Надя Коменеч — Вікіпедія

Nadia Comăneci
Nadia Elena Comăneci (-Conner)
рум. Nadia Comăneci
Загальна інформація
Національністьрумунка
Громадянство Румунія
 США[1]
Народження12 листопада 1961(1961-11-12) (63 роки)
Онешті, Бакеу
Зріст162 см
Вага45 кг
Вебсторінкаbartandnadia.com
Спорт
КраїнаРумунія
Вид спортугімнастика
Нагороди
Олімпійські ігри
Золото Монреаль 1976 абсолютний залік
Золото Монреаль 1976 різновисокі бруси
Золото Монреаль 1976 колода
Золото Москва 1980 колода
Золото Москва 1980 вільні вправи
Срібло Монреаль 1976 командний залік
Срібло Москва 1980 командний залік
Срібло Москва 1980 абсолютний залік
Бронза Монреаль 1976 вільні врави
CMNS: Надя Коменеч у Вікісховищі

Надя Коменеч (рум. Nadia Comăneci, [ˈnadi.a koməˈnet͡ʃʲ]; нар. 12 листопада 1961), відома також як Надя Команечі — румунська гімнастка, п'ятиразова олімпійська чемпіонка, перша гімнастка, що отримала оцінку 10.0 на олімпійських змаганнях.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Коменеч отримала Олімпійський орден, найвищу нагороду МОК, у 1984 та у 2004 роках. Вона наймолодша із усіх нагороджених і єдина людина, що отримала орден двічі. Коменеч індуктована до Міжнародної гімнастичної зали слави[2].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Початок

[ред. | ред. код]

Надя почала займатися гімнастикою ще в дитячому садку, а з шести років була зарахована в експериментальну гімнастичну школу Бели Каролі. У 8 років вона вже брала участь у чемпіонаті Румунії й зайняла 13 місце. У 1970 вона виграла національну першість у складі команди свого міста[3][4]. 1971 року вона взяла участь у своїх перших міжнародних змаганнях.

Перший великий успіх прийшов до гімнастки в 1975, коли на чемпіонаті Європи вона виграла абсолютний залік та всі предмети, крім вільних вправ, у яких вона зайняла друге місце. Вона продовжувала здобувати перемоги на чемпіонаті Румунії та міжнародних змаганнях упродовж всього року. На передолімпійському турнірі в Монреалі Надя виграла абсолютний залік та колоду, поступившись на рівновисоких брусах, в опорному стрибку та вільних вправах Неллі Кім, своїй головній конкурентці в наступні кілька років. United Press International назвало її «найкращою спортсменкою року»[5].

Виступаючи на щойно відкритому турнірі кубок Америки, що проходив у березні 1976 в Медісон-сквер-гарден, Коменеч отримала рідкісну оцінку 10,0 за опорний стрибок як у попередніх змаганнях, так і у фіналі[6]. Упродовж 1976 вона ще кілька разів отримувала найвищу оцінку, зокрема за опорний стрибок та різновисокі бруси на престижному кубку Тюніті в Японії[7].

Монреальська Олімпіада

[ред. | ред. код]

На літні Олімпійські ігри 1976 Надя приїхала в 14 років і стала однією із зірок Ігор. Виступаючи в командних змаганнях вона отримала оцінку 10 за вправу на різновисоких брусах. Це був перший такий випадок в історії Олімпіад, табло не було розраховане на показ такої оцінки й висвітлило 1,00, що спочатку здивувало глядачів, але згодом вони зрозуміли й здійняли бурю оплесків. Усього за олімпійський турнір Коменеч здобула шість десяток. Як наслідок вона виграла абсолютний залік, колоду й різновисокі бруси, а також виборола бронзу у вільних вправах. Команда Румунії фінішувала другою в командних змаганнях, тож Надя отримала ще й срібло.

Коменеч першою серед румунок виборола звання олімпійської чемпіонки в абсолютному заліку. Вона була також наймолодшою олімпійською чемпіонкою в цій дисципліні. Цей рекорд залишиться, мабуть, навічно, оскільки за сучасними правилами на Олімпіадах можуть виступати тільки спортсменки, яким виповнилося 16 років, а Наді тоді було тільки 14.

Успіхи Наді на Олімпіаді привернули до неї увагу преси. Її визнали найкращою спортсменкою року BBC, Associated Press і повторно United Press Inernational. Вдома, у Румунії вона отримала звання Героя соціалістичної праці.

1977—1981

[ред. | ред. код]

Коменеч успішно захистила титул чемпіонки Європи в абсолютному заліку 1977 року, але на чемпіонаті виникли питання з суддівством, і, за велінням Чаушеску, румунська команда демонстративно покинула турнір під час змагань на окремих предметах[8].

Після чемпіонату Європи 1977 року Федерація гімнастики Румунії забрала Надю від її тренерів, подружжя Каролі, й відіслала в Бухарест тренуватися в спортивному комплексі імені 23 серпня. Така зміна не пішла Наді на користь, крім того, в той час її батьки розлучалися, й усі ці обставини негативно вплинули на її фізичну форму[9]. Коли Коменеч виступала на чемпіонаті світу 1978 року, виглядало, що рухи давалися їй досить важко. Падіння з брусів призвело до четвертого місця в абсолютному заліку, Надю випередили Олена Мухіна, Неллі Кім та Наталія Шапошникова. Втім, Коменеч виграла змагання на колоді.

