Мірус Борис Михайлович — Вікіпедія

Мірус Борис Михайлович
Народився	19 серпня 1928(1928-08-19) Синяково, Чортків
Помер	13 квітня 2021(2021-04-13) (92 роки) Львів, Україна[1]
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор
IMDb	nm0617163
Нагороди та премії
Висловлювання у Вікіцитатах

Мірус Борис Михайлович (19 серпня 1928, с. Синяково, нині належить до міста Чортків — 13 квітня 2021, м. Львів^[2]) — український актор. Народний артист Української РСР (1991).

Борис Мірус народився 19 серпня 1928 у передмісті Чорткова в селянській родині.

Закінчив театральну студію при Львівському драматичному театрі імені Марії Заньковецької (1948, нині національний театр).

У червні 1949 заарештований, звинувачений у націоналізмі та підготовці замаху на Микиту Хрущова; засуджений на 10 років виправно-трудових таборів. Ув'язнення відбував у м. Воркута (нині Республіка Комі, РФ).

Похований у Львові, на 50 полі Личаківського цвинтаря.

Після звільнення (1957) — у Львівському драматичному театрі ім. М. Заньковецької.

Зіграв понад 150 ролей, серед яких:

• «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого — Пузир
• «Тарас Бульба» за Миколою Гоголем — Остап
• «Сон князя Святослава» Івана Франка — Овлур
• «Чайка» Антона Чехова — Сорін
• «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» Марка Кропивницького — Горнов
• 1994, 3 травня — «Ісус, син Бога живого» Василя Босовича; реж. Федір Стригун — Кайяфа, первосвященник
• 2003, 9 березня — «Державна зрада» Рея Лапіка; реж. Федір Стригун — Запорожець
• 2007, 30 листопада — «Сільва» Імре Кальмана; реж. Федір Стригун — Фон Граве, посол / шанувальник театру та гість на балу
• 2008, 26 грудня — «Дама з камеліями» Александра Дюма-син; реж. Федір Стригун — Граф де Жіре
• 2009, 26 вересня — «Троє товаришів» Еріха-Марії Ремарка; реж. Вадим Сікорський — Блюменталь
• 2009, 5 грудня — «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ'яненка; реж. Федір Стригун — Кандзюба
• 2010, 14 травня — «Мина Мазайло» Микола Куліш; реж. Григорій Шумейко — Запорожець
• 2011, 5 березня — «Невольник» Тараса Шевченка; реж. Федір Стригун — Кошовий, запорожець / Перший старий козак / козак
• 2011, 9 грудня — «Ромео і Джульєтта в кінці листопада» Яна Отченашека, Ярослава Баліка; реж. Алла Бабенко — Ірачек
• 2012, 19 травня — «Вода життя» Валерія Шевчука; реж. Григорій Шумейко — Василь
• 2013, 2 лютого — «Пані міністрова» Бранислава Нушича; реж. Алла Бабенко — Іова
• 2013, 22 грудня — «Назар Стодоля» Тараса Шевченка; реж. Федір Стригун — перший староста
• 2014, 6 грудня — «Циліндр» Едуардо Де Філіппо; реж. Федір Стригун — чоловік
• 2015, 3 грудня — «Візит літньої пані» Фрідріха Дюрренматта; реж. Федір Стригун — дворецький
• 2015, 26 грудня — «Різдвяна ніч» Михайла Старицького за Миколою Гоголем; реж. Федір Стригун — запорожець
• 2016, 29 жовтня — «Украдене щастя» Івана Франка; реж. Федір Стригун — Газди
• 2018, 17 червня — «Перед заходом сонця» Ґергарта Гауптмана; реж. Алла Бабенко — доктор Вуттке
• 2019, 28 грудня — «Фредерік або Бульвар злочинів» Еріка-Емманюеля Шмітта; реж. Олексій Кравчук — Антуан, помічник режисера

• 1959 — Іванна — Дмитро Андрійович Каблак, секретар приймальної комісії
• «Здрастуй, Гнате!» — Назарчук
• 1967 — Десятий крок — Корчун
• 1970 — Родина Коцюбинських — Волох
• 1973 — Будні карного розшуку — Хлопов
• «Час збирати каміння» — Потоцький

• 1991 — Народний артист України
• 2019 — Почесний громадянин міста Чорткова^[3]
• 2019, 26 березня — Орден «За заслуги» ІІІ ступеня «за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки та високу професійну майстерність»^[4]

• X. Весна, Б. Мельничук. Мірус Борис Михайлович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 533. — ISBN 966-528-199-2.
• Хто є хто в Україні. — К., 2000. — С. 315.
• «Борис Мірус: Спогади артиста. Друзі про нього». — Тернопіль, 2000.

• Мірус Борис Михайлович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 240.