Нейропротезування — Вікіпедія

Нейропротезування
CMNS: Нейропротезування у Вікісховищі
Технології нейропротезування сенсомоторних розладів

Нейропротезування — галузь нейроінженерії, що лежить на стику нейронауки, біомедичної інженерії та нейроінформатики, і займається розробкою протезів, функціонально пов'язаних з нервовою системою, — заміну або модулювання частин нервової системи, які порушуються внаслідок неврологічних розладів або після травми.[1]

Нейронні протези є електронними імплантатами, які можуть відновити рухові, чутливі і пізнавальні функції, якщо вони були втрачені в результаті травми або хвороби. Прикладом таких пристроїв може служити кохлеарний імплантат. Це пристрій відновлює функції, що виконуються барабанною перетинкою і стремінцем, шляхом імітації частотного аналізу в вушному равлику. Мікрофон, встановлений зовні, вловлює звуки і обробляє їх; тоді оброблений сигнал передається на імплантований блок, який через мікроелектродний масив[en] стимулює волокна слухового нерва в равлику. За допомогою заміни або посилення втрачених почуттів, ці пристрої мають намір поліпшити якість життя для людей з обмеженими можливостями.

Дані імплантати також часто використовуються в нейробіології під час експериментів над тваринами як інструмент, що допомагає при вивченні мозку і його функціонуванні. При бездротовому моніторингу електричні сигнали мозку розсилаються за допомогою електродів, імплантованих в мозок суб'єкта, при цьому суб'єкт може бути вивчений без пристрою, що впливає на результати.

Точне зондування і запис електричних сигналів у мозку допоможе краще зрозуміти зв'язок між локальними скупченнями нейронів, що відповідають за певні функції.

Нейронні імплантати проєктуються настільки маленькими, наскільки це можливо, щоб мінімізувати інвазивність, особливо в районах, що оточують мозок, очі або вушні равлики. Ці імплантати зазвичай мають бездротовий зв'язок зі своїми протезами. Крім того, живлення відбувається через бездротову передачу електрики через шкіру. Тканина поруч з імплантатом дуже чутлива до підвищення температури. Це означає, що споживана потужність повинна бути мінімальна, щоб уникнути пошкодження тканини.[2]

У 2019 групі з Університету Карнегі-Меллона, використовуючи неінвазивний інтерфейс, вдалося отримати доступ до глибоких сигналів всередині мозку і розробити першу в світі керовану розумом роботизовану руку, яка здатна безперервно і плавно слідувати за курсором комп'ютера.[3]

Зараз в нейропротезуванні досить широко використовується кохлеарний імплантат. Станом на грудень 2010 року його отримали близько 219 тисяч людей в всьому світі.[4]

Історія

[ред. | ред. код]

Перший відомий кохлеарний імплантат був створений в 1957 році. Іншими важливими віхами є створення першого рухового протеза для стопи, що звисає при геміплегії в 1961 році[5], створення першого слухового стволомозгового імплантату в 1977 році і периферичного нейромоста, імплантованого в спинний мозок дорослого щура 1981 році.

Сенсорне протезування

[ред. | ред. код]

Зорове протезування

[ред. | ред. код]

Слухове протезування

[ред. | ред. код]

Кохлеарні імплантати, слухові імплантати стовбура головного мозку і слухові імплантати середнього мозку є трьома основними категоріями для слухових протезів.

Кохлеарні імплантати використовуються для забезпечення розвитку розмовної мови у глухих дітей з народження. Кохлеарні імплантати імплантовані приблизно 80 000 дітей у всьому світі.

Протезування для полегшення болю

[ред. | ред. код]

Рухове протезування

[ред. | ред. код]

Рухові нейропротези – тип нейропротезів, які спрямовані на відновлення рухової функції шляхом електричної стимуляції структур, залучених до генерації руху (м’язів, периферичних нервів, спинного або головного мозку), після нейромоторних розладів, таких як інсульт[6] або черепно-мозкова травма.[7] Найпершим руховим нейропротезом був стимулятор малогомілкового нерва, винайдений у 1961 році Ліберсоном та його колегами для лікування падіння стопи після геміплегії.[5] Сам термін нейропротез був вперше введений у науковій літературі в 1971 році для позначення інтраспінального імплантату, який дозволяв спорожнення сечового міхура після параплегії.[8] З тих пір визначення моторних нейропротезів також було розширено до технологій, які поєднують моторні команди з сигналів мозку для керування зовнішніми пристроями, такими як нейрокомп'ютерний інтерфейс.

Функціональна електростимуляція (ФЕС)

[ред. | ред. код]

Функціональна електростимуляція (ФЕС) — це клінічно схвалена технологія нейростимуляції, яка активує еферентні аксони, що іннервують певні м’язи, для здійснення бажаного руху.[9] Стимуляція може здійснюватися поблизу цільового м’яза або до рухового нерва, який його іннервує, і в цьому випадку вона називається стимуляцією периферичних нервів (ПНС) за допомогою неінвазивних, черезшкірних або повністю імплантованих електродів. Ці електроди, у свою чергу, підключені до електростимулятора, який зазвичай може контролювати до 16 незалежних каналів. Такі системи стимуляції можна просто використовувати для нарощування м’язової сили, що часто називають нервово-м’язовою електростимуляцією, або вони можуть допомогти у виконанні функціональних завдань. Крім того, ФЕС може служити допоміжною технологією, зменшуючи порушення у виконанні певного руху, або як частину реабілітаційної терапії, яка може призвести до нейропластичності та функціональних покращень, залежно від розладу та його тяжкості.[9]

