Нижньодуванське (заповідне урочище) — Вікіпедія

Заповідне урочище
місцевого значення
«Нижньодуванське»

49°37′23″ пн. ш. 38°13′24″ сх. д. / 49.62305556° пн. ш. 38.22333333° сх. д. / 49.62305556; 38.22333333
Країна	Україна
Розташування	Луганська область, Сватівський район, біля смт Нижня Дуванка
Найближче місто	Сватове
Водні об'єкти	річка Красна
Площа	30 га
Засновано	17 березня 1994 р.
Нижньодуванське (заповідне урочище) (Луганська область)
Нижньодуванське у Вікісховищі

Нижньодува́нське — заповідне урочище місцевого значення в Україні. Один з об'єктів природно-заповідного фонду Луганської області.

Заповідне урочище розташоване за 25 км на північ від міста Сватове і за 1 км на південний захід від селища міського типу Нижня Дуванка в Сватівському районі Луганської області^[1].

Заповідне урочище місцевого значення «Нижньодуванське» оголошено рішенням Луганської обласної ради народних депутатів № 15/11 від 17 березня 1994 року.

Площа 30 га. Являє собою ділянку крутого правого берега річки Красної з крейдяними відслоненнями і угрупованнями з представників ендемічного крейдяного рослинного комплексу.

Із загальної кількості 150 видів рослин, що зростають в заповідному урочищі — 14 занесені до Червоної книги України. Серед них: гісоп крейдяний, ранник крейдяний, смілка крейдяна, дворядник крейдяний, громовик донський, келерія Талієва, шоломниця крейдяна, дрік донський, півонія тонколиста, шафран сітчастий, сон чорніючий, ковили Залеського і волосиста, тюльпан дібровний.

У заповідному урочищі також зростає багато східнопричорноморських ендеміків, пов'язаних з крейдяно-мергельними породами. Серед них: льон Чорняєва, полин донський, чебрець вапняковий, матіола запашна, астрагал білостеблий, бедринець ломикаменевий, подорожник солелюбний, лещиця голонасінна тощо.

Пологіші ділянки в основі схилів займають угруповання костриці валійської з домішкою ковил Залеського і волосистої, а також келерії Талієва.

На опуклих ділянках зростають специфічні агломеративні угруповання — чебречники і гісопники з домішкою бедринцю каменелюбного і лещиці голонасінної.

В неглибокій балці, що відкривається в долину річки, розташований невеликий байрачний ліс. В ньому зростають дуб звичайний, ясен високий, липа серцелиста. Основними породами, що формують підлісок, є клени татарський і польовий, жостір проносний, бруслина Черняєва і бузина чорна. Трав'яний покрив утворюють: тюльпан дібровний, проліска сибірська, на узліссях трапляються рідкісні в Луганській області ясенець голостовпчиковий і ломиніс цілолистий.

• Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 151–152

Це незавершена стаття про Луганську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.