Ніко, 1988 — Вікіпедія

Ніко, 1988128px link=Портал:Кінематограф
англ. Nico, 1988
Офіційний постер до фільму
Жанрбіографічна драма, музичний
РежисерСюзанна Нікк'яреллі
Продюсери
  • Валері Борнонілль
  • Марта Донцеллі
  • Грегоріо Паонесса
  • Джозеф Росчоп
СценаристСюзанна Никк'яреллі
У головних
ролях		Трине Дюргольм
Джон Гордон Сінклер
ОператорКристель Форньє
КомпозиторGatto Ciliegia Contro il Grande Freddo
Кінокомпанія
  • • Vivo Film • Rai Cinema
  • • Tarantula • Amer • BE TV
  • та інші
Дистриб'юторI Wonder Pictures
Тривалість93 хв.
Моваанглійська, італійська, німецька, чеська
КраїнаІталія Італія
Бельгія Бельгія
Рік2017
Дата виходуСвіт: 30 серпня 2017 (Венеція)
Італія: 12 жовтня 2017
IMDbID 7186092
РейтингIMDb: 7.0/10 stars
Додаткові характеристики
Формат плівкиDCP
Співвідношення1,37 : 1
Коліркольоровий

«Ніко, 1988» (італ. Nico, 1988) — італо-бельгійський біографічний фільм 2017 року, поставлений режисеркою Сюзанною Нік'яреллі про останній рік життя легендарної Ніко[1].

Світова прем'єра відбулася 30 серпня 2017 року на 74-му Венеційському міжнародному кінофестивалі, де фільм брав участь у програмі секції «Горизонти» та отримав премію за найкращий фільм.[2] У 2018 році стрічка була номінована у 8-ми категоріях на здобуття італійської національної кінопремії «Давид ді Донателло», у тому числі за найкращий фільм[3][4], та отримала 4 нагороди[5][6] .

Сюжет

[ред. | ред. код]

Співачка і музикант Ніко, якій уже майже 50 років, живе відокремлено від світу в Манчестері. Це зовсім не те життя, яке вона вела в 1960-і роки, коли вона була моделлю дивовижної краси, музою Воргола та вокалісткою культової групи The Velvet Underground.

Тепер її не хвилюють ні зовнішність, ні кар'єра, проте новий менеджер Річард умовляє Ніко вирушити в турне Європою. Одночасно Ніко налагоджує стосунки з сином, довіру якого вона давно втратила. Унікальна, безкомпромісна Ніко знову знаходить себе і як музикантка, і як матір, і як жінка.

У ролях

[ред. | ред. код]
• Трине Дюргольм … Ніко
• Джон Гордон Сінклер … Річард
• Анамарія Марінка … Сільвія
• Шандор Фунтек … Арі
• Томас Трабаккі … Доменіко
• Каріна Фернандез … Лаура
• Келвін Демба … Алекс
• Франческо Колелла … Франческо
• Метт Патрезі …

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Список нагород та номінацій[7]
Кінофестиваль/Кінопремія Рік Категорія Номінант(и) Результат Дж
Венеційський міжнародний кінофестиваль 2017 Премія «Венеційські горизонти» за найкращий фільм Ніко, 1988 Перемога
Спеціальна премія Франческо Пазінетті Перемога [8]
Європейський кінофестиваль в Лез-Арк 2017 Гран-прі журі Ніко, 1988 Перемога
Премія «Кришталева стріла» за найкращий художній фільм Номінація
Премія «Давид ді Донателло» 21.03.2018 Найкращий фільм Ніко, 1988 Номінація [4][5]
Найкращий оригінальний сценарій Сюзанна Нікк'яреллі Перемога
Найкращий продюсер Марта Донзеллі, Грегоріо Паонесса, Джозеф Росчоп, Валері Борнонілль Номінація
Найкраща музика до фільму Gatto Ciliegia Contro il Grande Freddo Номінація
Найкращий грим Марко Альтієрі Перемога
Найкращі зачіски Даніела Альтієрі Перемога
Найкращий монтаж Стефано Краверо Номінація
Найкращий звук Адріано Ді Лоренцо, Альберто Падоан, Марк Бастьєн, Ерік Граттепайн, Франко Піскопо Перемога
Премія «Магрітт» 02.02.2019 Найкращий фільм спільного виробництва Ніко, 1988 Номінація [9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Nico, 1988 | Vivo film (it-IT) . Vivo film. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 14 лютого 2018.
  2. ↑ 'Nico 1988' di Susanna Nicchiarelli apre Orizzonti a Venezia 74. la Repubblica. 19 липня 2017. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
  3. ↑ Vittoria Scarpa. Love and Bullets earns 15 David di Donatello nominations. Cineuropa (англ.) . 14.02.2018. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 19.02.2018.
  4. ↑ а б David di Donatello 2018, le nomination. Tutti i candidati al premio. Quotidiano.net (італ.) . 15.02.2018. Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 7.03.2018.
  5. ↑ а б Gian Luca Pisacane. David da musical. Cinematografo.it (іт) . 22 березня 2018. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22.03.2018.
  6. ↑ Margherita Bordino. Premi David di Donatello 2018. Migliore Film al musical Ammore e malavita. Artribune (іт) . 21.03.2018. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22.03.2018.
  7. ↑ Нагороди та номінації фільму Ніко, 1988 на сайті IMDb (англ.)
  8. ↑ Biennale Cinema 2017: tutti i premi ufficiali (італ.). La Biennale di Venezia. 9 вересня 2017. Архів оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 9 березня 2018.
  9. ↑ Aurore Engelen. The 2019 Magritte Awards: a close-run competition. Cineuropa (англ.) . 14.01.2018. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 17.01.2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніко,_1988&oldid=40820578