Мітч Макконнелл — Вікіпедія

Мітч Макконнелл
англ. Mitch McConnell
англ. Mitch McConnell
Мітч Макконнелл англ. Mitch McConnell
Мітч Макконнелл
англ. Mitch McConnell
Сенатор від штату Кентуккі
Нині на посаді
На посаді з3 січня 1985
ПопередникВолтер Хаддлстон
Лідер більшості Сенату США
3 січня 2015 — 20 січня 2021
ПопередникГаррі Рід
НаступникЧак Шумер

Народився20 лютого 1942(1942-02-20) (82 роки)
Шеффілд, Алабама, США
Відомий якполітик, адвокат, суддя, legislative assistant
Місце роботиМарлоу Кук[1]
ГромадянствоСША США
Alma materUniversity of Louisvilled (1964)[1], Університет Кентуккі, University of Kentucky College of Lawd (1967)[1] і duPont Manual High Schoold
Політична партіяРеспубліканська партія США
БатькоAddison Mitchell McConnelld[2]
МатиJulia McConnelld[2]
У шлюбі зШеріл Редмон (1968–1993)
Елейн Чао (з 1993)
Дітитроє
Релігіябаптизм
Нагороди
орден «За заслуги» I ступеня
Підпис
mcconnell.senate.gov

Аддісон Мітчелл «Мітч» Макконнелл-молодший (англ. Addison Mitchell «Mitch» McConnell, Jr.; нар. 20 лютого 1942(19420220), Шеффілд, Алабама) — американський політик-республіканець, сенатор США від штату Кентуккі з 1985 р. Із 2015 до 2021 року був лідером більшості у Сенаті, з 2021 — лідер меншості.

У 20032007 рр. партійний організатор більшості (третя особа у республіканській фракції Сенату), з 2007 до 2014 рр. був лідером сенатської меншості.

Біографія

[ред. | ред. код]

Він виріс у Луїсвіллі. Подолав поліомієліт у віці 2 років. У 1964 р. Макконнелл отримав ступінь бакалавра мистецтв з політичних наук в Університеті Луїсвілля. У 1967 р. він також отримав диплом юриста у Юридичному коледжі Університету Кентуккі, у тому ж році був прийнятий до колегії адвокатів штату.

З 1967 р. він працював особистим помічником сенаторів Джона Шермана Купера і Марлоу Кука. Під час президентства Джеральда Форда з 1974 по 1975 рр. Макконнелл був помічником Генерального прокурора США. Перед обранням до Сенату він працював окружним суддею в окрузі Джефферсон у своєму рідному штаті.

Макконнелл був вперше обраний до Сенату у 1984 році, і станом на 2020 рік переобирався на цю посаду п'ять разів (у 2020 році він балотується на чергових виборах до Сенату). У листопаді 2006 року він був обраний лідером республіканської меншості у Сенаті і обіймав цей пост до 2015 року, коли Республіканська партія отримала більшість у Сенаті і Макконнелл став лідером більшості. Макконнелл найдовше в історії обіймає пост лідера республіканців у Сенаті.

Серед ключових досягнень Макконнелла на посту лідера республіканської більшості у Сенаті — опозиція низці ініціатив президента-демократа Барака Обами; зокрема, успішне блокування кандидатури Меріка Ґарланда, запропонованої Обамою до Верховного суду у 2016 році, що згодом дозволило призначити нового суддю президенту-республіканцю Дональду Трампу. Також Макконнелл відомий успішною підтримкою програми Трампа у Сенаті, зокрема активного призначення суддів, у тому числі трьох суддів Верховного суду (Ніл Горсач, Бретт Кавано та Емі Коні Барретт).

Макконнелл одружений з Елейн Чао, яка обіймала посаду міністра праці в адміністрації Джорджа Буша-молодшого та обіймає посаду міністра транспорту в адміністрації Дональда Трампа. У пари є п'ять доньок. Макконнелл також має трьох дочок від першого шлюбу.

Політика щодо України

[ред. | ред. код]

24 лютого 2023 року Макконнелл висловився на підтримку військової допомоги Україні, зазначивши, що «для Сполучених Штатів і союзників по НАТО допомога українському народу для самооборони не є актом благодійності. Це пряма інвестиція в наші власні національні інтереси».[3]

12 червня 2023 року під час виступу в Сенаті США Макконнелл підтвердив свою позицію щодо підтримки військової допомоги Україні, зазначивши, що «... постачання західної зброї на лінії фронту є прямою інвестицією у власну безпеку Америки ...».[4]

Однак 5 грудня 2023 року Макконнелл оголосив, що закликатиме своїх партійних колег-республіканців голосувати проти надання додаткової допомоги Україні та Ізраїлю[5].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» I ст. (Україна, 5 липня 2024) — за вагомий особистий внесок у зміцнення українсько-американського міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Biographical Directory of the United States CongressGPO, 1903.
  2. а б Geni.com — 2006.
  3. Doornbos, Caitlin (24 лютого 2023). GOP split over US support for Ukraine appears on invasion anniversary. https://nypost.com/ (англ.). New York Post. Процитовано 13 липня 2023.
  4. Aid to Ukraine is an Investment in America’s Security | Republican Leader. www.republicanleader.senate.gov (англ.). Процитовано 13 липня 2023.
  5. Лідер республіканців у Сенаті США закликатиме голосувати проти допомоги Україні. Українська правда (укр.). Процитовано 6 грудня 2023.
  6. Указ Президента України від 5 липня 2024 року № 451/2024 «Про нагородження орденом «За заслуги»»

Посилання

[ред. | ред. код]