Ненадкевич Євген Олександрович — Вікіпедія

Євге́н Олекса́ндрович Ненадке́вич (29 грудня 1882(18821229), с. Довгалівка, нині Білогірського району Хмельницької області — 30 вересня 1966, Житомир) — український літературознавець, педагог. Шевченкознавець.

Закінчив Петербурзьку духовну академію. Друкуватися почав 1904.

1907—1919 працював учителем літератури в школах Кременчука та Житомира. Від 1920 викладав українську та російську літературу у вищих навчальних закладах.

Від 1947 жив у Житомирі.

• «Творчість Т. Г. Шевченка після заслання (1857—1858)» (Київ, 1956).
• «З творчої лабораторії Т. Г. Шевченка. Редакційна робота над творами 1847—1858 рр.» (Київ, 1959).
• Статті про творчість Тараса Шевченка:
  • «Три великі поети слов'янства: Міцкевич, Пушкін, Шевченко перед пам'ятником Петра 1-го» (1929),
  • «Про „Морскалеву криницю“ Шевченка» (1932),
  • «Шевченко в школі» (1939),
  • «Шевченко і російська революційна демократія» (1948),
  • «Шевченко і Щепкін» (1957),
  • Поетичний епілог творчості Шевченка" (1959).

• Лисенко І. М. Ненадкевич Євген Олександрович // Українська Радянська Енциклопедія. — Т. 7. — К., 1982. — С. 313.
• Шевченківський словник. — Т. 2. — К., 1978. — С. 43.
• Ненадкевич Євген Олександрович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 525.