Me-109 — приклад аеродинамічної схеми низькоплана Низькоплан — літак (моноплан ), крило в якому проходить через нижню половину фюзеляжу . Багато літаків, як цивільних, так і військових — низькоплани, наприклад Ту-154 , Іл-62 , Іл-86 , A320 , хоча є й протилежні приклади: Ан-148 , Ан-24 , ATR 72 — високоплани .
При аварійній посадці з невипущеним шасі удар сприймається в основному конструкцією крила, що захищає пасажирів і екіпаж . При посадці на воду паливні баки-кесони і фюзеляж забезпечують плавучість літака (крило служить понтоном ). Приклад: посадка Аеробуса на Гудзон (2009). Стійки шасі вдається зробити короткими, і, як наслідок, більш міцними і легкими; спрощується його прибирання і випуск. Добре впливає близькість землі (екранний ефект ) на злітно-посадкові характеристики. Через розташування двигунів на крилі спрощується доступ до них, що робить зручним технічне обслуговування двигунів при експлуатації. Планер літака легший порівняно з високопланом і середньопланом . Створюється дифузорний ефект (підвищується опір) у місці стику фюзеляжу і задньої кромки крила. Підвищується ймовірність торкання крилом при посадці. Знижується поперечна стійкість літака. Низьке розташування двигунів (у разі розташування їх під крилом): підвищується ймовірність потрапляння сторонніх предметів у двигун, підвищені вимоги до якості злітно-посадкової смуги .
Основні конфігурації крила та аеродинамічні схеми