Мірсаїдов Шукурулла Рахматович — Вікіпедія

Мірсаїдов Шукурулла Рахматович
узб. Shukrullo Rahmatovich Mirsaidov узб. Шукрулло Рахматович Мирсаидов
Народився	14 лютого 1939(1939-02-14) Ленінабад, Хонджентський повітd, Самаркандська область, Російська імперія
Помер	2 листопада 2012(2012-11-02) (73 роки) Ташкент, Узбекистан
Країна	СРСР  Узбекистан
Національність	узбек
Діяльність	політик, економіст
Науковий ступінь	доктор економічних наук[d]
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	мер міста і Vice President of Uzbekistand
Партія	КПРС
Нагороди

Шукурулла Рахматович Мірсаїдов (14 лютого 1939(19390214), місто Ленінабад, тепер місто Худжанд, Таджикистан — 2 листопада 2012, місто Ташкент, Узбекистан) — радянський узбецький державний діяч, голова Ради міністрів Узбецької РСР, віцепрезидент Узбекистану. Депутат Верховної ради Узбецької РСР. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Доктор економічних наук.

Народився в родині робітника.

У 1955—1959 роках — студент Ташкентського фінансово-економічного інституту.

У 1959—1963 роках — економіст, старший економіст, начальник сектору Ташкентського обласного планового комітету.

Член КПРС з 1962 року.

У 1963—1964 роках — асистент кафедри Ташкентського інституту народного господарства.

У 1964—1971 роках — заступник голови Ташкентського обласного планового комітету; начальник управління виконавчого комітету Ташкентської обласної ради депутатів трудящих.

У 1971—1981 роках — голова Ташкентського міського планового комітету — заступник голови виконавчого комітету Ташкентської міської ради депутатів трудящих.

У 1981—1984 роках — заступник голови, 1-й заступник голови Держплану Узбецької РСР.

У 1984—1985 роках — начальник Центрального статистичного управління Узбецької РСР.

У 1985—1988 роках — голова виконавчого комітету Ташкентської міської ради народних депутатів.

7 грудня 1988 — 19 серпня 1989 року — завідувач соціально-економічного відділу ЦК КП Узбекистану.

3 серпня 1989 — 26 березня 1990 року — заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР — голова Держплану Узбецької РСР.

26 березня — 1 листопада 1990 року — голова Ради міністрів Узбецької РСР.

1 листопада 1990 — 4 січня 1992 року — віцепрезидент Узбецької РСР (Республіки Узбекистан).

У 1992 році — державний секретар при президентові Республіки Узбекистан.

У 1992—1993 роках — представник Міжнародного фонду з приватизації та інвестиції іноземних капіталів.

Очолював незареєстровану партію «Адолат — Хак юлі», був лідером т.зв. «ташкентського клану».

У 1993 році Верховний суд Узбекистану виніс Мірсаїдову вирок, визнавши винним у зловживанні службовим становищем. Політика засудили до трьох років в'язниці загального режиму з конфіскацією майна, але звільнили від покарання у зв'язку з Указом президента Узбекистану про амністію у зв'язку з першими роковинами проголошення незалежності республіки.

У серпні 1993 року зазнав замаху — підірвано автомобіль, вижив випадково. Незабаром емігрував до Російської Федерації. У 1996 році повернувся до Узбекистану, влада дозволила йому зайнятися суспільно-політичною діяльністю.

У жовтні 1996 року очолив Координаційний центр опозиційних сил Узбекистану, куди увійшли «Бірлик», «Ерк», Союз вільної молоді та деякі інші організації. Був керівником «Товариства захисту прав людини». У 1997—1998 роках створив власну партію «Халк Юл Адолат» («Партія вірного шляху та справедливості»).

Помер 2 листопада 2012 в Ташкенті.

• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Дружби народів
• два ордени «Знак Пошани»
• медалі

• Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг./ Сост. В. И. Ивкин. М.: «Российская политическая энциклопедия», 1999 (рос.)