Національна бібліотека Уельсу — Вікіпедія

Національна бібліотека Уельсу валл. Llyfrgell Genedlaethol Cymru англ. National Library of Wales
52°24′52″ пн. ш. 4°04′06″ зх. д. / 52.414384° пн. ш. 4.068469° зх. д. / 52.414384; -4.068469
Країна:	Велика Британія
Тип:	національна, універсальна, публічна
Розташування	Кередігіон
Адреса	Аберіствіт,  Велика Британія
Заснована	1907
Статус спадщини	National Monuments of Walesd
Філії:	3
Фонди:	4 млн книг, 1 млн карт, 800 000 фотографій, 50 000 творів мистецтва
Директор:	Linda Tomos
Штат:	▼239 осіб (2021)
Сайт:	library.wales
Медіафайли у Вікісховищі

Національна бібліотека Уельсу (валл. Llyfrgell Genedlaethol Cymru, англ. National Library of Wales) — найбільша бібліотека Уельсу, розташована в Аберіствіті. Бібліотека є установою з прямим фінансуванням Урядом асамблеї Уельсу. Виступає в ролі сховища обов'язкових примірників тиражованих документів.

1873 року було створено комітет зі збору валлійських матеріалів та розміщення їх в Університетському коледжі в Абериствіті. 1905 року до державного бюджету Великої Британії було закладено відповідне фінансування для заснування двох уельських інституцій: Національної бібліотеки та Національного музею Уельсу. ТожТаємна рада доручила комітетові визначитися з їхнім майбутнім місцем розташування. Основними містами-претендентами на розміщення цих інституцій були Абериствіт та Кардіфф. Перевагу щодо бібліотеки було надано першому, в той час, як у Кардіффі вирішено було відкрити музей. Одним з аргументів за розміщення Національної бібліотеки в Абериствіті було те, що колекція вже зберігалася там в Університетському коледжі. Крім того, велике значення при виборі міста зіграла обіцянка сера Джона Вільямса, лікаря королеви Вікторії та відомого бібліофіла, в разі вибору Абериствіта, передати бібліотеці свою чималу колекцію книг, в яку зокрема входила колекція манускриптів Генгурт-Пеніарт, а також додатково 20 000 фунтів стерлінгів на розвиток бібліотеки. Королівську хартію про створення національної бібліотеки музею було випущено 19 березня 1907 року^[1].

1908 року було оголошено конкурс на розробку проєкту будівлі Національної бібліотеки, в якому через рік переміг Сідні Грінсдейл, який описав своє бачення екстер'єру будівлі як «навмисне гладкий та строгий» стиль^[2]. 1911 року на вершині пагорба Пенглайс-Гілл, що підноситься над Абериствітом, в місці Тир-Грогітан було закладено перший камінь будівлі, а 1916 року будівля була відкрита для експлуатації. Перший поверх будівлі був оброблений корнуольським гранітом, а інші поверхи — портлендським каменем. Загальний дизайн бібліотеки декілька разів змінювався, зокрема, в 1950-х роках архітектор Чарльз Голденом провів будівництво центрального корпусу бібліотеки. 1996 року було побудовано третю будівлю для збільшення сховища бібліотеки.

Понад 4 мільйони друкованих томів зберігаються в колекції Національної бібліотеки, включаючи такі рідкісні книги як Yn y lhyvyr hwnn 1546 року^[3], першу книгу надруковану валлійському, перший примірник повного перекладу Вільямом Морганом Біблії валлійською мовою 1588 року^[4]. Як сховище обов'язкових примірників бібліотека отримує примірник кожної книги, надрукованої в Великій Британії та Ірландії^[5]. Головними напрямками поповнення книжкової колекції є тематика Уельсу, валлійської мови і матеріали, що стосуються кельтів^[5].

Національна бібліотека є сховищем Політичного архіву Уельсу^[6] та Національного відео та аудіо архіву Уельсу^[7]. У фондах бібліотеки зберігається багато географічних мап^[8], фотографій^[9], картин^[10], періодичних видань та газет^[5]. Крім того, в ній зберігається багато уельських архівних матеріалів.

Важливе місце у фонді Національної бібліотеки займає збірка середньовічних рукописів, основну частину якої становить так звана колекція манускриптів «Пеніарт», передана 1909 року Джоном Вільямсом. Початок цієї колекції поклав Роберт Воган (бл. 1592–1667) з Генгурта, Меріонетшир, де вона й перебувала до 1859 року, коли за заповітом перейшла іншому відомому антикварові Вільяму Воткін Вінну з Пеніарта, який дав їй теперішню назву. 1904 року Бібліотека «Генгурт-Пеніарт» (валл. Hengwrt-Peniarth) стала власністю сера Джона Вільямса^[11].

До манускриптів з номенклатурною назвою Peniarth входять такі відомі рукописи як «генгуртська версія» творів Джеффрі Чосера англійською мовою (Peniarth MS 392)^[12], латинський варіант законів Гівела Доброго (Peniarth MS 28)^[13] та житіє Beunans Meriasek (Peniarth MS 105B), написане корнською мовою^[14]. Але найбільшим скарбом колекції вважають найважливіші валлійські манускрипти, такі як Чорна Книга з Кармартена (Peniarth MS 1)^[15], Книга Талієсіна (Peniarth MS 2)^[16], Біла Книга Ридерха (Peniarth MS 4)^[17] та Хроніка принців (Peniarth MS 20)^[18].

• David Jenkins A Refuge in Peace and War—The National Library of Wales to 1952, Aberystwyth 2002; ISBN 1-86225-034-0
• Geiriadur Prifysgol Cymru (the University of Wales' Dictionary of the Welsh Language)

• Офіційний сайт Національної бібліотеки Уельсу (валл.), (англ.)
• Онлайн-каталоги Національної бібліотеки (англ.)
• Проєкт цифрової обробки фондів бібліотеки Digital Mirror (англ.)
• Проєкт, присвячений біографіям відомих жителів Уельсу, Welsh Biography Online (англ.)
• Національний відео та аудіо архів Уельсу (англ.)
• Проєкт цифрової обробки уельських журналів Welsh Journals Online (англ.)
• Зміст випусків «Журналу Національної бібліотеки» (National Library of Wales Journal) 1939—2000 (Genuki) (англ.)

Це незавершена стаття про Уельс. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.