ФЕС застосовувався протягом останніх 60 років як для рухових завдань верхніх, так і для нижніх кінцівок, таких як стояння, ходьба, потягнення та захоплення.[10][9]

Стимуляція спинного мозку (ССМ)

[ред. | ред. код]

Стимуляція спинного мозку (ССМ) добре відома для лікування хронічного болю, і також цей метод привернув увагу своїм потенціалом у нейропротезах для контролю моторики. ССМ передбачає розміщення до 16 електродів у задньому епідуральному просторі, підключених до зовнішнього або імплантованого генератора імпульсів, і він активує аферентні волокна великого діаметру, які рекрутують пули мотонейронів у іннервованому сегменті спинного мозку.

У 1986 році було виявлено, що ССМ може відновити довільний руховий контроль у осіб з неповним ушкодженням спинного мозку.[11] Пізніші дослідження показали, що ССМ може викликати рухи ніг, подібні до кроку в осіб із повним пошводженням спинного мозку, змінюючи частоту стимуляції.[12] У 2002 році вперше спробували поєднати ССМ і локомоторне тренування, що призвело до миттєвого покращення ходьби.[13][14]

У 2011 році ССМ у поєднанні з інтенсивними тренуваннями дозволив людям із повним ушкодженням спинного мозку самостійно стояти з повною вагою, що вказує на можливість довільних рухів паралізованих м’язів.[15] Пізніші дослідження продемонстрували подібні результати.[16][17]

Важлива віха відбулася в 2018 році, коли шість осіб із ССМ досягли самостійної наземної ходьби з ССМ та пройшли інтенсивну реабілітацію.[18][19][20]

Було розроблено новий підхід під назвою просторово-часова ССМ, спрямована на конкретні фази циклу ходи з просторово-специфічними конфігураціями електродів.[18][21][22] Цей підхід призвів до миттєвого покращення ходьби та довгострокового відновлення рухової функції в осіб із ушкодженням спинного мозку.[23][24]

Імплантати для керування сечовипусканням

[ред. | ред. код]

Коли пошкодження спинного мозку призводить до параплегії, пацієнтам важко спорожнити сечовий міхур, що може викликати інфекцію. У 1969 році Бріндлі розробив крижовий стимулятор передніх корінців спинного мозку, з успішними випробуваннями на людях на початку 1980-х років.[25] Даний пристрій імплантується в ганглії передніх корінців крижового відділу спинного мозку; Контрольований зовнішнім передавачем, він забезпечує переривчасту стимуляцію, яка покращує спорожнення сечового міхура. Він також допомагає в дефекації і дозволяє пацієнтам-чоловікам мати стійку повну ерекцію.

Подібна процедура стимуляції крижового нерва призначена для контролю нетримання у пацієнтів без параплегії[26].

Мовленнєві інтерфейси

[ред. | ред. код]

Нещодавнє дослідження продемонструвало значний прогрес у мовленнєвих інтерфейсах «мозок-комп’ютер» завдяки досягненню частоти помилок у слові 9,1% у словнику із 50 слів і 23,8% у словниковому запасі із 125 000 слів для учасника з бічним аміотрофічним склерозом. Цей прорив дозволяє декодувати спробу мовлення зі швидкістю 62 слова на хвилину, що є значним покращенням точності та швидкості в порівнянні з попередніми BCI мовлення, що дає надію на швидке відновлення спілкування в осіб, які не можуть говорити.[27]

Рухові нейропротези, керовані мозком

[ред. | ред. код]

Рухові нейропротези, керовані мозком, пропонують людям із неврологічними захворюваннями можливість відновити руховий контроль. Існуючі нейропротези, такі як функціональна електростимуляція (ФЕС) і стимуляція спинного мозку (ССМ), можна контролювати вручну або налаштувати реагування на зовнішні кінематичні події, виявлені зовнішніми датчиками. Однак прогрес у технології нейрокомп'ютерних інтерфейсів (НКІ) уможливив пряме вилучення керуючих сигналів із мозку в протез.[28]

Нейрокомп'ютерний інтерфейс також може служити інтерфейсом керування для методів нейростимуляції. Тетраплегічні суб’єкти з інтракортикальними мікроелектродами успішно контролювали системи функціональної електростимуляції (ФЕС) для різних рухів.[29] Просторово-часова стимуляція спинного мозку (ССМ), нова технологія, також може контролюватися сигналами мозку, відкриваючи можливості для двонаправлених нейропротезів, які взаємодіють із нервовою системою як для запису, так і для стимуляції.[30][31] Ця інтеграція можливостей запису та стимуляції знаменує перспективний рубіж у розробці нейропротезів.

