Нощенко Петро Хомич — Вікіпедія

Нощенко Петро Хомич
Народився	24 червня 1907(1907-06-24) місто Юзівка Катеринославської губернії
Помер	4 листопада 1967(1967-11-04) (60 років) Київ
Країна	Російська імперія  Українська РСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди
Звання	державний радник юстиції 3 класу

Петро Хомич Нощенко (7 (24) червня 1907(19070624), місто Юзівка Катеринославської губернії, тепер місто Донецьк — 4 листопада 1967(19671104), місто Київ) — український радянський діяч органів юстиції, депутат Верховної Ради УРСР 3—4-го скликань. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1949—1956 роках.

Народився у родині робітника-кочегара. Закінчив чотири класи училища. Трудову діяльність розпочав у 1917 році котлочистом, переписувачем, кур'єром шахти «Ново-Смолянка», потім — учнем токаря механічної майстерні.

З 1923 року працював токарем на металургійному заводі. Навчався два року у школі фабрично-заводського навчання, здобув спеціальності токаря і слюсаря. Потім знову працював токарем механічного цеху Сталінського металургійного заводу на Донбасі.

Член ВКП(б) з 1926 року.

Вчився один рік у Інституті народного господарства у місті Одесі. У 1931 році закінчив Ленінградський інститут радянського будівництва і права.

Після закінчення інституту працював в органах прокуратури Донецької області: старшим слідчим міжрайонної прокуратури, помічником міського прокурора міста Сталіно, помічником прокурора Донецької області. У 1935—1937 роках — прокурор міста Артемівська Донецької області. У 1937—1938 роках — заступник прокурора Донецької області.

У 1938 — грудні 1940 роках — прокурор Ворошиловградської області. У грудні 1940 — 1942 р. і 1943 — листопаді 1945 року — прокурор Сталінської області. У 1942 році працював прокурором Пензенської області РСФСР.

У листопаді 1945 — листопаді 1948 року — 1-й заступник прокурор Української РСР із загальних питань.

20 листопада 1948 — травень 1957 року — голова Верховного Суду Української РСР.

З 1957 року — на пенсії.

У 1957—1960 роках — заступник Київського окружного транспортного прокурора. У червні 1960 — 1962 роках — помічник прокурора Української РСР у справах спеціальної прокуратури.

• державний радник юстиції 3 класу

• орден Трудового Червоного Прапора (26.03.1945)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст.
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі

• Нощенко // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• (рос.)Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991
• http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/3adf2d0e52f68d76c2256c080037bac9/297c25382b304ff6c32572e6002a05dd?OpenDocument^{[недоступне посилання з липня 2019]}