Новы Час — Вікіпедія

Новы Час
Країна  Білорусь
Тип газета
Мова білоруська
Видавець ЧПУП «Время новостей»
Формат A3
Засновано 2002
Власник ЧПУП «Время новостей»
Головний офіс Минск, улица Мележа, 1
Наклад 5200 (серпень 2021)
ISSN 2218-2244
novychas.online
CMNS: Новы Час у Вікісховищі

«Новы Час» (укр. Новий Час) — білоруська політична щотижнева газета, заснована Мінською міською організацією Товариство білоруської мови ім. Франциска Скорини[2]. Видається з березня 2002 року. Тираж газети — 3600 примірників (2021). Головний редактор — Колб Оксана Миколаївна (з 2015).

У січні 2024 року стало відомо, що в Білорусі сайт та інтернет-сторінки «Нового часу» визнали екстремістськими матеріалами[3]. Ще раніше, у 2023 році, телеграм-канал видання[4], його групу в «Однокласниках»[5], сторінку в Instagram[6] і акаунт у TikTok[7] визнали екстремістськими.

Репресії (з 2020)

[ред. | ред. код]
Див. також: Протести в Білорусі (з 2020)
Див. також: Погром незалежних ЗМІ в Білорусі (2021)[be]

Газета висвітлювала протести в Білорусі та вибори президента Білорусі 2020 року, тому кількох журналістів «Нового Часу» за це судили та заарештовували[8][9][10].

14 січня 2021 року стало відомо, що «Білсоюздрук[be-x-old]» розриває договір з редакцією щодо розповсюдження її видання в своїх кіосках починаючи з лютого 2021 року, після чого газета стала доступною тільки через передплатний індекс «Белпошти»[11].

У кримінальній справі за втручання в діяльність міліції 12 березня 2021 року був заарештований Денис Івашин, журналіст видання, який був автором циклу статей «Каго ці што абараняе „Беркут“ у Беларусі» (укр. Кого або що захищає Беркут в Білорусі) і за день до затримання давав інтерв'ю каналу «Настоящее время», якому повідомив про результати свого журналістського розслідування[12]. 24 березня 2021 року спільною заявою восьми організацій, серед яких Правозахисний центр «Вясна», Білоруська асоціація журналістів, Білоруський Гельсінський комітет, Білоруський ПЕН-центр, був визнаний політичним в'язнем[13].

28 травня 2021 року заступник генерального прокурора Білорусі Максим Воронін виніс головному редактору «Нового Часу» офіційне попередження, висловивши претензії по трьом статтям, опублікованими в лютому і квітні 2021 року, причому деякі цитати з тих статей в попередженні, підписаним Вороніним, були перекладені з білоруської мови на російську некоректно[14]. 7 червня 2021 року «Белпошта» відреагувала на попередження та поінформувала редакцію, що газету на друге півріччя в передплатний каталог не візьме[15].

10 серпня 2021 року стало відомо про припинення випуску друкованої версії газети після 12 серпня: приватна друкарня «Ролл Принт» в своєму листі від 27 липня послалася на складності в виробничому процесі, в результаті чого стало неможливим продовжити виконувати договір на друк[16]. Редакція намагалася знайти їй заміну, але безрезультатно[16]. Проте було обіцяно, що сайт і соціальні мережі будуть оновлюватися[16].

19–20 жовтня 2021 року в офісі видання та оселях журналістів пройшли обшуки, співробітники були допитані[10][17]. Крім того, були конфісковані комп'ютери та інша офісна техніка[17]. Міжнародна федерація журналістів, Європейська федерація журналістів, Білоруська асоціація журналістів розкритикували атаку на «Новы Час»[10].

28 жовтня 2021 року перестав відкриватися сайт novychas.by в Білорусі та за кордоном, це було пояснено звинуваченням у поширенні сайтів на матеріали, визнані екстремістськими білоруським судом[18][19]. У відповідь на блокування редакція запустила дзеркало novychas.online[20].

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 2009 газета отримала Премію імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи[ru]» (Gerd Bucerius-Förderpreis Freie Presse Osteuropas) в розмірі 30000 євро. Номінували газету на премію: міністр закордонних справ Німеччини Гернот Ерлер, Білоруська асоціація журналістів, Союз білоруських письменників і білоруське інформаційне агентство БелаПАН[21].

