Мірко Марич — Вікіпедія

Ф
Мірко Марич
Особисті дані
Народження 16 травня 1995(1995-05-16) (29 років)
  Груде, Боснія і Герцеговина
Зріст 186 см
Вага 77 кг
Громадянство  Боснія і Герцеговина
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб Італія «Монца»
Юнацькі клуби
2009—2012 Боснія і Герцеговина «Широкі Брієг»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2012–2014 Боснія і Герцеговина «Широкі Брієг» 39 (10)
2014–2017 Хорватія «Динамо» (Загреб) 0 (0)
2014–2017   Хорватія «Локомотива» 73 (17)
2017 Угорщина «Відеотон» 15 (2)
2017–2020 Хорватія «Осієк» 97 (45)
2020– Італія «Монца» 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2011–2012 Боснія і Герцеговина Боснія і Герц. U-17 4 (0)
2012–2013 Боснія і Герцеговина Боснія і Герц. U-18 4 (0)
2013–2015 Боснія і Герцеговина Боснія і Герц. U-19 10 (2)
2015–2016 Хорватія Хорватія U-21 6 (2)
2017– Хорватія Хорватія 2 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 26 липня 2020.

Мірко Марич (хорв. Mirko Marić, нар. 16 травня 1995, Груде) — хорватський і боснійський футболіст, нападник італійської «Монци».

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 16 травня 1995 року в місті Груде, Боснія і Герцеговина, в родині боснійських хорватів. Вихованець футбольної школи клубу «Широкі Брієг». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 2012 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, взявши участь у 39 матчах чемпіонату.

У березні 2014 року підписав контракт з хорватським «Динамо» (Загреб)[1], проте аж до серпня продовжив грати за рідний клуб на правах оренди[2], після чого відразу був відданий в оренду в клуб «Локомотива»[3], де за два з половиною роки встиг відіграти за загребських «локомотивів» 73 матчів в національному чемпіонаті, забивши 17 голів.

На початку 2017 року Мірко перейшов до угорського «Відеотона»[4]. 18 лютого в матчі проти «Уйпешта» він дебютував у чемпіонаті Угорщини[5]. 22 квітня в поєдинку проти МТК Марич забив свій перший гол за «Відеотон»[6]. Втім заграти у новій команді не зумів, забивши за клуб лише 2 голи.

Влітку 2017 року Мірко повернувся до Хорватії, підписавши угоду з клубом «Осієк»[7]. 9 вересня в матчі проти «Хайдука» він дебютував за нову команду[8]. 28 жовтня в поєдинку проти свого колишнього клубу «Локомотива» Маріч забив свій перший гол за «Осієк»[9]. Саме в «Осієку» Марич зміг проявити свій бомбардирський талант, забивши в сезоні 2018–19 20 м'ячів в 44 матчах за команду, ставши другим бомбардиром чемпіонату та найкращим у команді. За підсумками сезону 2019/20 разом з Антоніо Чолаком та Мійо Цакташем стали найкращими бомбардирами чемпіонату забивши по 20 м'ячів.[10]

7 серпня 2020 року за 4,5 мільйона євро перейшов до італійської «Монци», яка підсилювала склад після здобуття підвищення до Серії B.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

2011 року дебютував у складі юнацької збірної Боснії і Герцеговини, взяв участь у 18 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 2 забитими голами.

Проте після цього футболіст вирішив змінити футбольне громадянство[11], оскільки поряд з боснійським він мав і хорватський паспорт[12]. Тому з 2015 року Марич став залучатися до складу молодіжної збірної Хорватії. На молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах, забив 2 голи[13].

За національну збірну Хорватії дебютував 11 січня на товариському турнірі Китайський кубок в 2017 році[en][14]. Тоді команда, складена з представників чемпіонату Хорватії разом із Маричем, двічі зіграла внічию (1:1) з Чилі й Китаєм, але програла цим збірним у серії післяматчевих пенальті (при цьому у грі з чилійцями саме промах Марича виявився фатальним), посівши останнє місце на турнірі

Статистика

[ред. | ред. код]
Слуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубок Загалом
Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів
«Широкі Брієг»
2012–13 15 2 4 1 3 0 22 3
2013–14 22 8 3 2 4 2 29 12
2014–15 2 0 0 0 0 0 2 0
Загалом 39 10 7 3 7 2 53 15
«Локомотива»
2014–15 24 6 4 0 28 6
2015–16 31 8 3 3 4 1 38 12
2016–17 18 3 2 1 8 6 28 10
Загалом 73 17 9 4 12 7 94 28
«Відеотон»
2016–17 12 2 0 0 0 0 12 2
2017–18 4 0 0 0 4 0 8 0
Загалом 16 2 0 0 4 0 20 2
«Осієк»
2017–18 26 7 3 4 0 0 29 11
2018–19 36 18 3 1 4 1 43 20
2019–20 35 20 3 2 2 0 40 22
Загалом 97 45 9 7 6 1 112 53
Протягом кар'єри 225 74 25 14 29 10 269 97

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
Осієк: 2019-20 (20 голів)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Mirko Marić potpisao za Dinamo Zagreb. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 травня 2015.
  2. Mirko Marić potpisao za GNK Dinamo!. Архів оригіналу за 18 липня 2015. Процитовано 22 травня 2015.
  3. Zdravko Mamić postavio ultimatum: Mirko Marić mora napustiti Široki Brijeg!. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 травня 2015.
  4. Videoton: az övék a horvát válogatott támadó – hivatalos. Nemzeti Sport. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 13 лютого 2017.
  5. Відеотон VS. Уйпешт 5:1 (англ.). soccerway.com. 18 лютого 2017. Архів оригіналу за 3 листопада 2018. Процитовано 28 грудня 2019.
  6. МТК VS. Відеотон 1:1 (англ.). soccerway.com. 22 квітня 2017. Архів оригіналу за 3 листопада 2018. Процитовано 28 грудня 2019.
  7. Videoton: Eszéken folytatja a horvát csatár – hivatalos. Nemzeti Sport. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 30 серпня 2017.
  8. Осієк VS. Хайдук Спліт 2:1 (англ.). soccerway.com. 9 вересня 2017. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 28 грудня 2019.
  9. Осієк VS. Локомотива 3:0 (англ.). soccerway.com. 28 жовтня 2017. Архів оригіналу за 13 березня 2020. Процитовано 28 грудня 2019.
  10. "Динамо" цікавиться найкращим бомбардиром чемпіонату Хорватії. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.
  11. Mirko Marić novi nogometaš Dinama: Odlučio sam igrati za Hrvatsku. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 травня 2015.
  12. D.L.: Mirko Marić na ljeto odlazi u Dinamo [Архівовано 30 березня 2014 у Wayback Machine.], Jabuka.tv, 27. ožujka 2014.
  13. Mirko Marić — hns-cff.hr. Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 18 липня 2016.
  14. Replacements in Croatia squad: Tudor and Ivanušec to travel to China Cup. Croatian Football Federation. 22 грудня 2016. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 23 грудня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]