Нижанківський Нестор Остапович — Вікіпедія

Нижанківський Нестор Остапович
Нестор Нижанківський
Народився	31 серпня 1893(1893-08-31) м. Бережани, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер	10 квітня 1940(1940-04-10) (46 років) Ліцманштадт, Третій Рейх
Поховання	Стрий, міське кладовище
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР
Національність	українець
Діяльність	композитор, піаніст, музичний критик
Галузь	класична музика, камерна музика, романс, хорова музика, piano performanced[1], музична критика[1], музична освіта[1], компонування музикиd[1] і музична композиція[1]
Alma mater	Празька консерваторія
Науковий ступінь	доктор філософії
Знання мов	польська і українська[1]
Членство	Союз українських професійних музик
Батько	Нижанківський Остап Йосипович
Брати, сестри	Нижанківський Степан Остапович
У шлюбі з	Меланія Семака
Діти	син Олег (нар.1924, Відень – пом.2003, Женева), оперний і концертний співак
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Не́стор Оста́пович Нижанкі́вський (31 серпня 1893(18930831), Бережани, нині Тернопільської області — 10 квітня 1940^[2], Лодзь, Польща) — український композитор, піаніст і музичний критик. Син Остапа Йосиповича Нижанківського.

Нестор Нижанківський народився 31 серпня 1893 року в місті Бережани в родині композитора, диригента, греко-католицького священика Остапа Нижанківського. Середню освіту здобув у Стрию, навчаючись у гімназії. Потім навчався у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові.

Був одружений з Меланією Семакою, котра пройшла з ним увесь життєвий шлях.

Формування композиторської майстерності Нижанківського відбулося на еміграції у Віденській музичній академії (клас Й. Маркса), яку закінчив, здобувши ступінь доктора філософії.

Під час першої світової війни був призваний до австрійського війська, потрапив у полон, звідки повернувся 1918 року. Воював четарем у складі Української Галицької армії.^[3] Пізніше Нижанківський навчався у Празькій консерваторії у Вітезслава Новака, яку закінчив у 1926 році написанням фортепіанного тріо мі мінор.

Від 1928 року Нижанківський включився у музичний процес Західної України, посівши посаду викладача Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові.

Композитор був членом музикологічної секції НТШ (Наукового товариства імені Тараса Шевченка), музичним критиком газети «Українські вісті», співорганізатором і першим головою Союзу українських професійних музик (СУПРОМ).

Помер Нестор Нижанківський 10 квітня 1940^[2], року в Лодзі (Польща), де й похований.

У листопаді 1993 року прах Нестора Нижанківського перепоховано на цвинтарі міста Стрия, недалеко від гробівця його батьків.

Витонченість і різноманітність ліричних образів споріднюють Нижанківського-композитора з Василем Барвінським (є певна подібність у типах фортепіанної фактури, повнозвучної і водночас прозорої, у гармонічних засобах, загалом не складних, проте наділених певною гостротою і насиченістю звучання, сміливістю тональних зіставлень). Показові щодо цього більшість його романсів («Жита» й «Прийди, прийди» на слова Олександра Олеся, «Снишся мені» на слова Богдана Лепкого), а також фортепіанні п'єси, такі як «Вальс», «Інтермеццо», «Спомин», поетичний хор «Галочка» на слова М. Обідного.

Образний обрій Нижанківського не обмежений музичністю. З початку 1920 року в його музичних творах дедалі помітнішою стала епічна виразність, зокрема у солоспіві «Грай, трембіто» на слова Романа Купчинського. Вершиною втілення епічного змісту була його хорова поема «Наймит» на слова Івана Франка (1933), написана під впливом кантат Станіслава Людкевича. Цей твір увійшов до скарбниці духовних надбань українського народу. В ній композитор музичними засобами відобразив мрію українців про майбутню свободу для всіх і кожного.

Успіхом увінчалася робота Нижанківського для театральних вистав, зокрема його музикою до комедії Юрія Косача «Кирке з Льолею», яку 1938 року поставив у Львові театр імені Івана Котляревського. Один із рецензентів писав: «… Нестор Нижанківський дав зразок справді доброї, влучно продуманої, ілюстрованої музики. Бо й формою вона легка, нескомплікована, і в концепціях проста, але вповні переконуюча і характеристична для композитора і самої комедії. Стрічаємося тут з добре розв'язаною проблемою т. зв. легкої та проте мистецької музики…»

У доробку композитора Нижанківського є також твори для дітей: «Марш горобчиків», «Староукраїнська пісня», «Коломийка», «Івасько грає на чельо», «Гавот ляльки». Працював композитор і над обробкою народних та стрілецьких пісень: «Чом ти мені, дівчино мила», «Ой зацвіла черемшина», «Ой у полі», «Про Нечая», «Ой там за горою», «Прийди, прийди», «Засумуй, трембіто».

В історію української музики він увійшов ще як піаніст і музичний критик.

• Нижанківські // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 438.
• Булка Ю. Нестор Нижанківський. — Видавництво М. П. Коць, 1997.
• Nyzhankivsky, Nestor [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.](англ.)
• Окремі твори зберігаються у архіві І. Соневицького [Архівовано 2 листопада 2018 у Wayback Machine.]

• Нижанківський Нестор Остапович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 241-242.
• Нижанківський Нестор // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1137-1138. — 1000 екз.