Наполеон (торт) — Вікіпедія

Наполеон
Походження Франція
Необхідні компонентилисткове тісто, Збиті вершки і Полива

Наполео́н — листковий торт із заварним або масляним кремом. У США відомий як Napoleon slice, у Великій Британії — vanilla slice або cream slice. У Франції та Італії існує схожий торт — мільфейфр. mille-feuille — 1000 шарів).

Історія та легенда

[ред. | ред. код]

Походження самої назви Наполеон має кілька версій.

Класичні версії

[ред. | ред. код]

Походження кулінарного шедевра за класичними версіями шляхетне та туманне. Його вважають французькою стравою, але коріння тягнуться до італійського Неаполя, де mille-feuille був улюбленою стравою місцевої кухні. Але в італійському варіанті він складався зі шпинату, сиру і песто[1]. А сама назва «Наполеон» походить від назви італійського міста.

У книзі «Французький кухар» (фр. Le Cuisinier françois, 1651) французький шеф-кухар і письменник Франсуа П'єр де Ла Варенн описав один з найстаріших рецептів приготування цього торта.[2]

За однією з версій, рецепт цього торта був створений під час другої французької імперії (18521870 роки). Мало не за наказом імператора Наполеона III на честь його дядька, Наполеона Бонапарта. Схоже на правду — торт mille-feuille дійсно роблять з тих часів. Але у французькій версії ця страва складалася з коржів листкового тіста, змазаних перетертою суницею і полуницею[3].

Філософська версія

[ред. | ред. код]

Деякі історики без особливих згадують саме часи Наполеона I, оскільки той був байдужий до їжі взагалі та до солодкого зокрема[4]. Непідтверджена документами легенда говорить, що одного разу, під час війни з австрійцями, Наполеон, військо якого оточили вороги, був дуже розлючений — французи вимушено відступали. Але Наполеон все ж таки здобув перемогу завдяки маршалу Дезе здавалося б, у вже програному бою біля Маренго. Однак, Дезе, який врятував армію Наполеона, загинув під час битви. Імператор викликав свого кухаря Лягупьера і наказав приготувати поминальну вечерю. Перед кулінаром стояло надзвичайно складне завдання: нагодувати голодних солдат, але обійтися без м'яса, оскільки імператор не їв м'яса. Трохи поміркувавши, він відправив солдатів збирати гриби на схилах Альп, розповів, які трави треба знайти, а кількох людей послав у прилегле село за оливковою олією і … м'ясом курчат. На вечерю було подано чудове зелене м'ясо, імператор приймав їжу з задоволенням. Повернувшись у Версаль Наполеон став одноосібним правителем Франції. У Святвечір1800 року імператор покликав свого кухаря і сказав йому:

У це свято поруч зі мною буде Жозефіна де Богарне. Вечеря повинна стати приголомшливою. Мені все одно, що ти приготуєш, але обов'язково додай до меню того зеленого "Маренго" і щось чудове на десерт — дами люблять солодке, було б непогано, якби ти зміг вразити Жозефіну.

Кухар пішов, а на вечерю Наполеона подали «зелену страву» м'ясо і торт: зверху ласощі прикрашала цукрова пудра, коржі були рясно змащені кремом, але боки залишилися відкритими, демонструючи безліч шарів. Імператор насупився і запитав кухаря, що це означає. Лягупьер відповів:

— Життя циклічне, події змінюють одна одну, але повторюють ті, що вже відбулися... Ми ж повинні завжди їх пам'ятати — це головне в житті.

— Анрі, ти маєш на увазі "Маренго"?
— Так, — кивнув головою кухар[5].

Російська версія

[ред. | ред. код]

За російською версію торт «Наполеон» вперше приготували в Москві в 1912 році до сторічного ювілею Вітчизняної війни, святкування вигнання Наполеона Бонапарта з Росії. Тоді російські кухарі придумали багато ювілейних страв, однією з яких було тістечко — листкове з кремом, виготовлене у вигляді трикутника. Численні ніжні коржі символізували наполеонівську півмільйонну армію, а легка присипка зверху — сніг, що сильно докучав загарбникам. Трикутна форма тістечок нагадувала знаменитий головний убір Бонапарта. Так народилася назва. Сьогодні без цієї страви уявити російську кухню рішуче неможливо[4]. Десерт з часом став популярним і збільшився до розмірів торта.

Приготування

[ред. | ред. код]

Існує безліч різновидів mille-feuille. Сьогодні[коли?] не просто в кожній країні, але навіть у кожному ресторані — свій фірмовий рецепт. Види крему, способи приготування тіста — в кожного власні. Класичний mille-feuille для кулінарів і гурманів — це, в першу чергу, ніжний десерт. Його варіації множаться з кожним роком. Важлива складова цього торта — листкове тісто. Його смак не повинен домінувати та заважати насолоджуватися десертом. Тісто лише покликане злегка доповнювати неповторний смак начинки. Під час випічки шари, змащені маслом, відокремлюються один від одного: так виходить листкове тісто. Канонічний mille-feuille готують так, що він буквально тане у роті. В основі страви лежить заварний крем, який змішують з попередньо збитими вершками. Коржі, перш ніж відправити у піч, злегка посипають цукровою пудрою, щоб з'явився тонкий блиск і карамельний посмак[1]. Даний десерт може також готуватися з мигдалевим кремом, з ягодами та фруктами між шарами з листкового тіста.

Існує ще вишуканий та ніжний «Миколаївський наполеон». Для торта необхідно приготувати солону карамель, абрикосове кулі, коржі і два види крему — основний та фісташковий.[2]

«Мокрий» та «сухий» торт Наполеон

[ред. | ред. код]

Існує два типи торта Наполеон: так званий «мокрий» та «сухий». У «мокрому» типі використовується заварний крем або креми на його основі. Такий торт має ніжну структуру і краще просочується. «Сухий» торт Наполеон має у своїй основі масляний крем. В цьому випадку десерт є більш хрустким.

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. а б Мильфей: модное лакомство, Олег Ростов. fashiontravel.ru [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. а б Історія торта та рецепт найсмачнішого “Миколаївського наполеону” - imykolayivchanyn.com (укр.). 27 січня 2023. Процитовано 29 січня 2023.
  3. …Почему русский торт называется «Наполеон»?. Аргументы и Факты [Архівовано 18 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. а б Торт Наполеон. гастрономъ.ru [Архівовано 6 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Как Наполеон стал тортом? Легенда создания и авторский рецепт, Наталия Ивко. shkolazhizni.ru (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]