Головний редактор газети Олексій Король[be-x-old] став переможцем міжнародного конкурсу журналістів імені Найта (Knight International Journalism Award) за 2008 рік, проведеного Міжнародним центром для журналістів[ru] (ICFJ)[22][23].

Головні редактори

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 2218-2144
  2. ↑ Dimiter Kenarov (2 березня 2012). Tongue Oppressor. Columbia Journalism Review[ru] (англ.). Процитовано 23 січня 2014.
  3. ↑ Кружка, книги, СМИ, аккаунты TikTok – большое обновление списка экстремистских материалов. Reform.by[be] (рос.). 5 січня 2024.
  4. ↑ Телеграм-канал издания «Новы час» признан экстремистским. reform.by[be] (рос.). 18 січня 2023.
  5. ↑ Группы «Радыё Свабода» и «Новы час» в «Одноклассниках» признаны экстремистскими. Reform.by[be] (рос.). 23 травня 2023.
  6. ↑ Новый проект Ольги Лойко Plan B признали экстремистским. Reform.by[be] (рос.). 25 липня 2023.
  7. ↑ «Новы час», ЗБС и Настасся Роўда – кто попал в обновленный список «экстремистских материалов». Reform.by[be] (рос.). 9 серпня 2023.
  8. ↑ Фотакор Яна Трусіла атрымала 13 сутак за сваю прафесійную дзейнасць. Новы Час (біл.). 2 листопада 2020. Процитовано 25 січня 2021.
  9. ↑ Фотакора «Новага Часу» Яну Трусіла асудзілі на 15 сутак (дапоўнена). Новы Час (біл.). 30 листопада 2020. Процитовано 25 січня 2021.
  10. ↑ а б в Belarus: 'Novy Chas' newspaper raided, staff interrogated (англ.). Міжнародна асоціація із захисту свободи слова. 22 жовтня 2021. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
  11. ↑ Печатную версию «Брестской газеты» постигла участь «Народной воли», «БелГазеты», «Свободных новостей Плюс». mediaiq.by (рос.). Брестская газета. 19 січня 2021. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  12. ↑ «Ён змагаўся за праўду». Чым вядомы Дзяніс Івашын, якога затрымаў КДБ, і пры чым тут Украіна (біл.). Радіо Свобода. 15 березня 2021. Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 20 березня 2021.
  13. ↑ Патрабуем неадкладнага вызвалення палітвязня Дзяніса Івашына (біл.). Правозахисний центр «Вясна». 24 березня 2021. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
  14. ↑ Shustin, Aaron (2 червня 2021). ЖУРНАЛИСТЫ ИЛИ ЭКСТРЕМИСТЫ? (рос.). Independent Israeli site / אתר ישראלי עצמאי / Независимый израильский сайт / Незалежны ізраільскі сайт. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  15. ↑ «Белпочта» исключила газету «Новы Час» из подписного каталога (рос.). Брестская газета. 7 червня 2021. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  16. ↑ а б в АД (10 серпня 2021). Выхад газеты «Новы час» прыпынены: прыватная друкарня адмовілася яе друкаваць (біл.). Белсат. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.
  17. ↑ а б Karmanau, Yuras (20 жовтня 2021). Belarusian authorities raid top independent newspaper. Associated Press (англ.). The San Diego Union-Tribune[fr]. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
  18. ↑ Перестали открываться сайты газеты «Новы час» и ресурсов «Настоящее время» и «Deutsche Welle» (рос.). Белсат. 28 жовтня 2021. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  19. ↑ В Білорусі заблокували низку іноземних ЗМІ (укр.). РБК-Україна. Процитовано 29 жовтня 2021.
  20. ↑ В Беларуси заблокирован сайт газеты «Новы час», работает «зеркало» (рос.). naviny.by. 28 жовтня 2021. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  21. ↑ Preisträger 2009 (нім.). ZEIT-Stiftung[fr]. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  22. ↑ Dawn Arteaga (3 червня 2008). Belarus’ Pioneering Editor and Ugandan Human Rights Reporter Named 2008 Knight International Journalism Award Winners (англ.). Міжнародний центр для журналістів[ru]. Архів оригіналу за 17 червня 2013. Процитовано 17 червня 2013.
  23. ↑ Марина Рахлей (4 червня 2008). Алексей Король: лучше не премии получать, а жить в свободной стране (рос.). naviny.by. Процитовано 17 червня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Новы_Час&oldid=41857308