Інтракортикальні

[ред. | ред. код]

Інтракортикальний НКІ, заснований на дослідженнях 1980-х років, використовує масиви мікродротів або мікроелектродів високої щільності для запису нейронної активності моторної кори. Ця технологія в поєднанні з обробкою сигналів і машинним навчанням дозволяє декодувати намічені рухи в реальному часі. Примітно, що люди з тетраплегією успішно контролюють протези рук, комп’ютерні курсори та роботизовані руки за допомогою інтракортикального НКІ.[32][33][34][35] Деякі навіть продемонстрували контроль над складними рухами, що вимагають двосторонньої координації та розшифровки почерку.[36]

Електрокортикографічні

[ред. | ред. код]

Електрокортикографічні імплантати (ECoG), менш інвазивні, ніж інтракортикальні, містять електродні сітки або смужки, розміщені на кортикальній поверхні або твердій мозковій оболонці. Їх використовували для керування програмами друку[37], віртуальними аватарами, екзоскелетами[38] та мовними нейропротезами[39][40]. Удосконалення імплантатів micro-ECoG з меншими електродами, більшою щільністю та гнучкими підкладками є перспективними для майбутніх застосувань.[41]

Сенсорно-рухове протезування

[ред. | ред. код]

Електрична нейростимуляція може бути використана для стимулювання руху, як у моторних нейропротезах, але також для виклику соматичних відчуттів, таких як дотик або пропріоцепція в осіб з ампутацією кінцівок або паралічем.[1]

Когнітивні протези

[ред. | ред. код]

Когнітивні нейропротези - пристрої, що полегшують обробку, зберігання та передачу інформації мозком людини.

Когнітивні функції — пам'ять, увага, мислення — тісно пов'язані з мозковими хвилями, та корелюють з синхронізацією між областями мозку та перехресно-частотним зв'язком між різними коливаннями.[42][43][44][45] Ці взаємодії відіграють вирішальну роль у когнітивних процесах і кодуванні та відновленні когнітивних функцій.[46][47]

Можливі стратегії нейромодуляції при когнітивних порушеннях і деменції

Стратегії нейромодуляції[en] при розладах пам’яті, зокрема при хворобі Альцгеймера (ХА), передбачають відновлення нейронних коливань для полегшення когнітивних симптомів і потенційного запуску механізмів нейропластичності. Одним із підходів є глибока стимуляція мозку[en] (DBS), націлена на конкретні ділянки мозку, пов’язані з пам’яттю. Наприклад, DBS базального ядра[en] Мейнерта у пацієнтів з ХА продемонструвало різні ефекти на когнітивні функції та пам’ять із деякими покращеннями когнітивних функцій. DBS склепіння мозку, важливого пучка волокон, пов’язаного з пам’яттю, призвело до посилення метаболізму глюкози та деяких когнітивних покращень у пацієнтів з ХА. Також, пряма кортикальна стимуляція у хворих на епілепсію продемонструвала покращення пам’яті при стимуляції специфічних неокортикальних областей, таких як латеральна скронева кора.[48] Підходи із замкнутим контуром і багатосайтові, які коригують схеми стимуляції на основі поточної нейронної активності та залучають кілька областей мозку, є перспективними для вдосконалення стратегій нейромодуляції пам’яті. Піонерські дослідження включають нейропротез, який передбачає та контролює просторово-часові моделі електричної стимуляції для покращення пам’яті, особливо підходить для людей із травмами головного мозку та порушеннями пам’яті.[1]

Нейропротези для відновлення пам'яті

[ред. | ред. код]
Розробка двонаправлених нейропротезів при розладах пам’яті

Розробка великомасштабних нейропротезів пам’яті для посилення або відновлення епізодичної пам’яті вимагає кількох ключових характеристик, включаючи просторову, спектральну та часову специфічність у нейромодуляції. Цих можливостей можна досягти завдяки технологічному прогресу в нейронних імплантатах і таких стратегіях нейростимуляції[1]:

  • Просторова специфіка: важливо націлити стимуляцію на різні ділянки мозку, такі як гіпокамп, енторинальну кору[en] і префронтальну кору.
  • Спектральна специфічність: кожна цільова область повинна отримувати стимуляцію на певних частотах або комбінації частот, як-от тета для взаємодії на великій відстані та гамма для локальної обробки.
  • Часова специфіка: час стимуляції має вирішальне значення. Він повинен адаптуватися до виконуваного завдання (наприклад, кодування або пошуку) і враховувати як короткі, так і довгі часові масштаби, забезпечуючи точні співвідношення фаз між різними стимульованими областями.

Ці вимоги залежать від двох основних елементів[1]:

  1. Удосконалені нейронні імплантати: вони мають забезпечити одночасний запис і стимуляцію великомасштабної мережі епізодичної пам’яті. Традиційно використовуються такі технології, як внутрішньомозкові глибинні макроелектроди (стерео-ЕЕГ) і субдуральні імплантати ECoG, але, можливо, знадобляться вдосконалення для досягнення бажаної просторової та часової вибірковості.
  2. Інноваційні стратегії нейростимуляції: ці стратегії мають сприяти фізіологічним коливанням у мережі розподіленої пам’яті. Це включає шаблонні протоколи стимуляції (наприклад, тета-вибух[49]) і адаптивну або замкнуту стимуляцію, що дозволяє коригувати в реальному часі на основі поточної активності мозку.

