Наврез — Вікіпедія

Наврез
Світова спадщина
Наврез
Країна Іран[1],  Афганістан і  Таджикистан
Типсвято
національне свято і День відзначення ООНd

CMNS: Наврез у Вікісховищі
Святковий стіл із крашанками та пророщеною пшеницею «семені» (Азербайджан)

Навруз, Новруз, Ноуруз, Навре́з (крим. Navrez, від перс. نو/now (ноу)‎ — «новий», та روز/ruz (руз) — «день») — свято початку нового року в іранських, деяких тюркських та деяких кавказьких народів, що були колись під владою Перської імперії. Свято відзначається 20, 21 чи 22 березня, тобто в день весняного рівнодення. Походження цього свята сягає своїм корінням дописемної епохи історії людства. Офіційний статус це свято отримало в Імперії Ахаменідів і тому отримало релігійну прив'язку до Зороастризму, через це іноді це свято також називають зороастрійським Новим роком. Місце новруза у свідомості народів, що його відзначають ілюструє той факт, що свято нікуди не зникло навіть після арабських завоювань, а мусульмани, як відомо, не завжди відзначалися віротерпимістю щодо поганських звичаїв та пов'язаних із ними обрядів.

Країни що відзначають Наврез

[ред. | ред. код]

Зороастрійський Новий рік охоплює величезний ареал, який включає такі країни: Азербайджан (азерб. Novruz), Албанія (алб. Nevruzi), Афганістан (пушту نوروز‎), Бангладеш (бенг. নওরোজ), Ізраїль (івр. נורוז‎), Індія (гінді नौरोज़), Ірак (араб. نوروز‎), Іран (перс. نوروز‎), Казахстан (каз. Наурыз), Киргизстан (кирг. Нооруз), Китай (кит. 纳吾肉孜, пін. Nàwúròuzī), Пакистан (урду نوروز‎), Росія (ос. Новруз), Сирія (араб. نوروز‎), Таджикистан (тадж. Наврӯз), Туреччина (тур. Nevruz), Туркменістан (туркм. Nowruz), Узбекистан (узб. Navroʻz). Також до цього списку відноситься й Україна, на теренах якої це свято весни і землеробства (крим. Navrez) традиційно шанується та відзначається кримськими татарами. Кожен з народів відзначає це свято по-особливому, але є багато спільних традицій, притаманних абсолютно усім народам, що відзначають це велике свято.

Наврез — нематеріальна культурна спадщина людства

[ред. | ред. код]

Наврез включено до переліку об'єктів нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО 12 країн, включаючи: Афганістан, Азербайджан, Індія, Іран, Ірак, Казахстан, Киргизстан, Пакистан, Таджикистан, Туреччина, Туркменістан, Узбекистан.[2]

19 лютого 2010 року на 64-й сесії Генеральної Асамблеї ООН в рамках пункту 49 порядку денного «Культура миру» консенсусом було ухвалено резолюцію «Міжнародний день Навруз», яка визнає 21 березня як Міжнародний день Навруз та сприяє збереженню і розвитку культури і традицій, пов'язаних з Наврузом.

Генеральна Асамблея:

  • Визнає 21 березня за Міжнародний день Навруз.
  • Підтримує ініціативи держав-членів, у яких відзначається Новруз, щодо збереження та розвитку культури й традицій, пов'язаних з Наврузом;
  • Закликає держави до прикладання зусиль для підвищення рівня інформованості про Навруз і за необхідності проводити щорічні заходи пов'язані з даним святом.
  • Закликає держави, у яких відзначається Навруз, вивчати історію походження та традиції свята, з метою розповсюдження знань про спадщину Новруза у міжнародному середовищі;
  • Пропонує зацікавленим державам та ООН, міжнародним та релігійним організаціям, а також не державним організаціям брати участь у заходах, організованих на честь Наврузу.

