Новаківський Олекса Харлампійович — Вікіпедія

Олекса Новаківський
Автопортрет із пензлем
Народження	2 (14) березня 1872(1872-03-14) Слободо-Ободівка, Ольгопільський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть	29 серпня 1935(1935-08-29) (63 роки)
	Львів, Польська республіка
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Національність	українець
Жанр	релігійні і жанрові композиції
Навчання	Одеса, Краків
Діяльність	художник
Роки творчості	1900-1935
Покровитель	митрополит Андрей Шептицький
Відомі учні	Крушельницький Ярослав, Симонович Володимир Семенович і Сахро Петро Юрійович
Роботи в колекції	Національний музей у Варшаві і Художній музей
Новаківський Олекса Харлампійович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Оле́кса Харла́мпійович Новакі́вський (2 (14) березня 1872(18720314), Нова Ободівка, Ольгопільський повіт, Подільська губернія — 29 серпня 1935, Львів) — український живописець і педагог.

Талановитим і темпераментним експонентом краківського постімпресіонізму був уродженець зазбручанського Поділля Олекса Новаківський. Учень Яна Матейка, Унежицького й Леона Вичулковського, він дуже багато завдячував Мальчевському. Не залишилися без впливу на нього Матейка та Виспянського.

Народився у с. Слободо-Ободівка (нині Нова Ободівка Гайсинського району, Вінницької області).^[2]

Мистецьку освіту здобув, навчаючись в Одесі (1888—1892) у художника-декоратора Ф. Клименка та у Краківській Академії красних мистецтв (1892—1900) у Л. Вичульського і Я. Станіславського. Живописна манера О. Новаківського сформувалась на творчому засвоєнні принципів імпресіонізму. Тривалий час працював у с. Могила біля Кракова.

У 1911 році в Кракові відбулася персональна виставка Олекси Новаківського. на якій митець представив понад 100 робіт, що принесли художнику визнання та популярність. Картинами зацікавився митрополит Андрей Шептицький і запропонував художнику перебратися до Львова^[3].

З 1913 року у Львові Новаківський, крім творчої роботи, займався і педагогічною діяльністю: мав надзвичайно багато учнів (кілька десятків), проте жоден з них не перевершив самого Новаківського.

У 1921 році відбулася персональна виставка художника у Львові, яка отримала високу оцінку критиків та художників.

У 1923 році заснував у Львові мистецьку школу, що стала відомим осередком малярської культури у Західній Україні. Його школу пройшли Володимир Гаврилюк, Святослав Гординський, Стефанія Ґебус-Баранецька, Лев Ґец, Михайло Драган, Олекса Друченко, Василь Дядинюк, Софія Зарицька-Омельченко, Іван Іванець, Іван Кейван, Андрій Коверко, Едвард Козак (Еко), Ольга Козакевич-Дядинюк, Мирон Левицький (Lev), Володимир Ласовський, Ярослав Лукавецький, Степан Луцик, Антін Малюца, Михайло Мороз, Іванна Нижник-Винників, Емілія Охримович, Леонід Перфецький, Ольга Плешкан, Роман Сельський, Володимир Сениця, Григорій Смольський та багато інших мистців, які пізніше здобули визнання і світову славу.

У 1924—1925 роках очолював факультет мистецтва Львівського (таємного) Українського Університету. Учнями Новаківського 1932 року була створена мистецько-ідеологічна група РУБ, С. Рудакевич-Базюк.

• У 1972 році у Львові було відкрито художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського^[3].
• У рідному селі Нова Ободівка встановлено бюст та меморіальну дошку на будинку культури.
• У 2016-му словацький професор Микола Мушинка подарував Національному музею у Львові імені Андрея Шептицького 50 живописних і графічних робіт художника^[3].

• 

  У березні 2022 році з нагоди 150-річчя від дня народження українського художника Олекси Новаківського та 50-літнього ювілею Художньо-меморіального музею художника Укрпошта випустила поштовий конверт і марку. На ювілейному конверті зображено будівлю музею, а на марці представлено «Автопортрет із пензлем» Олекси Новаківського^[4].

Перед українською публікою Новаківський уперше виступив ще на виставці «Товариства для розвою руської штуки» (1901), але ширшу популярність здобув собі тільки першою збірною виставкою у Кракові (1911). Коли ж 1913 року він переїхав із Кракова на постійний побут до Львова, то завоював собі галицьку публіку неподільно.

В пору, коли Іван Труш усунувся в тінь, Панькевич замовк, Сосенко нездужав, а Бойчук переїхав до Києва, вільне місце в «палаті Стики» та в опінії громадянства зайняв Новаківський. У порівнянні з вищеназваними Новаківський переважав агресивністю своєї колористики й характеристичним для малярів «Молодої Польщі» підходом до теми. Чисте малярство з утаєною символікою барвних площ і ліній було тоді новиною на галицькому ґрунті.

Перша львівська збірна виставка Новаківського, укладена 1921, була його великою перемогою. Особливо сердечно сприйняла митця польська критика, що знайшла в ньому українського епігона краківської школи.

Краківський «Автопортрет», портрет дружини («Моя муза»), низка триптихів та кільканадцять пейзажів, побіч своєї наглядної залежності від лауреатів краківської школи, забезпечать Новаківському тривке місце в історії українського мистецтва.

• «Діти» (1905),
• «Коляда» (1907—1910),
• «Весна» (1909),
• «Автопортрет із пензлем» (1911),
• «Народне мистецтво» (панно — 1915-16)
• «Наука» (панно — 1915-16),
• «Весна в с. Могила»,
• «Пробудження» (1912),
• «Юрський собор» (1925),
• «Музика» (1929),
• «Довбуш» (1931),
• «Моя муза»
• «У задумі»
• «Акт з рудоволосою жінкою»
• портрети Д. Левицького, митрополита Андрея Шептицького, О. Барвінського та ін.

• 
  Копання на городі (1920)
• 
  «У задумі», фанера, олійний живопис, 75,5х96,5 см. (1910-ті)
• 
  Весна (1930)
• 
  Українська Мадонна (1910)
• 
  Князь Андрей (Шептицький) (1915-1919)
• 
  Дружина художника (1906)
• 
  Натюрморт (1916)

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Новаківський Олекса Харлампійович

• Мистецька школа Олекси Новаківського
• Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського
• Іванка Нижник-Винників
• Яцек Мальчевський
• Постімпресіонізм
• Постмодернізм
• Сецесія

• Н. Г. Ковпаненко. Новаківський Олекса Харлампійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 440. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Олекса Новаківський: Бібліогр. покажч. / ред.: Л. І. Крушельницька; НАН України. Львів. наук. б-ка ім. В.Стефаника. — Л., 2001. — 107 c.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Новаківський Олекса Харлампійович

• Новаківський Олекса // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1147-1148. — 1000 екз.
• Новаківський Олекса Харлампійович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 577-578.
• Марко Роберт Стех. «Очима культури» № 67. Олекса Новаківський
• Художник яскравого таланту. До 130-річчя з дня народження Олекси Харлампійовича Новаківського
• Художньо-меморіальний Музей Олекси Новаківського у Львові. Львів, Каменяр, 1983.
• Олекса Харлампійович Новаківський (1872—1935)
• Шукачі нових доріг
• Львівська біографія Олекси Новаківського
• Володимир Залозецький. Олекса Новаківський. — Львів : Українське Товариство Прихильників Мистецтва, б.д. — 53 с.: портр., XXVIII арк. іл. с.
• Новаківський / ст. В. Хмурого. — Харків: Рух, 1931. — 37 с.: портр., 25 арк. іл. — (Українське малярство).