Мітрідат, цар Понтійський — Вікіпедія

Опера «Мітрідат, цар Понтійський»
Композитор	Вольфганг Амадей Моцарт
Автор лібрето	Vittorio Amedeo Cigna-Santid
Мова лібрето	італійська
Жанр	опера
Перша постановка	26 грудня 1770
Місце першої постановки	Teatro Regio Ducald
Інформація у Вікіданих
Мітрідат, цар Понтійський у Вікісховищі

«Мітрідат, цар Понтійський» (італ. Mitridate, re di Ponto, KV 87 [74a]) — музична драма (італ. dramma per musica) на 3 дії австрійського композитора Вольфганга Амадея Моцарта, італійське лібрето Ст. А. Чинья-Санті за трагедією Жана Расіна «Мітрідат» у перекладі Дж. Паріні. Прем'єра: Мілан, театр «Реджо дукале», 26 грудня 1770 року під керуванням автора.

Історія Мітрідата VI, царя Понтійського, мужнього борця з Римом, після того як трагедію про нього написав Расін, надихнула безліч композиторів. П'єса лягла в основу опер Франческо Араї, А. Кальдари, Ніколи Порпори, Д. Террадельяса, А. Саккіні, К. Ґаспаріні та ін. Опера була поставлена 26 грудня 1770 року в Мілані і мала величезний успіх.

Мітрідат бореться з Римом за незалежність батьківщини. Він доручає своїм синам Сифару і Фарнаку турботу про Аспазію, на якій хоче одружитися. Приходить помилкова звістка про загибель Мітрідата. Обидва сина вступають у суперечку за Аспазію, яка любить Сіфара. Мітрідат повертається і дізнається про зраду Аспазія і синів. Фарнак до того ж подвійний зрадник: він вів таємні переговори з Римом. Мітрідат ув'язнює його у в'язницю, Аспазія повинна померти від отрути. Звільнений з ув'язнення Фарнак спокутує свою провину, борючись пліч-о-пліч з батьком проти римлян. Мітрідат здійснює самогубство, щоб уникнути поразки. Помираючи, він віддає Аспазія Сифару. Жителі Понта клянуться продовжувати війну з римлянами.

«Мітрідат», написаний 14-річним Моцартом в Італії і розрахований на постановку в італійському театрі носить всі риси опери-серіа. Майстерність юного композитора, який за два місяці створив складну і багату партитуру, ні в чому не поступається творам прославлених майстрів.

• 2 флейти, 2 гобоя, 2 валторни, струнна група, клавесин і віолончель (для речитативів)
• 2 тромбона в №1, №7, №10, №25
• 2 Фагота в №4, №22
• Валторна соло в №13

Опера знову з'явилася на сцені через двісті років після створення — на Зальцбурзькому фестивалі 1971 року. В останні десятиліття слід зазначити вистави в Екс-ан-Провансі (1983), Цюриху (1985) та Лондоні (1992).

Виконавці представлені в такому порядку: Мітрідат/Аспазія/Сифар/Фарнак/Ісмена.

• Kolik Stanley/Meredith Zara /Edith Gabry /Brigitte Fassbaender /Ileana Cotrubas, Mozarteum Orchester Salzburg, con. Leopold Hager, 1970. Memories
• Giuseppe Sabbatini/Natalie Dessay/Cecilia Bartoli/Brian Asawa/Sandrine Piau, Orchestra: Les Talens Lyriques, con. Christophe Rousset, 1998. Decca

DVD:

• Геста Winbergh/Yvonne Kenny/Ann Murray/Anne Gjevang/Joan Rodgers, Concertus Musicus Wien, con. Nikolaus Harnoncourt, 1985. Deutsche Grammophon
• Richard Croft/Netta Or/Miah Persson/Bejun Metha/Ingela Bohlin, Orchestra: Les Musiciens du Louvre, con. Mark Германа Маньківського, 2006. Decca (074 3168)

• Партитура опери