Хоча поточні глибинні макроелектроди та сітки ECoG мають обмеження щодо кількості каналів і просторової роздільної здатності, нові технології, такі як багатоелектродні та багатохвостові зонди високої щільності, є перспективними.[50][51] Ці кремнієві зонди можуть записувати з тисяч нейронів одночасно, хоча вони стикаються з такими проблемами, як дрейф і реакція тканини. Незважаючи на ці проблеми, вони пропонують привабливий варіант для майбутніх нейропротезів, націлених на великомасштабні мережі мозку.[1]

Обчислювальне моделювання відіграє життєво важливу роль у керуванні дизайном електродів, розміщенням і протоколами стимуляції для покращення пам’яті. Моделі повинні враховувати нейронні коливання, процеси пам’яті та ефекти електричної стимуляції у великомасштабних мережах мозку. Хоча існує кілька обчислювальних моделей для нейронних коливань і пам’яті, існує потреба в більш біологічно реалістичних моделях, які об’єднують ці аспекти, особливо в контексті розладів пам’яті, таких як хвороба Альцгеймера.[1]

Крім того, обчислювальне моделювання відіграє життєво важливу роль у керуванні дизайном електродів, розміщенням і протоколами стимуляції для покращення пам’яті. Моделі повинні враховувати нейронні коливання, процеси пам’яті та ефекти електричної стимуляції у великомасштабних мережах мозку. Хоча існує кілька обчислювальних моделей для нейронних коливань і пам’яті, існує потреба в більш біологічно реалістичних моделях, які об’єднують ці аспекти, особливо в контексті розладів пам’яті, таких як хвороба Альцгеймера.[1]

Крім того, обчислювальні моделі позаклітинної електричної стимуляції, які часто використовуються при глибокій стимуляції мозку (DBS), повинні бути адаптовані для реалістичного повторення стимуляції гіпокампу. Ці моделі повинні враховувати складність ефектів позаклітинної стимуляції, включаючи властивості тканин і поширення потенціалу дії. Персоналізовані обчислювальні моделі, що поєднують нейровізуалізацію та моделювання, можуть передбачити результати електричної стимуляції гіпокампу, сприяючи розробці ефективних нейропротезів пам’яті.[1]

Нейромодуляція при хворобі Паркінсона

[ред. | ред. код]
Цілі нейромодуляції для рухових симптомів при хворобі Паркінсона

Глибока стимуляція мозку (DBS) була цінною терапією рухових симптомів при хворобі Паркінсона (ХП) завдяки націлюванню на ланцюги базальних гангліїв. Звичайна глибока стимуляція мозку (DBS) на високих гамма-частотах (100-185 Гц) ефективно покращує моторні симптоми при хворобі Паркінсона (PD), але має обмежену ефективність щодо аксіальних моторних симптомів. Однак це часто призводить до зниження когнітивних функцій і немоторних побічних ефектів, особливо при націленні на субталамічні ядра (STN). Низькочастотний DBS у нижньому гамма-діапазоні (60-80 Гц) може бути більш придатним для усунення цих немоторних симптомів і може мати дещо кращі когнітивні результати при націлюванні на globus pallidus internus (GPi) замість субталамічних ядер.

ХП також впливає на когнітивні функції, що призводить до таких станів, як легке когнітивне порушення і деменція при хворобі Паркінсона. Нещодавні дослідження досліджують використання DBS тета-частоти (4-12 Гц) у субталамічному ядрі (STN) як багатообіцяючий підхід для покращення когнітивних функцій у пацієнтів із синдромом Паркінсона. Дослідження показують значне покращення вербальної плавності, швидкості обробки та гальмування реакції в порівнянні до традиційної високочастотної (130 Гц) стимуляції.[1]

Електрохімічні нейропротези

[ред. | ред. код]

Нейропротези, що використовують поєднання хімічної та електричної стимуляції і рухового тренування спинного мозку[52][53].

Див. також

[ред. | ред. код]

Додаткова література

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]

Статті

[ред. | ред. код]

