Немес — Вікіпедія

Немес
ієрогліфами

Немес золотої маски Тутанхамона. Вид ззаду

Немес, або клафт — царський головний убір в Стародавньому Єгипті, один із символів влади єгипетських фараонів. Являв собою зроблену з тканини хустку, зазвичай смугасту (на більшості зображень — синя з золотом), яка сплетена у вузол ззаду і з двома довгими бічними фалдами, вирізаними півколом і спускаються на плечі.

Немес служив захистом від пилу, засмаги та був привілеєм царської сім'ї. Немес покривав всю верхню і потиличну частину голови, залишаючи вуха відкритими. Поперечну сторону тканини немеса накладали на лоб горизонтально, зміцнювали стрічкою, а зверху одягали урей — зображення богині-кобри Уаджет. В окремих випадках поверх немеса могла вдягатися подвійна корона Верхнього і Нижнього Єгипту (пшент)^[1], про що свідчать, серед інших, колоси Рамсеса II в Абу-Сімбелі.

Іноді словом «немес» позначають тільки царську смугасту хустку, отже, його вважають різновидом клафта, як називають будь-яку єгипетську хустку, яка щільно облягає голову^[2]. Клафт був поширений серед представників усіх станів. Серед рядових єгиптян клафт міг бути білим або смугастим, причому колір смуг залежав від статусу та роду занять власника: наприклад, у воїнів смуги були червоні, у жерців — жовті, тощо. Хустку з синіми поздовжніми смугами міг носити тільки фараон.

Найраніше зображення немеса з уреєм, що дійшло до нас — пластина фараона Дена (I династія) зі слонової кістки, що зберігається в Британському музеї. Перша відома нам скульптура з немесом зображує фараона Джосера. У числі найпізніших — статуї римських імператорів, включаючи Августа. Немес присутній і на голові Великого Сфінкса.