Чершембе

[ред. | ред. код]
Чахаршанбе-Сурі

Перш ніж розпочати відзначення свята народи, що святкують Новруз, проводять традиційну підготовку до свята, яка отримала назву чершембе. Чершембе (в перекладі з тюркських мов — Середа) займає 4 тижні, по тижню на кожну з чотирьох стихій, які потрібно вшанувати і пробудити, адже лише коли вони прокинуться зможе прийти новий рік. До чотирьох стихій відносять вогонь, воду, землю та вітер. Традиційно, святкування проходять по вівторкам, але після заходу сонця. У деяких східних традиціях, день закінчується з заходом сонця. Тому вечір вівторка після заходу сонця вважається середою (чершембе).

У тиждень вогню люди проводять різноманітні обряди з полум'ям, які здебільшого символізують очищення. До цих обрядів належать: підпалювання феєрверків та петард (більш сучасні та цікаві аналоги факелів та свічок які їх заміняли в давнину) та стрибки через вогнище. Стрибнути через вогонь потрібно 7 разів при цьому приспівуючи магічні пісні в яких люди просять у вогню забрати їх проблеми та незгоди і замінити їх теплом та енергією.

У тиждень присвячений воді люди проводять різні процедури пов'язані з водою. Нею бризкаються одне на одного, її розбризкують по оселі, через проточну воду стрибають як через вогнище. Ці обряди символізують очищення від гріхів.

У тиждень землі прийнято садити пророслі плоди пшениці, з яких згодом виходить сабза (головна страва-символ Новрузу яку за важливістю можна порівняти хіба що з паскою на Великдень)

На час чершембе припадає традиція, яка є дуже подібною до колядування. Діти одягаються у різні костюми, і обов'язково хтось серед них має бути в костюмі кози. Дітлахи ходять по оселях та б'ють ложками по посуду ознаменовуючи скорий прихід нового року, за що отримують різноманітні гостинці.

У цей же час на вулицях можна зустріти персонажа по імені Хаджі Фіруз, що сповіщає про прихід нового року. Зовні він виглядає як чоловічок у червоному костюмі і з чорним обличчям.

До настання свята прийнято пробачати старі образи, борги та залишати в минулому році подібні негаразди. Ще в XI ст. на честь приходу Новрузу злочинців випускали із в'язниць, про це зокрема згадує Фірдоусі у своїх прекрасних віршах.

За час підготовки до свята прийнято прибрати оселю та придбати новий одяг, щоб у такій чистій та новій обстановці зустріти новий рік.

Традиційний святковий стіл

[ред. | ред. код]

На святковому столі обов'язково повинно стояти 7 страв назва яких в мовах народів, що святкують новруз починається з літери «с» а саме: сюмелек (страва з пророщеного зерна схожа на наш кисіль), маслинка[3], оцет, яблука, часник, сумах (різновид прянощів) і сабза (пророщена пшениця). Сабза повинна бути в центрі стола. Біля неї ставляться дзеркало, свічка та яйце (крашанка). Свіча — це захист від злих духів, а яйце з дзеркалом — символи кінця та початку року. Яйце кладеться на дзеркало і новий рік прийде в ту мить, коли яйце похитнеться. Після цього ними починають цокатися, і той чиє яйце тріснуло, має виконувати бажання переможця.

Святкування

[ред. | ред. код]

Під час Новрузу прийнято ходити на пікніки та в гості. Інша традиція — підслуховувати розмови своїх сусідів — якщо вдалось почути щось хороше то й рік буде хорошим, і навпаки. У цей же час дівчата ворожать, набираючи у склянку воду і водячи над нею перстень прив'язаний до власного волосся, скільки разів перстень удариться об склянку, у стільки років вона одружиться. Також в ніч на Новруз потрібно ставити свічки в оселі, по свічці на кожного члена родини, не можна допустити щоб свічки погасли, погасла свічка — погана прикмета, що несе горе та нещастя.

До традиційних розваг на Новруз належать скачки, півнячі бої, стрільба з лука та боротьба верхи.

Одна з забав яка своїм корінням іде у прадавні часи і колись була не забавою, а серйозним обрядом, є Ханбеземе (перекладається як «одягти хана»). За умовами гри якогось одного випадкового пересічного обирають ханом. Його одягають, садять на трон, поруч з ним ставлять свиту та візира. Хан усіма командує, віддає накази судить і т. д.. При цьому всьому навколо нього бігають блазні, які так чи інакше намагаються видавити з хана хоча б посмішку. Якщо хан посміхнеться, то його скидають з трону, лупцюють і обирають нового хана, і так до переможного кінця.