Журнали

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л Gupta, Ankur; Vardalakis, Nikolaos; Wagner, Fabien B. (6 січня 2023). Neuroprosthetics: from sensorimotor to cognitive disorders. Communications Biology (англ.). Т. 6, № 1. doi:10.1038/s42003-022-04390-w. ISSN 2399-3642. Процитовано 14 вересня 2023.
  2. ↑ Daniel Garrison. Minimizing Thermal Effects of In Vivo Body Sensors. Процитовано 5 травня 2010.[недоступне посилання з Апрель 2020]
  3. ↑ Управляемая разумом роботизированная рука впервые эффективно работает без мозговой имплантации (рос.). PreAbility. 20 червня 2019. Процитовано 2 липня 2019.
  4. ↑ NIH Publication No. 11-4798 (1 березня 2011). Cochlear Implants. National Institute on Deafness and Other Communication Disorders. Архів оригіналу за 12 серпня 2012. Процитовано 16 листопада 2011. as of December 2010, approximately 219,000 people worldwide have received implants. In the United States, roughly 42,600 adults and 28,400 children have received them.
  5. ↑ а б Liberson, W. T.; Holmquest, H. J.; Scot, D.; Dow, M. (1961-02). Functional electrotherapy: stimulation of the peroneal nerve synchronized with the swing phase of the gait of hemiplegic patients. Archives of Physical Medicine and Rehabilitation. Т. 42. с. 101—105. ISSN 0003-9993. PMID 13761879. Процитовано 14 вересня 2023.
  6. ↑ Mendes, Luciana A.; Lima, Íllia N.D.F.; Souza, Túlio O.; do Nascimento, George C.; Resqueti, Vanessa R.; Fregonezi, Guilherme A.F. (2020-07). Motor Neuroprosthesis for Promoting Recovery of Function After Stroke. Stroke (англ.). Т. 51, № 7. doi:10.1161/STROKEAHA.120.029235. ISSN 0039-2499. Процитовано 14 вересня 2023.
  7. ↑ Vinjamuri, Ramana, ред. (2020). Advances in Motor Neuroprostheses (англ.). Cham: Springer International Publishing, Springer Nature. doi:10.1007/978-3-030-38740-2. ISBN 978-3-030-38739-6.
  8. ↑ Nashold, B. S.; Friedman, H.; Glenn, J. F.; Grimes, J. H.; Barry, W. F.; Avery, R. (1971). Electromicturition in paraplegia: implantation of a spinal neuroprosthesis. Proceedings. Veterans Administration Spinal Cord Injury Conference. Т. 18. с. 161—165. ISSN 0083-3568. PMID 5161621. Процитовано 14 вересня 2023.
  9. ↑ а б в Marquez-Chin, Cesar; Popovic, Milos R. (24 травня 2020). Functional electrical stimulation therapy for restoration of motor function after spinal cord injury and stroke: a review. BioMedical Engineering OnLine. Т. 19, № 1. с. 34. doi:10.1186/s12938-020-00773-4. ISSN 1475-925X. Процитовано 14 вересня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  10. ↑ Peckham, P. Hunter; Knutson, Jayme S. (15 серпня 2005). Functional Electrical Stimulation for Neuromuscular Applications. Annual Review of Biomedical Engineering (англ.). Т. 7, № 1. с. 327—360. doi:10.1146/annurev.bioeng.6.040803.140103. ISSN 1523-9829. Процитовано 14 вересня 2023.
  11. ↑ Barolat, Giancarlo; Myklebust, Joel B.; Wenninger, William (6 серпня 1987). Enhancement of Voluntary Motor Function Following Spinal Cord Stimulation - Case Study. Applied Neurophysiology. Т. 49, № 6. с. 307—314. doi:10.1159/000100160. ISSN 0379-2676. Процитовано 14 вересня 2023.
  12. ↑ Dimitrijevic, Milan R.; Gerasimenko, Yuri; Pinter, Michaela M. (1998-11). Evidence for a Spinal Central Pattern Generator in Humansa. Annals of the New York Academy of Sciences (англ.). Т. 860, № 1 NEURONAL MECH. с. 360—376. doi:10.1111/j.1749-6632.1998.tb09062.x. ISSN 0077-8923. Процитовано 14 вересня 2023.
  13. ↑ Herman, R.; He, J.; D'Luzansky, S.; Willis, W.; Dilli, S. (2002-02). Spinal cord stimulation facilitates functional walking in a chronic, incomplete spinal cord injured. Spinal Cord (англ.). Т. 40, № 2. с. 65—68. doi:10.1038/sj.sc.3101263. ISSN 1476-5624. Процитовано 14 вересня 2023.
  14. ↑ Carhart, M.R.; He, Jiping; Herman, R.; D'Luzansky, S.; Willis, W.T. (2004-03). Epidural spinal-cord stimulation facilitates recovery of functional walking following incomplete spinal-cord injury. IEEE Transactions on Neural Systems and Rehabilitation Engineering. Т. 12, № 1. с. 32—42. doi:10.1109/TNSRE.2003.822763. ISSN 1558-0210. Процитовано 14 вересня 2023.
  15. ↑ Harkema, Susan; Gerasimenko, Yury; Hodes, Jonathan; Burdick, Joel; Angeli, Claudia; Chen, Yangsheng; Ferreira, Christie; Willhite, Andrea; Rejc, Enrico (2011-06). Effect of epidural stimulation of the lumbosacral spinal cord on voluntary movement, standing, and assisted stepping after motor complete paraplegia: a case study. The Lancet. Т. 377, № 9781. с. 1938—1947. doi:10.1016/s0140-6736(11)60547-3. ISSN 0140-6736. Процитовано 14 вересня 2023.