Після чемпіонату світу 1978 Коменеч дозволили повернутися до Каролі[10]. 1979 знову струнка й мотивована спортсменка виграла третій чемпіонат Європи поспіль. У грудні, на чемпіонаті світу 1979, Надя вела після обов'язкових вправ, але була госпіталізована перед довільними вправами командних змагань у зв'язку з зараженням, зумовленим порізом руки. Незважаючи на заборону лікарів, вона повернулася на змагання і виступила на колоді, отримавши оцінку 9,95, чим допомогла Румунії здобути командне золото. Після цього вона повернулася в лікарню заліковувати нарив на руці[11][12][13].

На Московській олімпіаді Надя посіла друге місце в абсолютному заліку, поступившись зовсім небагато Олені Давидовій. Вона захистила свій титул на колоді й розділила перше місце у вільних вправах із Неллі Кім. Суддівство викликало суперечки[14]. Румунська команда задовольнилася другим місцем у командних змаганнях.

Коменеч завершила виступати в змаганнях 1981 року. Офіційно завершення кар'єри відбулося 1984 року й на церемонію прибув голова МОК[15].

Втеча до США

[ред. | ред. код]

У 1989 році Надя Коменеч разом зі своїм тренером втекла через «залізну завісу» до США. Це збурило галас у ЗМІ й стало політичним скандалом у країнах «соціалістичної співдружності» (сателітах СРСР) через те, що вільний виїзд спортсменів або звичайних громадян для життя за кордоном був заборонений. Тим більш, що Надя вважалася «зіркою» та «обличчям у спорті» диктаторського режиму Ніколає Чаушеску.

У 1996 році вона вийшла заміж в Бухаресті за колишнього гімнаста США Барта Коннера. У подружжя є син, на ім'я Ділан Пол Коннер (народився 3 червня 2006 року). Надя Коменеч з чоловіком і сином живе в місті Норман, штат Оклахома.

Виступи на Олімпіадах

[ред. | ред. код]
Олімпіада Дисципліна Місце
Монреаль 1976 абсолютний залік 1
Монреаль 1976 командний залік 2
Монреаль 1976 вільні врави 3
Монреаль 1976 опорний стрибок 4
Монреаль 1976 різновисокі бруси 1
Монреаль 1976 колода 1
Москва 1980 абсолютний залік 2T
Москва 1980 командний залік 2
Москва 1980 вільні врави 1T
Москва 1980 опорний стрибок 5
Москва 1980 різновисокі бруси 20T (кваліфікація)
Москва 1980 колода 1

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ WHERE ARE THEY NOW – NADIA COMĂNECI
  2. ↑ Nadia Comaneci. International Gymnastics Hall of Fame. Архів оригіналу за 4 червня 2008. Процитовано 12 травня 2007. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  3. ↑ "Olympic Champion Nadia Comăneci[недоступне посилання з квітня 2019] Young Athlete, August 1978
  4. ↑ Letters to a Young Gymnast. Comăneci, Nadia. 2004, Basic Books. ISBN 0-465-01276-0 pg. 4
  5. ↑ UPI Athletes of the Year. Архів оригіналу за 23 лютого 2002. Процитовано 8 липня 2012.
  6. ↑ «Gymnast Posts Perfect Mark» [Архівовано 22 листопада 2008 у Wayback Machine.] Robin Herman, New York Times, March 28, 1976
  7. ↑ Scores for 1976 Chunichi Cup [Архівовано 8 січня 2009 у Wayback Machine.] Gymn-Forum
  8. ↑ Letters to a Young Gymnast. Comăneci, Nadia. 2004, Basic Books. ISBN 0-465-01276-0 pg. 61-62
  9. ↑ Letters to a Young Gymnast. Comăneci, Nadia. 2004, Basic Books. ISBN 0-465-01276-0 pg. 64-68
  10. ↑ Letters to a Young Gymnast. Comăneci, Nadia. 2004, Basic Books. ISBN 0-465-01276-0 pg. 68-72
  11. ↑ «Nadia.» [Архівовано 11 жовтня 2011 у Wayback Machine.] The Epistle, (All Saints Episcopal Hospital), January 1980
  12. ↑ Letters to a Young Gymnast. Comăneci, Nadia. 2004, Basic Books. ISBN 0-465-01276-0 pg. 87-91
  13. ↑ Little Girls in Pretty Boxes. Ryan, Joan. 1995, Doubleday. ISBN 0-385-47790-2
  14. ↑ Simon Burnton (14 грудня 2011). 50 stunning Olympic moments No5: Nadia Comaneci scores a perfect 10. The Guardian. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  15. ↑ «Still A Perfect 10» [Архівовано 27 червня 2008 у Wayback Machine.] Olympic Review, Paul Ziert, 2005

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Надя_Коменеч&oldid=43188074