Святкування в Україні

[ред. | ред. код]

Кримські татари/киримли

[ред. | ред. код]

Іще за тиждень до свята господині починають готуватися до нього: білять, порядкують та оздоблюють домівку й подвір'я, викидають старі речі. Чоловіки ладнаються до оранки, рихтують сільськогосподарське приладдя. Хлопчики роблять маски та костюм кози (вивертають шубу і проробляють до неї хвіст). Безпосередньо за день до Наврезу жінки варять (але не фарбують) яйця, печуть усілякі солодощі, готують кобете (листковий м'ясний пиріг) і бурму. Невід'ємним атрибутом свята також є суп із курки з локшиною, вважається доброю прикметою, якщо локшина «втече» з каструлі: значить рік буде врожайним.

У святковий вечір розводиться багаття, у якому й спалюють непотріб, бризкають один в одного водою. Із початком темряви хлопчики збираються групами по 3-7 осіб. Один із них вбирається козою, а інші вдягають маски. У руках вони тримають гілочки з прикріпленими квітами пролісків. Хлопці переходять від хати до хати, виспівуючи наврезових пісень і бажаючи щастя господарям. За це господарі пригощають їх солодощами й горіхами.

За два дні до Наврезу молодиці збираються в одній з домівок, де готуються до ворожіння. Для цього в глечик з водою вони кидають свої каблучки й намиста, і на ніч глек ставлять під кущ троянди. Наступної ночі, перед Наврезом, дівчата збираються біля цього куща; наймолодшій з них зав'язують очі, і вона витягає з глечика прикрасу, в жартівливій формі передрікаючи долю їх власниці в прийдешньому році: чи вийде заміж, яким буде її наречений, до якої родини вона потрапить.

21 березня старці та літні люди виконують ранішній намаз, після чого навідують могили своїх родичів, наводячи порядок і читаючи поминальні молитви. Цього дня прохають Бога й духи померлих про гарний врожай і збільшення стада. Дівчата й хлопчики вдягаються в святкове вбрання зеленого кольору, що уособлює пробудження природи.

Наврез є водночас і першим місяцем робіт у полі. Чоловіки виходять у поле, найшанованіший старець, прочитавши молитву, проводить першу борозну й кидає в землю горстку насіння майбутнього врожаю. Етнографічні матеріали свідчать, що початково Наврез (21 березня) означав для кримських татар сільськогосподарський новий рік, який закінчувався 22 вересня іншим кримським святом — Дервізою.

Курди

[ред. | ред. код]

Курди називають це свято «Новруз». Зараз це Зороастрійське свято втратило свою релігійну складову, та стало елементом етнічного самовизначення народів, які його святкують. Наприклад в Туреччині з 1925 по 1991 рік відзначання цього свята було категорично заборонено. Сміливців-курдів, які шанували це, чекало покарання — провести багато років за ґратами.

Історія цього свята обросла національними легендами. Курдська легенда звучить таким чином: «В 612 г до н. е. Курдистаном керував тиран Дахак. Одного разу він захворів страшною хворобою, яку можна було б лікувати ще страшнішими ліками. Він щодня вбивав двох найкрасивіших юнаків і прикладав їх мозок до рани. Нещасних і приречених на смерть підняв на боротьбу коваль Кава. У Кави було п'ять синів і, коли прийшла їх черга, батько встав на їх захист. Він з декількома сміливцями напав на охорону і вбив деспота. Потім легендарний герой піднявся на високу скелю і розвів величезний вогонь, щоб люди дізналися про свободу, що настала.»

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://amihan.ir
  2. Nawrouz, Novruz, Nowrou. Архів оригіналу за 21 листопада 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  3. Олексій Коваленко Рослини-прибульці — Київ, Віхола, 2021 — С. 151

Література

[ред. | ред. код]
  • Мурад Атаев «Книга о Новрузе», 2018

Посилання

[ред. | ред. код]