  16. ↑ Angeli, Claudia A.; Edgerton, V. Reggie; Gerasimenko, Yury P.; Harkema, Susan J. (2014-05). Altering spinal cord excitability enables voluntary movements after chronic complete paralysis in humans. Brain (англ.). Т. 137, № 5. с. 1394—1409. doi:10.1093/brain/awu038. ISSN 1460-2156. Процитовано 14 вересня 2023.
  17. ↑ Rejc, Enrico; Angeli, Claudia; Harkema, Susan (24 лип. 2015 р.). Effects of Lumbosacral Spinal Cord Epidural Stimulation for Standing after Chronic Complete Paralysis in Humans. PLOS ONE (англ.). Т. 10, № 7. doi:10.1371/journal.pone.0133998. ISSN 1932-6203. Процитовано 14 вересня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  18. ↑ а б Wagner, Fabien B.; Mignardot, Jean-Baptiste; Le Goff-Mignardot, Camille G.; Demesmaeker, Robin; Komi, Salif; Capogrosso, Marco; Rowald, Andreas; Seáñez, Ismael; Caban, Miroslav (2018-11). Targeted neurotechnology restores walking in humans with spinal cord injury. Nature (англ.). Т. 563, № 7729. с. 65—71. doi:10.1038/s41586-018-0649-2. ISSN 1476-4687. Процитовано 14 вересня 2023.
  19. ↑ Angeli, Claudia A.; Boakye, Maxwell; Morton, Rebekah A.; Vogt, Justin; Benton, Kristin; Chen, Yangshen; Ferreira, Christie K.; Harkema, Susan J. (27 вересня 2018). Recovery of Over-Ground Walking after Chronic Motor Complete Spinal Cord Injury. New England Journal of Medicine (англ.). Т. 379, № 13. с. 1244—1250. doi:10.1056/NEJMoa1803588. ISSN 0028-4793. Процитовано 14 вересня 2023.
  20. ↑ Gill, Megan L.; Grahn, Peter J.; Calvert, Jonathan S.; Linde, Margaux B.; Lavrov, Igor A.; Strommen, Jeffrey A.; Beck, Lisa A.; Sayenko, Dimitry G.; Van Straaten, Meegan G. (2018-11). Neuromodulation of lumbosacral spinal networks enables independent stepping after complete paraplegia. Nature Medicine (англ.). Т. 24, № 11. с. 1677—1682. doi:10.1038/s41591-018-0175-7. ISSN 1546-170X. Процитовано 14 вересня 2023.
  21. ↑ Wenger, Nikolaus; Moraud, Eduardo Martin; Gandar, Jerome; Musienko, Pavel; Capogrosso, Marco; Baud, Laetitia; Le Goff, Camille G.; Barraud, Quentin; Pavlova, Natalia (2016-02). Spatiotemporal neuromodulation therapies engaging muscle synergies improve motor control after spinal cord injury. Nature Medicine (англ.). Т. 22, № 2. с. 138—145. doi:10.1038/nm.4025. ISSN 1546-170X. Процитовано 14 вересня 2023.
  22. ↑ Capogrosso, Marco; Wagner, Fabien B.; Gandar, Jerome; Moraud, Eduardo Martin; Wenger, Nikolaus; Milekovic, Tomislav; Shkorbatova, Polina; Pavlova, Natalia; Musienko, Pavel (2018-09). Configuration of electrical spinal cord stimulation through real-time processing of gait kinematics. Nature Protocols (англ.). Т. 13, № 9. с. 2031—2061. doi:10.1038/s41596-018-0030-9. ISSN 1750-2799. Процитовано 14 вересня 2023.
  23. ↑ Kathe, Claudia; Skinnider, Michael A.; Hutson, Thomas H.; Regazzi, Nicola; Gautier, Matthieu; Demesmaeker, Robin; Komi, Salif; Ceto, Steven; James, Nicholas D. (2022-11). The neurons that restore walking after paralysis. Nature (англ.). Т. 611, № 7936. с. 540—547. doi:10.1038/s41586-022-05385-7. ISSN 1476-4687. Процитовано 14 вересня 2023.
  24. ↑ Rowald, Andreas; Komi, Salif; Demesmaeker, Robin; Baaklini, Edeny; Hernandez-Charpak, Sergio Daniel; Paoles, Edoardo; Montanaro, Hazael; Cassara, Antonino; Becce, Fabio (2022-02). Activity-dependent spinal cord neuromodulation rapidly restores trunk and leg motor functions after complete paralysis. Nature Medicine (англ.). Т. 28, № 2. с. 260—271. doi:10.1038/s41591-021-01663-5. ISSN 1546-170X. Процитовано 14 вересня 2023.
  25. ↑ Brindley GS, Polkey CE, Rushton DN (1982): Sacral anterior root stimulator for bladder control in paraplegia. Paraplegia 20: 365-381.
  26. ↑ Schmidt RA, Jonas A, Oleson KA, Janknegt RA, Hassouna MM, Siegel SW, van Kerrebroeck PE. Sacral nerve stimulation for treatment of refractory urinary urge incontinence. Sacral nerve study group. J Urol 1999 Aug;16(2):352-357.
  27. ↑ Willett, Francis R.; Kunz, Erin M.; Fan, Chaofei; Avansino, Donald T.; Wilson, Guy H.; Choi, Eun Young; Kamdar, Foram; Glasser, Matthew F.; Hochberg, Leigh R. (2023-08). A high-performance speech neuroprosthesis. Nature (англ.). Т. 620, № 7976. с. 1031—1036. doi:10.1038/s41586-023-06377-x. ISSN 1476-4687. Процитовано 14 вересня 2023.
