Ніколае Воґоріде (*1820 -†1863 роки) — османський і молдовський політик болгарського походження. Каймакам Молдовського князівства в 1857 -1858 роках. Син Стефана Воґоріде , теж господаря Молдови . Правнук болгарського церковного діяча Софронія Врачанського .
Народився в 1820 році в Яссах .
Навчався в престижній Грецькій православній колегії в Стамбулі .
Був одружений з 1846 року на Катерині Конакі (1829 -1870 роки). У них було четверо дітей: сини Імануїл (1847 -1935 ) і Костянтин (1849 -1894 ), дочки Марія (1851 -1931 ) і Люція (1855 -1938 ).
Під час регентства Теодора Балша (грудень 1856 року — березень 1857 -го) Ніколае Воґоріде займав пост міністра фінансів, а після його смерті замінив його на посту. Проявив себе як ультра-консервативний правитель, був проти союзу Молдови з Валахією і створення Дунайського князівства.
Втративши будь-який вплив, Ніколае Воґоріде був відсторонений від посади в жовтні 1858 року.
Помер 23 квітня (за іншими даними 12 квітня ) 1863 року в Бухаресті , був похований в Бреїлі .
Через рік після смерті Ніколае Воґоріде, його дружина вийшла заміж за князя Емануеля Русполі (1837—1899 роки).
Драгош I (1352—1353) Сас (1354—1358) Балк (1359) Богдан I (1363—1367) Петру (1367—1368) Лацько (1368—1373) Костя (1373—1374) Юрій Коріятович (1374) Петру I (1375—1391) Роман I (1391—1394) Стефан I (1394—1399) Юга Безногий (1399—1400) Александру І (1400—1432) Ілля I (1432—1433) Штефан II (1433—1435, 1443—1447) Петру II (1435—1436, 1447, 1448—1449) Роман II (1436—1443, 1447—1448) Чубер (1449) Александру II (1450, 1452—1454, 1455) Богдан II (1450—1451) Петру III (1451—1452, 1454—1457) Штефан III (1457—1504) Богдан III (1504—1517) Штефан IV (1517—1527) Петру IV (1527—1538, 1541—1546) Стефан V (1538—1540) Александру ІІІ (1540—1541) Ілля II (1546—1551) Штефан VI (1551—1552) Іоан І (1552) Александру IV (1552—1561, 1564—1568) Іоан ІІ (1561—1563) Штефан VII (1563—1564) Богдан IV (1568—1572) Іоан III (1572—1574) Петро VI (1574—1577, 1578—1579, 1582—1591) Іоан IV (1577) Іоан V (1579—1582) Арон Тиран (1591—1592, 1592—1595) Александру V (1592) Петру VII (1592) Штефан VIII (1595) Єремія Могила (1595—1600, 1600—1606) Михайло (1600) Симеон Могила (1606—1607) Михайло Могила (1607) Костянтин Могила (1607—1611) Штефан IX (1611—1615, 1621—1623) Олександр Могила (1615—1616) Раду Міхня (1616—1619, 1623—1626) Гаспар Граціані (1619—1620) Александру VII (1620—1621, 1631—1633) Мирон Барновський-Могила (1626—1629, 1633) Александру VIII (1629—1630) Мойсей Могила (1630—1631, 1633—1634) Василь Лупул (1634—1653) Георгій Штефан (1653—1658) Ґеорґе Ґіка (1658—1659) Константин Щербан (1659, 1661) Стефаніца Лупу (1659—1661) Істрате Добіжа (1661—1665) Георге Дука (1665—1666, 1668—1672, 1678—1683) Александру IX (1666—1668) Штефан ІХ (1672—1674, 1683—1684) Думитрашку Кантакузіно (1673—1675, 1684—1685) Антон Росетті (1675—1678) Константин Кантемир (1685—1693) Димитрій Кантемір (1693, 1710—1711) Константин Дука (1693—1695, 1700—1703) Антіох Кантемир (1695—1700, 1705—1707) Йоан Бухуш (1703, 1709—1710) Міхай Раковіце (1703—1705, 1707—1709, 1715—1726) Ніколай Маврокордат (1709—1710, 1711—1715) Лупу Костакі (1711) Йоан Маврокордат (1711, 1743—1747) Григоре II Гіка (1726—1733, 1735—1739, 1739—1741, 1747—1748) Константин Маврокордат (1733—1735, 1741—1743, 1748—1749, 1769) Йордаке Ставраки (1749) Костянтин Раковіце (1749—1753, 1756—1757) Матей Ґіка (1753—1756) Скарлат Ґіка (1757—1758) Іоан VII (1758—1761) Ґриґоре Каллімакі (1761—1764, 1767—1769) Ґриґоре Александре Ґіка (1764—1767, 1774—1777) Константин Морузі (1777—1782) Александру Маврокордат І (1782—1785) Александру Маврокордат ІІ (1785—1786) Александру X Іпсіланті (1786—1788) Емануїл Джані-Русет (1788—1789) Александру Морузі (1792, 1802—1806, 1806—1807) Міхай Суцу І (1792—1795) Александру Каллімакі (1795—1799) Костянтин Іпсіланті (1799—1801) Александру Суцу (1801—1802) Йордаке Конта (1802) Скарлат Каллімакі (1806, 1807—1810, 1812—1819) Александру Ханґерлі (1807) Йордаке Русет-Розновану (1806) Веніамін Костакі (1807—1812, 1821) Міхай Суцу ІІ (1819—1821) Олександр XI Іпсіланті (1821) Штефан Воґоріде (1821—1822) Іоніце Санду Стурдза (1822—1828) Михайло Стурдза (1834—1849) Ґріґоре Александру Ґіка (1849—1853, 1854—1856) Теодор Балш (1856—1857) Ніколае Воґоріде (1857—1858) Штефан Катарджиу (1858—1859) Іоан Кантакузіно , Василе Стурдза і Анастасіє Пану (1858—1859) Александру Йоан Куза (1859)