French
DeutschМіфологема — Вікіпедія
'Мітологе́ма[1] '[2] (від дав.-гр. μῦθος — сказання, переказ та дав.-гр. λόγος — слово, думка) — найменший неподільний складовий елемент міфу. Такими елементами виступають міфологічні сюжети й о́брази, які характеризуються глобальністю, універсальністю в культурах світу. Міфологеми можуть існувати окремо від міфу в художніх творах, фольклорі чи ідеології, результатом чого стає міфологізм. Окремі протиставлені міфологеми пов'язуються між собою відношеннями під назвою міфеми.
Відмінність міфологеми від архетипу полягає в тому, що якщо архетип — це загальна основа різноманітних міфологічних сюжетів і мотивів у їх граничній абстракції, то міфологема є конкретною модифікацією архетипу, пов'язаною з символами тієї чи іншої спільноти. З цієї причини багато міфологем унікальні для кожного етносу. Вживається також термін «міфологічний архетип»[3].
Поняття було введено в науковий обіг Карлом Юнгом і Карлом Кереньї в монографії «Введення в сутність міфології» (1941) для позначення оповідей, що містять міфологічний матеріал; розкриття сенсу архетипів. Міфологема ніколи не буває закінченою через те, що архетип здатен наповнюватися найрізноманітнішим змістом. Тож міфологема завжди може слугувати основою для нової творчості[4].
За Веронікою Афанасьєвою, міфологемами є інтуїтивно-емоційні образи, що містять в собі здогад про сутність буття і його грані[5]. Інакше міфологема розуміється як стійкий стан суспільної свідомості, в якому зафіксовані канони описів та пояснень існування речей у світі, цінності та дозволені межі[6].
У сучасній літературі слово «міфологема» часто використовується для позначення свідомо запозичених міфологічних мотивів та перенесення їх до твору художньої культури[7]. В літературознавстві це архетиповий мотив чи образ, що походить з міфу і зберігає свій міфологічний зміст; уламок міфу, який втратив свої автохтонні характеристику та функції, і залучений до фольклорного тексту, де сприймається як вигадка, образна оздоба чи сюжетна схема, що стала традиційною[8].
Міфологеми засновуються на досвіді суспільства — по-перше, спільному для людства, по-друге — регіональному. Наприклад, міфологема Світового дерева здобуває різноманітні реалізації в численних культурах, але її значення всюди підсвідомо зрозуміле[9]. Міфологема містить пояснення якогось елемента світобудови (робить його зрозумілим, впізнаваним), передає цінності суспільства, встановлює межі дозволеного й забороненого, надає наративу виразності[6].
Міфологема може виражатися як у слові чи словосполученні, так і в зображеннях, геометричних формах, навіть природних об'єктах, наділених символізмом. Оскільки міф переважно реалізується в якому-небудь ритуалі, міфологема буває прямо пов'язана з елементом ритуалу — ритуалемою. До прикладу, міфологема вмирущого та воскресного божества реалізується в ритуалах жертвопринесення[10].
У той час як міфи з часом втрачають актуальність і перестають сприйматися як істина, міфологеми здатні зберігатися в художніх творах або фольклорі. З часом міфологеми можуть ставати складовими нових міфів, які організовують світосприйняття та діяльність людей, знову постаючи в статусі істини[11]. Так, міфологеми активно використовуються в політиці та рекламі для здійснення маніпуляцій масовою свідомістю. Наприклад, в політиці це можуть бути міфологеми Батьківщини, своїх і ворогів, захисника. В рекламі — міфологеми дружби, свободи, свята. Одні міфологеми несуть сенс самостійно, замінюючи факти, тоді як інші — підсилюють сприйняття, натякаючи на стосунок зображуваного до священного чи загальноприйнятого. Наприклад, небо, зорі натякають на піднесеність, опіка вищих сил[12].
З огляду на часту характеристику політичної ідеології як сучасної міфології, складові ідеології — ідеологеми, вважаються формою міфологем[13]. Як і міфологема, ідеологема завжди емоційно забарвлена та має символічний характер. Але ідеологема відрізняється тим, що може виражатися не лише словами чи візуальними знаками, а й закінченнями слів, динамікою мови[14].
- ↑ Міфологема // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Український правопис. Київ: Наукова думка. 2019. с. 156. ISBN 978-966-00-1728-3.
- ↑ Иванова, Ю.А. (2002). Категория мифологического времени в современном романе-мифе (на примере романа Джеймса Джойса "Улисс"). Санкт-Петербург: Российский государственный педагогический университет имени А. И. Герцена. с. 42—51.
- ↑ Юнг, К.Г. (1996). Душа и миф: шесть архетипов. Киев: Государственная библиотека Украины для юношества. с. 13.
- ↑ Афанасьева, В.К. (1988). Предание, этиологический миф и мифологема в шумерской литературе. Жизнь мифа в античности. Т. 1. Москва.
- ↑ а б Ильинова, Е.Ю. (2012). Мифологема как эвристический прием интерпретации когнитивной картины мира // STUDIA LINGUISTICA. Вып. XXI. Антропоцентрическая лингвистика: проблемы и решения: сб. научных трудов. Политехника-сервис. с. 187.
- ↑ Карпов, И.П. (2003). Словарь авторологических терминов. Йошкар-Ола: Марийский гос. Ун-т. с. 22.
- ↑ Курята, Ю.В. (2010). Міф на перетині психологічних та філологічних наук. Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць. Київ: Інститут психології імені Г. С. Костюка Національної АПН України. с. 225—232.
- ↑ Круталевич, А. Н. (2016). «Мифологема» в понятийном аппарате культурологии. Культура и цивилизация. с. 10—21.
- ↑ Мелетинский, Е.М. (2000). Поэтика мифа. 3-е изд., репринтное. «Восточная литература» РАН.
- ↑ Гребенюк, А. В. (2019). Міф у контексті сучасної масової культури. Луцьк: Вежа-Друк. с. 62, 142.
- ↑ Хавкіна, Л. (2010). Сучасний український рекламний міф : монографія. Харківське історико-філологічне товариство.
- ↑ Костюк І. (2011). Міфологема: історія поняття в науковому дискурсі. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Т. 22. с. 405—416.
- ↑ Малышева, Е. Г. (2009). Идеологема как лингвокогнитивный феномен: определение и классификация. Политическая лингвистика. с. 32—40.
- Міфема; Міфологема // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 54.
- Міфема; Міфологема // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 335; 338. — 634 с.
- Міфологія у літературній творчості Шевченка // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 242-248.