Новий Мізунь — Вікіпедія

село Новий Мізунь
Мізунське джерело мінеральної води
Мізунське джерело мінеральної води
Мізунське джерело мінеральної води
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Тер. громада Вигодська громада
Код КАТОТТГ UA26060070090050085
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 332
Площа 18,629 км²
Густота населення 17,82 осіб/км²
Поштовий індекс 77543
Телефонний код +380 3477
Географічні дані
Географічні координати 48°53′28″ пн. ш. 23°49′58″ сх. д. / 48.89111° пн. ш. 23.83278° сх. д. / 48.89111; 23.83278
Водойми Мізунька
Місцева влада
Адреса ради 77543, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, с. Старий Мізунь, вул. Кропивнянська, 2
Карта
Новий Мізунь. Карта розташування: Україна
Новий Мізунь
Новий Мізунь
Новий Мізунь. Карта розташування: Івано-Франківська область
Новий Мізунь
Новий Мізунь
Мапа
Мапа

CMNS: Новий Мізунь у Вікісховищі

Но́вий Мізунь — село в Вигодській громаді Калуського району Івано-Франківської області України.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1939 році в селі проживало 130 мешканців (10 українців, 10 поляків, 110 німців)[1].

17.10.1954 облвиконком рішенням № 744 передав хутір Новий Мізунь з Новошинської сільської ради до Старомізунської сільської ради.

Природа

[ред. | ред. код]

Біля села розташована гідрологічна пам'ятка природиБолото Ширковець, а також Мізунський водоспад. На південний захід від села розташовані заповідні урочища «Соболь», «Грегіт» і «Чорна Сигла», а також ботанічна пам'ятка природи — Урочище «Кіндрат».

Економіка

[ред. | ред. код]

У селі розташоване одне з найкращих джерел мінеральної води Івано-Франківщини — Мізунське джерело. ТОВ «Мізунь», Завод мінеральних вод — одне з найбільших підприємств села. Завод випускає бутильовану воду «Карпатська вода» для мережі супермаркетів «Фуршет».

Культура

[ред. | ред. код]
  • Фестиваль екстремальної та молодіжної культури "Мізунська Звигода".

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 21 — Вісбаден, 1983. — 205 с.