НАМІ — Вікіпедія

Державний науковий центр Російської Федерації Федеральне державне унітарне підприємство «Центральний науково-дослідний автомобільний і автомобільний інститут „НАМІ“» (ДНЦ РФ ФГУП «НАМІ») — провідна наукова організація Російської Федерації в галузі розвитку автомобільної промисловості.

автомобілебудівна компанія, об'єкт
Державний науковий центр Російської Федерації Федеральне державне унітарне підприємство «Центральний ордена Трудового Червоного Прапора науково-дослідний автомобільний та автомоторний інститут „НАМІ“»
ДНЦ РФ ФГУП «НАМІ»
Емблема
Емблема
Будівля Інституту
Будівля Інституту
Будівля Інституту
55°50′49″ пн. ш. 37°32′30″ сх. д. / 55.846991° пн. ш. 37.541544° сх. д. / 55.846991; 37.541544
Країна  Росія[1]
Місто Москва
Розташування Росія Москва
Засновано

1918

Науковий автотракторний інститут (НАТІ) (1931-1946)
Директор Назаров Хведір Леонідович
Сайт: nami.ru
Адреса: Автомоторна вулиця, 2
Нагороди: Орден Трудового Червоного Прапора

Мапа

CMNS: Державний науковий центр Російської Федерації Федеральне державне унітарне підприємство «Центральний ордена Трудового Червоного Прапора науково-дослідний автомобільний та автомоторний інститут „НАМІ“» у Вікісховищі

Інститут нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Історія

[ред. | ред. код]

Науковий автомоторний інститут був утворений 14 березня 1920 ріка на базі Наукової автомобільної лабораторії (НАЛ) при науково-технічному відділі ВСНХ, яка була створена 16 жовтня 1918 рік а. З 1924а інститут санкціонував закупівлі імпортної автомобільної техніки. До 1927 ріку був розроблений перший самостійний автомобіль НАМІ-1 (перший легковий автомобіль у СРСР).

У 1930-х роках інститут став провідним конструкторським підрозділом радянської автомобільної промисловості. У цей час були розроблені і запущені у виробництво перші радянські тролейбуси, створені кілька моделей тракторів і вантажівок вантажних автомобілів. Для потреб РККА активно розроблялися напівгусеничні моделі, бронеавтомобілі[2].

З 1931 по 1946 рік називався Науковий автотракторний інститут (НАТІ).

На початку 1946 ріка у зв'язку з передачею тракторної промисловості у відання Міністерства сільськогосподарського машинобудування НАТІ був поділений на дві частини. Автомобільна частина залишилася у віданні Мінавтопрому і була перетворена на Науково-дослідний автомобільний та автомоторний інститут (НАМІ). Тракторна частина передана Мінсільгоспмашу та на її базі організований союзний Науково-дослідний тракторний інститут НАТІ (НАТІ).

В інституті було сконструйовано кілька двигунів, які стали основою для серійних моделей. Однак багато перспективних конструкторських рішень не могли бути швидко освоєні радянською промисловістю. Наприклад, розробки переднього приводу в НАМІ почалися в 1966-1967 роках, а перший передньопривідний автомобіль масово почав випускатися в СРСР тільки в 1980-і роки. У той же період почалися розробки автоматичної коробки передач для легкових автомобілів.

Вчені та конструктори інституту брали активну участь у створенні, випробуваннях та запуску у виробництво практично всіх радянських автомобілів, ряду двигунів і тракторів.

1994 року інститут НАМІ отримав статус Державного наукового центру Російської Федерації.

У 2003 році Федеральне агентство з технічного регулювання та метрології Росії акредитувало НАМИ як Випробувальний центр продукції автомобілебудування (ІЦАІ), який став технічною службою з правом проведення випробувань з Правил ЄЕК ООН.

У 2014 році НАМІ придбав за 1 євро у групи ОНЕКСІМ технології, конструкторську документацію та виняткові права на ноу-хау з розробки кузова та шасі гібридного автомобіля «Ё-мобіль»[3].

НАМІ є представником Російської Федерації у Технічному комітеті 22 «Дорожній транспорт» Міжнародної організації зі стандартизації.

Полігон

[ред. | ред. код]

У 1964 році при інституті був організований випробувальний полігон (Науковий випробувальний центр автомобільної та мотоциклетної техніки, НІЦІАМТ), розташований недалеко від Дмитрова. Наразі цей підрозділ носить назву Науково-дослідний центр з випробувань та доведення автомототехніки ФГУП «НАМІ» (НІЦІАМТ ФГУП «НАМІ»).