  28. ↑ Pesaran, Bijan; Vinck, Martin; Einevoll, Gaute T.; Sirota, Anton; Fries, Pascal; Siegel, Markus; Truccolo, Wilson; Schroeder, Charles E.; Srinivasan, Ramesh (2018-07). Investigating large-scale brain dynamics using field potential recordings: analysis and interpretation. Nature Neuroscience (англ.). Т. 21, № 7. с. 903—919. doi:10.1038/s41593-018-0171-8. ISSN 1546-1726. Процитовано 14 вересня 2023.
  29. ↑ Bouton, Chad E.; Shaikhouni, Ammar; Annetta, Nicholas V.; Bockbrader, Marcia A.; Friedenberg, David A.; Nielson, Dylan M.; Sharma, Gaurav; Sederberg, Per B.; Glenn, Bradley C. (2016-05). Restoring cortical control of functional movement in a human with quadriplegia. Nature (англ.). Т. 533, № 7602. с. 247—250. doi:10.1038/nature17435. ISSN 1476-4687. Процитовано 14 вересня 2023.
  30. ↑ Capogrosso, Marco; Milekovic, Tomislav; Borton, David; Wagner, Fabien; Moraud, Eduardo Martin; Mignardot, Jean-Baptiste; Buse, Nicolas; Gandar, Jerome; Barraud, Quentin (2016-11). A brain–spine interface alleviating gait deficits after spinal cord injury in primates. Nature (англ.). Т. 539, № 7628. с. 284—288. doi:10.1038/nature20118. ISSN 1476-4687. Процитовано 14 вересня 2023.
  31. ↑ Lorach, Henri; Charvet, Guillaume; Bloch, Jocelyne; Courtine, Grégoire (29 вересня 2022). Brain–spine interfaces to reverse paralysis. National Science Review (англ.). Т. 9, № 10. doi:10.1093/nsr/nwac009. ISSN 2095-5138. Процитовано 14 вересня 2023.
  32. ↑ Velliste, Meel; Perel, Sagi; Spalding, M. Chance; Whitford, Andrew S.; Schwartz, Andrew B. (2008-06). Cortical control of a prosthetic arm for self-feeding. Nature (англ.). Т. 453, № 7198. с. 1098—1101. doi:10.1038/nature06996. ISSN 1476-4687. Процитовано 14 вересня 2023.
  33. ↑ Hochberg, Leigh R.; Bacher, Daniel; Jarosiewicz, Beata; Masse, Nicolas Y.; Simeral, John D.; Vogel, Joern; Haddadin, Sami; Liu, Jie; Cash, Sydney S. (2012-05). Reach and grasp by people with tetraplegia using a neurally controlled robotic arm. Nature (англ.). Т. 485, № 7398. с. 372—375. doi:10.1038/nature11076. ISSN 1476-4687. Процитовано 14 вересня 2023.
  34. ↑ Collinger, Jennifer L; Wodlinger, Brian; Downey, John E; Wang, Wei; Tyler-Kabara, Elizabeth C; Weber, Douglas J; McMorland, Angus JC; Velliste, Meel; Boninger, Michael L (2013-02). High-performance neuroprosthetic control by an individual with tetraplegia. The Lancet. Т. 381, № 9866. с. 557—564. doi:10.1016/s0140-6736(12)61816-9. ISSN 0140-6736. Процитовано 14 вересня 2023.
  35. ↑ Handelman, David A.; Osborn, Luke E.; Thomas, Tessy M.; Badger, Andrew R.; Thompson, Margaret; Nickl, Robert W.; Anaya, Manuel A.; Wormley, Jared M.; Cantarero, Gabriela L. (2022). Shared Control of Bimanual Robotic Limbs With a Brain-Machine Interface for Self-Feeding. Frontiers in Neurorobotics. Т. 16. doi:10.3389/fnbot.2022.918001. ISSN 1662-5218. Процитовано 14 вересня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  36. ↑ Willett, Francis R.; Avansino, Donald T.; Hochberg, Leigh R.; Henderson, Jaimie M.; Shenoy, Krishna V. (2021-05). High-performance brain-to-text communication via handwriting. Nature (англ.). Т. 593, № 7858. с. 249—254. doi:10.1038/s41586-021-03506-2. ISSN 1476-4687. Процитовано 14 вересня 2023.
  37. ↑ Vansteensel, Mariska J.; Pels, Elmar G.M.; Bleichner, Martin G.; Branco, Mariana P.; Denison, Timothy; Freudenburg, Zachary V.; Gosselaar, Peter; Leinders, Sacha; Ottens, Thomas H. (24 листопада 2016). Fully Implanted Brain–Computer Interface in a Locked-In Patient with ALS. New England Journal of Medicine (англ.). Т. 375, № 21. с. 2060—2066. doi:10.1056/NEJMoa1608085. ISSN 0028-4793. Процитовано 14 вересня 2023.
  38. ↑ Benabid, Alim Louis; Costecalde, Thomas; Eliseyev, Andrey; Charvet, Guillaume; Verney, Alexandre; Karakas, Serpil; Foerster, Michael; Lambert, Aurélien; Morinière, Boris (2019-12). An exoskeleton controlled by an epidural wireless brain–machine interface in a tetraplegic patient: a proof-of-concept demonstration. The Lancet Neurology. Т. 18, № 12. с. 1112—1122. doi:10.1016/s1474-4422(19)30321-7. ISSN 1474-4422. Процитовано 14 вересня 2023.
  39. ↑ Moses, David A.; Metzger, Sean L.; Liu, Jessie R.; Anumanchipalli, Gopala K.; Makin, Joseph G.; Sun, Pengfei F.; Chartier, Josh; Dougherty, Maximilian E.; Liu, Patricia M. (15 липня 2021). Neuroprosthesis for Decoding Speech in a Paralyzed Person with Anarthria. New England Journal of Medicine (англ.). Т. 385, № 3. с. 217—227. doi:10.1056/NEJMoa2027540. ISSN 0028-4793. Процитовано 14 вересня 2023.
