Надгробковий портрет Пальміри — Вікіпедія

Надгробковий портрет Пальміри — уславлена сторінка меморіальної пластики доби античності у місті Пальміра.

Окрема сторінка світової меморіальної пластики — надгробковий портрет Пальміри доби пізньої античності.

Місто Пальміра (в сучасній Сирії) було вибудоване у оазі в піщаній пустелі. Але вигідне розташування на жвавому торговельному шляху пов'язало місто як з культурними і економічними центрами Азії, так і центрами Середземномор'я. Через місто текли скарби матеріальної культури Передньї Азії, Персії, Індії, Китаю з одного боку, від центрів Середземномор'я і Єгипту — з другого. Пальміра стала містом багатих торговців, керівників караванів, заможного чиновництва Римської імперії, римлян і місцевих уродженців, представників колоніальної і військової верхівки.

Римська провінція, Пальміра, однак мала власний варіант культури, власну арамейську мову і писемність. Азійське і давньоримське переплітались у Пальмірі тісно і плідно. Свідоцтва тому — давньоримський театр у місті, залишки вуличних колонад, храми міста, де використане надбання грецької і давньоримської архітектури. Широке використання місцевого каменя сприяло збереженню залишків місцевої архітектури, надгробків і зразків місцевої писемності, місцевого календаря донині.

Окрема сторінка місцевої культури — меморіальна пластика, надгробковий портрет з місцевого вапняка, що був пов'язаний як з місцевими традиціями і навіть модами, так і з давньоримським скульптурним портретом, єдиною галуззю культури Стародавнього Рима, що досягла високої художньої довершеності в добу пізньої античності.

Розквіт надгробкового портрета в Пальмірі датують 2-3 століттями нашої ери.

Багаті верства мешканців міста замовляли власні надгробкові портрети ще за життя^[1]. Це сприяло появі у місті майстерень з виготовлення художніх надгробків. На початок 21 ст. знайдено близько трьох сотень зразків меморіальної пластики з Пальміри. Всі вони вивезені з околиць міста, де на пагорбах були розташовані декілька кладовищ, склепів і веж для поховань багатіїв міста.

У склепах і мурах веж облаштовували ніші (гумхи), де розміщали померлих у декілька ярусів^[1]. Ніші закривали вапняковими надгробками з портретом померлого. Надгробки були майже стандартного розміру з поясним зображенням мерця і епітафією^[1]. Завдяки написам збережені імена померлих, їх посади за життя, імена батьків, також дати смерті, що дозволило досить точно датувати пам'ятки і часові межі побутування культурного феномена.

Надгробковому портрету з Пальміри притаманні фронтальна подача фігур, залишки неподоланої площинності, декоративність у відображенні зачісок і схематизм одягу, реалістичне відображення ювелірних виробів жінок, при цьому — схематизм і спрощення рис облич^[2] Еволюція йшла від надто узагальнених і схематичних зображень у бік симетрії і декотрої ідеалізації образів, виправлення індивідуальних рис і штучного притягування їх до зовнішньої привабливості, прагнення до ідеалізації. При цьому зберігались риси реалістичності і узагальнення.

Пальміра як місто було поруйноване 273 року н. е. завойовниками і традиція місцевого надгробкового портрета увірвалась остаточно^[3].

Етап розвитку надгробкового портрета у Пальмірі разом із пізнім скульптурним портретом Стародавнього Рима став підґрунтям для розвитку портретного мистецтва Візантії і декортих канонів візантійського іконопису^[3].

Надгробки варварськи збивали з ніш, часто виламували лише кам'яні голови, що приводило до втрат епітафій-написів, надзвичайно важливих для ідентифікації пам'яток. Надгробки з Пальміри на початок XXI століття розсіяні по великим музеям Північної Америки, Західної Європи, Азії.

• 
  Надгробок невідомого, II ст н.е. Королівський музей Онтаріо, Канада.
• 
  Тіклак, донька Апши, III ст. н.е. Королівський музей Онтаріо, Канада.
• 
  Уламок жіночого надгробка, Нью Карлсберзька гліптотека, Копенгаген, Данія
• 
  Уламок жіночого надгробка, Малий палац, Париж, Франція
• 
  Чоловічий надгробок, бл. 200 р. н.е. Женевський музей мистецтва і історії, Женева, Швейцарія
• 
  Подвійний надгробок чоловіків, Археологічний музей Стамбула, Туреччина.
• 
  Чоловічий надгробок, бл. III ст. н.е., Музей Стенфорд, Сполучені Штати.
• 
  Чоловічий надгробок, Художній музей Волтерс, Сполучені Штати.

• Античність
• Римська імперія
• Римський скульптурний портрет ІІІ століття
• Епіграфіка
• Погруддя
• Надгробок
• Реставрація (мистецтво)
• Узагальнення в малюванні

• Бритова Н. Н., Лосева Н. М., Сидорова «Римский скульптурный портрет», М., «Искусство», 1975
• Альбом «Сокровища Эрмитажа», Ленинград, 1968