Видання

[ред. | ред. код]

З 1923 інститут почав випускати «Бюлетень Науково-автомоторного інституту». В даний час збірка «Праці НАМІ» включена до переліку видань, рекомендованих Вищою атестаційною комісією (ВАК), для публікацій матеріалів дисертацій.

Проекти 1920-х — 1930-х років

[ред. | ред. код]
  • НАМІ-1
  • НАМІ-2
  • НАМІ-3
  • ГАЗ-ВМ (НАМІ-ВМ)

Проекти 1940-х років - н. в

[ред. | ред. код]

Крім 19201930-х років, НАМІ виробляла лише розробку концепт-карів:

  • 1944 — НАМІ-253 «УльЗІС»
  • 1948 — ГАЗ-НАМІ «Перемога»
  • 1948 - 1951 - Намі-ЛАЗ-750/751
  • 1949 — НАМІ-012/018
  • 1949—1953 — НАМІ-013
  • 19551956 — ІМЗ-НАМВ-050 «Білка»
  • 1957 — НАМІ-031
  • 1958 — НАМІ-049 «Вогник»
  • 1958 — НАМІ-055
  • 1959 — Турбо-НАМІ-053
  • 1960 — НАМІ-С-3/С-3М
  • 1961 — НАМИ-032С
  • 1961 — НАМИ-032М
  • 1962 — СМЗ-НАМІ-086 «Супутник»
  • 1963 — НАМІ-076 «Єрмак»
  • 19641966 — НАМІ-0107
  • 1965 — НАМІ-0106
  • 1965 — НАМИ-049А «Целіна»
  • 1967 — НАМІ-0107Б
  • 1968 — НАМІ-0132
  • 1968 — ЛАЗ-360 (передньопривідний)
  • 1968 — НАМІ-0127
  • 1968 — НАМІ-0137
  • 1970 — НАМІ-0145
  • 1971 — НАМІ-0173
  • 19731984 — НАМІ-0157
  • 19781993 — КрАЗ-250
  • 19791993 — КрАЗ-260
  • 19791982 — НАМІ-0219
  • 19791982 — НАМІ-0231
  • 19791982 — НАМІ-0266
  • 19791984 — НАМІ-РАФ
  • 1985 — НАМІ-3305
  • 1987 — НАМІ-0284 «Дебют»
  • 1987 — НАМІ «Охта»
  • 1987 — НАМІ-0286 «Тайфун»
  • 1987 — НАМІ-0287
  • 1988 — НАМВ «Дебют-II»
  • 1988 — НАМІ-0342 «Кузя»
  • 1988 - ГАЗ-3102 «Волга» (варіант модернізації)
  • 19881990 — НАМІ-0288 «Компакт»
  • 1988 - НАМІ-ЛуАЗ «Прото»
  • 1988 - НАМІ-0290 «Апельсин»
  • 1991 — НАМІ-0295 «Русь»
  • 1992 — НАМІ-АР7.2
  • 1992 — НАМІ-1819 «Умка»
  • 1993 — НАМІ-0325 «Компакт-II»
  • 1994 — НАМІ-Ода
  • 1995 — ГАЗ-НАМІ 3102 «Волга-Престиж»
  • 1997 — НАМІ «Гренадер»
  • 2006 — НАМІ-2339
  • 2006 — НАМІ-1337
  • 2006 — НАМІ-1338
  • 2006 — НАМІ-2338
  • 2016 — KAMAZ-1221 «ШАТЛ»

Підприємство брало участь у створенні нового російського сімейства автомобілів представницького класу «Aurus» для перших осіб держави[4].

Відомі співробітники інституту

[ред. | ред. код]
  • Брилінг Микола Романович
  • Долматовський Юрій Аронович
  • Кобилінський Валентин Сергійович
  • Ліпгарт Андрій Олександрович
  • Можаров Петро Володимирович
  • Орлін Андрій Сергійович
  • Пельцер Олександр Іванович
  • Хлєбніков Олександр Михайлович
  • Чудаков Євген Олексійович
  • Шарапов Костянтин Андрійович
  • Парфенов Дмитро Вікторович
  • Хаїнов Геннадій Євгенович
  • Амбросенков Олексій Прокопович

Див також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. GRID Release 2017-05-22 — 2017-05-22 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286
  2. Євген Дмитрович Кочнев. НАМИ/НАТИ[недоступне посилання] Назва = Енциклопедія військових автомобілів 1769-2006 рр.. // {{{Заголовок}}}. — 2-ге вид., доп. та перероб. — М. : ТОВ «Книжкове видавництво „За кермом“», 2008. — 640 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-9698-0152-3.
  3. Прохоров продав права на «Е-мобіль» за 1 євро. Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
  4. {{cite web}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]