатших людей світу Аль-Валіда ібн Талала) і декількох колишніх міністрів[29].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 28 грудня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі[9]

Критика

[ред. | ред. код]

24 вересня 2015 року понад 2000 прочан під час хаджу загинули внаслідок тисняви в Мецці[30] Джерела стверджують, що це було пов'язано зі спробами особистого конвою Мухаммеда ібн Салмана пройти через натовп, а також перекрити декілька шляхів у цьому районі[31]

На початку 2016 року принц Мухаммад ібн Салман збільшив напруженість з Іраном, затвердивши страту популярного священника-шиїта шейха Німра аль-Німра. Шиїтське населення Ірану відповіло на це підпалом посольства Саудівської Аравії в Тегерані. З цього часу обидві країни припинили дипломатичні зв'язки.[32][33][34] Ця страта призвела до знищення 46 осіб, головним чином сунітських шахідів або дисидентів .[35][36]

Вбивство Джамаля Хашоггі

[ред. | ред. код]

Мухаммад ібн Салман, на думку багатьох, зокрема ЦРУ США, є замовником вбивства саудівського опозиційного журналіста Джамаля Хашоггі у Стамбулі 2 жовтня 2018 року. Дана подія викликала великий міжнародний резонанс і значно погіршила репутацію як самого Мухаммада ібн Салмана так і Саудівської Аравії загалом.[37]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  2. ↑ GeneaStar
  3. ↑ Munzinger Personen
  4. ↑ https://www.skynewsarabia.com/web/article/958478/مسيرة-محمد-بن-سلمان-ولي-العهد
  5. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ https://www.vision2030.gov.sa/
  7. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  8. ↑ Король Саудовской Аравии сменил наследного принца. Архів оригіналу за 24 червня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  9. ↑ а б Указ Президента України від 28 грудня 2023 року № 860/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. ↑ Mohammed bin Nayef kingpin in new Saudi Arabia: country experts. Middle East Eye. 1 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 1 лютого 2015.
  11. ↑ About MiSK » MiSK Foundation (брит.). www.misk.org.sa. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017.
  12. ↑ قصة-السعودية-مع-الوزراء-الثلاثينيين. Al Arabiya. 4 лютого 2015. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 28 березня 2015.
  13. ↑ а б Family Tree of Salman bin Abdulaziz bin Abdul Rahman Al Saud. Datarabia. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
  14. ↑ Council of Ministers: Membership. Embassy of Saudi Arabia, Washington DC. Архів оригіналу за 16 червня 2011. Процитовано 25 січня 2015.
  15. ↑ الأمير محمد بن سلمان يُرزق بمولود جديد.. ويسميه «مشهور» | صحيفة تواصل الالكترونية (араб.). twasul.info. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 28 січня 2017.
  16. ↑ HRH Prince Mohammed bin Salman bin Abdulaziz to inaugurate Cityscape Riyadh 2011. AMEinfo. 31 жовтня 2011. Архів оригіналу за 1 листопада 2011. Процитовано 2 березня 2013.
  17. ↑ а б Prince Sultan arrives to Bahrain to attend Bahrain Grand Prix. Bahrain News Agency. 22 квітня 2012. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 23 квітня 2012.
  18. ↑ Crown Prince Salman arrives in Jeddah. Saudi Gazette. 24 жовтня 2013. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 2 березня 2013.
  19. ↑ Leadership’s trust in me is my motivation – Muhammad. Saudi Gazette. 3 березня 2013. Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 2 березня 2013.
  20. ↑ Prince Mohammad appointed president of crown prince court. Saudi Business News. 2 березня 2013. Архів оригіналу за 11 квітня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
  21. ↑ Prince Mohammed bin Salman appointed Special Advisor to Crown Prince. Asharq Alawsat. 3 березня 2013. Архів оригіналу за 11 березня 2013. Процитовано 12 квітня 2013.
  22. ↑ Chairman of the Board. MISK. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 25 січня 2015.
  23. ↑ Saudi King Abdullah passes away. Al Arabiya. 23 січня 2015. Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 23 січня 2015.
  24. ↑ Saudi Prince Mohammad bin Salman named defense minister. Al Arabiya. 23 січня 2015. Архів оригіналу за 24 січня 2015. Процитовано 23 січня 2015.
  25. ↑ Anthony H. Cordesman (24 січня 2015). Saudi Succession: The King Is Dead, Long Live the King. Newsweek. Архів оригіналу за 26 січня 2015. Процитовано 26 січня 2015.
  26. ↑ а б Simeon Kerr (30 січня 2015). Saudi king stamps his authority with staff shake-up and handouts. Financial Times. Riyadh. Архів оригіналу за 1 лютого 2015. Процитовано 1 лютого 2015.
  27. ↑ Saudi and Arab allies bomb Houthi positions in Yemen. Al Jazeera. 26 березня 2015. Архів оригіналу за 26 березня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  28. ↑ Saudi king resets succession to cope with turbulent times [Архівовано 2 жовтня 2015 у Wayback Machine.] Reuters. 29 April 2015. Retrieved 1 May 2015.
  29. ↑ David D. Kirkpatrick (4 листопада 2017). Saudi Arabia Arrests 11 Princes, Including Billionaire Alwaleed bin Talal (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.
  30. ↑ How the Hajj Stampede Unfolded. The New York Times (амер.). 24 вересня 2015. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 23 червня 2017.
  31. ↑ Saudi Arabia under pressure to improve safety at Mecca after fatal hajj crush. The Guardian. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 25 вересня 2015.
  32. ↑ The most dangerous man in the world?. Independent. 8 січня 2016. Архів оригіналу за 15 червня 2017.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  33. ↑ Saudi Prince Mohammed bin Salman has Western leaders very worried. News. 13 січня 2016. Архів оригіналу за 25 липня 2016.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  34. ↑ Nimr al-Nimr executions: Fears of further unrest as Saudi prince defends Kingdom's killing of Shia cleric. Independent. 7 січня 2016. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  35. ↑ King Salman: The man in charge of the 'most dangerous man in the world'. Independent. 22 січня 2016. Архів оригіналу за 15 червня 2017.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  36. ↑ Prince Mohammed bin Salman: Naive, arrogant Saudi prince is playing with fire. The Independent. 10 січня 2016. Архів оригіналу за 10 січня 2016.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  37. ↑ Названий замовник вбивства саудівського журналіста [Архівовано 28 грудня 2018 у Wayback Machine.] korrespondent.net, 17 листопада 2018
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мухаммед_ібн_Салман&oldid=43649725