  40. ↑ Metzger, Sean L.; Liu, Jessie R.; Moses, David A.; Dougherty, Maximilian E.; Seaton, Margaret P.; Littlejohn, Kaylo T.; Chartier, Josh; Anumanchipalli, Gopala K.; Tu-Chan, Adelyn (8 листопада 2022). Generalizable spelling using a speech neuroprosthesis in an individual with severe limb and vocal paralysis. Nature Communications (англ.). Т. 13, № 1. с. 6510. doi:10.1038/s41467-022-33611-3. ISSN 2041-1723. Процитовано 14 вересня 2023.
  41. ↑ Fallegger, Florian; Schiavone, Giuseppe; Pirondini, Elvira; Wagner, Fabien B.; Vachicouras, Nicolas; Serex, Ludovic; Zegarek, Gregory; May, Adrien; Constanthin, Paul (2021-05). MRI‐Compatible and Conformal Electrocorticography Grids for Translational Research. Advanced Science (англ.). Т. 8, № 9. doi:10.1002/advs.202003761. ISSN 2198-3844. Процитовано 14 вересня 2023.
  42. ↑ Ward, Lawrence M. (2003-12). Synchronous neural oscillations and cognitive processes. Trends in Cognitive Sciences. Т. 7, № 12. с. 553—559. doi:10.1016/j.tics.2003.10.012. ISSN 1364-6613. Процитовано 14 вересня 2023.
  43. ↑ Bressler, Steven L.; Menon, Vinod (2010-06). Large-scale brain networks in cognition: emerging methods and principles. Trends in Cognitive Sciences. Т. 14, № 6. с. 277—290. doi:10.1016/j.tics.2010.04.004. ISSN 1364-6613. Процитовано 14 вересня 2023.
  44. ↑ Siegel, Markus; Donner, Tobias H.; Engel, Andreas K. (2012-02). Spectral fingerprints of large-scale neuronal interactions. Nature Reviews Neuroscience (англ.). Т. 13, № 2. с. 121—134. doi:10.1038/nrn3137. ISSN 1471-0048. Процитовано 14 вересня 2023.
  45. ↑ Headley, Drew B.; Paré, Denis (5 січня 2017). Common oscillatory mechanisms across multiple memory systems. npj Science of Learning (англ.). Т. 2, № 1. с. 1—8. doi:10.1038/s41539-016-0001-2. ISSN 2056-7936. Процитовано 14 вересня 2023.
  46. ↑ Salimpour, Yousef; Anderson, William S. (2019). Cross-Frequency Coupling Based Neuromodulation for Treating Neurological Disorders. Frontiers in Neuroscience. Т. 13. doi:10.3389/fnins.2019.00125. ISSN 1662-453X. Процитовано 14 вересня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  47. ↑ Mankin, Emily A.; Fried, Itzhak (2020-04). Modulation of Human Memory by Deep Brain Stimulation of the Entorhinal-Hippocampal Circuitry. Neuron. Т. 106, № 2. с. 218—235. doi:10.1016/j.neuron.2020.02.024. ISSN 0896-6273. Процитовано 14 вересня 2023.
  48. ↑ Kucewicz, Michal T; Berry, Brent M; Miller, Laura R; Khadjevand, Fatemeh; Ezzyat, Youssef; Stein, Joel M; Kremen, Vaclav; Brinkmann, Benjamin H; Wanda, Paul (1 квітня 2018). Evidence for verbal memory enhancement with electrical brain stimulation in the lateral temporal cortex. Brain (англ.). Т. 141, № 4. с. 971—978. doi:10.1093/brain/awx373. ISSN 0006-8950. Процитовано 14 вересня 2023.
  49. ↑ Wu, Xingqi; Ji, Gong-Jun; Geng, Zhi; Wang, Lu; Yan, Yibing; Wu, Yue; Xiao, Guixian; Gao, Liying; Wei, Qiang (2022-01). Accelerated intermittent theta-burst stimulation broadly ameliorates symptoms and cognition in Alzheimer's disease: A randomized controlled trial. Brain Stimulation. Т. 15, № 1. с. 35—45. doi:10.1016/j.brs.2021.11.007. ISSN 1935-861X. Процитовано 14 вересня 2023.
  50. ↑ Ceyssens, Frederik; Bovet Carmona, Marta; Kil, Dries; Deprez, Marjolijn; Tooten, Ester; Nuttin, Bart; Takeoka, Aya; Balschun, Detlef; Kraft, Michael (1 квітня 2019). Chronic neural recording with probes of subcellular cross-section using 0.06 mm² dissolving microneedles as insertion device. Sensors and Actuators B: Chemical. Т. 284. с. 369—376. doi:10.1016/j.snb.2018.12.030. ISSN 0925-4005. Процитовано 14 вересня 2023.
  51. ↑ Egert, Daniel; Pettibone, Jeffrey R.; Lemke, Stefan; Patel, Paras R.; Caldwell, Ciara M.; Cai, Dawen; Ganguly, Karunesh; Chestek, Cynthia A.; Berke, Joshua D. (1 грудня 2020). Cellular-scale silicon probes for high-density, precisely localized neurophysiology. Journal of Neurophysiology (англ.). Т. 124, № 6. с. 1578—1587. doi:10.1152/jn.00352.2020. ISSN 0022-3077. Процитовано 14 вересня 2023.
  52. ↑ Мусиенко П. Шаг в обход. Электрохимические нейропротезы — против паралича. // Наука и жизнь, № 12, 2012.
  53. ↑ Кирилл Стасевич Как научить спинной мозг самостоятельности // Наука и жизнь. — 2016. — № 7. — С. 14-19. — URL: http://www.nkj.ru/archive/articles/29092/

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Нейропротезування