Обговорення користувача:Микола Івкі — Вікіпедія

• Джерело. Гречанюк С. С. Вічні книги.— К.: Молодь, !988. ISBN 5-7720-0022-5.

Цитати.

Кожну річ треба називати справжнім імям.

Андерсена боялися. Його казки для дітей викликали в цензорів підозру і страх.

Особливо часто під заборону потрапляло «Нове вбрання короля».

Казки Андерсена потрібні всім. Вони вчать називати речі своїми іменами.

Довідка.

Раніше NickK не захотів назвати речі своїми іменами — і підбив ненормативний підсумок.

ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК [[23]] містить нормативне слово КВІТКОНОС (тільки КВІТКОНОС).

Сповіщення. Unikalinho. NickK. --Микола Івкі (обговорення) 12:58, 31 березня 2017 (UTC)Відповісти

• Хто такі французи ? Переважно нащадки романізованих кельтських племен ?

Хто такі білоруси ? Переважно нащадки ослов'янених (обрусілих) балтійських племен ?

--Микола Івкі (обговорення) 11:04, 26 квітня 2017 (UTC)Відповісти

Очевидно, все так.

Чим пояснюються паралельні форми прізвище/прізвисько, збіговище/збіговисько? Перша палаталізація ск? Див. Щ.

Російська мова — зіпсований іврит? Втім, деякі російськомовні «спеціалісти з походження української» недалеко від цього пішли.

Потрібно писати ще багато: «Йотація у праслов'янській», «Музичний наголос», «Носові голосні в слов'янських мовах».

Щодо вимови guzik: очевидно, укр. ґудзик походить від якоїсь діалектної вимови цього слова, адже літературна вимова — ґузік. Дзекання наче нема.

• -ьcь чи -*ьcь? Очевидно, більш правильним слід визнати перший варіант.

Вязьма, Клязьма — наче балтизми. Невже в наших статтях нічого про походження цих слів?

У Московській області чимало гідронімів на -ва. Але, ймовірно, всі мають балтійське (або фінське) походження.

--В.Галушко (обговорення) 18:36, 26 квітня 2017 (UTC)Відповісти

Про лабіалізацію (ы > о). Чому в українській не відбулося такого переходу в цих словах? Чи є якесь джерело з цієї теми? Я збираюсь писати про прикметники, так як раз є момент, стосовний до цієї теми. У повних формах родового відмінка однини жіночого роду маємо ы > о: дав.-рус. добрыѩ > укр. доброї. У давальному і місцевому, очевидно, було дав.-рус. добрѣи > укр. добрій. В інших відмінках без змін: у знахідному — добрѫ > добру, в орудному — доброѭ > доброю. У чоловічому: добра+(є)го > доброго, добру+(є)му > доброму, добръ+и > добрыи > добрий, добры+(и)мъ > добрим. У місцевому, наважусь припустити мало місце змішання форм ранішого добрѣ+(и)мъ і форми добру+(и)мъ, чи форми давального відмінка. Начебто, все сходиться, але це оригінальне дослідження і бажано серйозне наукове джерело для поясненя цих переходів. Не зовсім ясне з -ыѩ > -ої, -аго > -ого, -уму > -ому.

Щодо наслідків заміни музичного наголосу на силовий. Чи не може в цьому полягати причина розбіжності у наголосі в споріднених українських і російських словах? Наприклад, «колесо» і «колесо», «столяр» і «столяр», «маленький» і «маленький», а також «український» і ненормативне російське «укра́инский»? Здається, якщо вимовляти останні слова з музичним наголосом, в українській вимові буде висхідний, а в ненормативній російській — спадний.

Чи не може бути пов'язана відсутність переходу праслов'янського *i > и, а збереження його як «і» тим фактом, що він походив не з праіндоєвропейського *ī (як у слові «видіти»), а з дифтонга oi (як у словах князі, друзі, лебеді). Форми городи, брати при дав.-рус. городи, брати пояснюються як колишні форми знахідного відмінка (городы, браты), інакше було б *городі, *браті.

--В.Галушко (обговорення) 21:04, 30 квітня 2017 (UTC)Відповісти

Виявив у Вас. Юрій Шевельов. Історична фонологія української мови (повна версія).

Тут не можу відкрити двома способами.

Зверніть увагу на компетентність дописів користувача Zorator22.

Явище квіт — цвіт — ні сіно ні солома. Підказку відчули ?

Коли білоруська (блр.), рос. мови відокремились од української (давньоукраїнської, давньоруської) ?

Чи вважають французи давню латинську мову за давньофранцузьку ?

Чи є в південнослов'янських мовах слова виду квіт ?

Коли виникли південні слов'яни ?

Чи був наросток -ина < -ына  ?

Які слов'янські мови, крім укр., мають слово виду дзвізда із дз- ?

Як від рос. прикметника русский утворити іменник з тим же значенням ?

За яким правилом від лат. caedo утворено caesum ?

Які слов'янські мови, крім укр., мають давнє явище бережу, печу ?

Які мови, крім рос., мають зворотні дієприкметники ?

Рос. ткёт — аналогія ? Пор. ткать, тку, ткёт; лгать, лгу, лжёт; жечь, жгу, жжёт ?

Що відомо про писемність фінських племен меря, мурома, мещера ?

Що скажете про рос. Завялов і Завьялов ?

Як російською вимовляти Гайана і мединститут ?

Де була межа поселень фінських племен біля балтів або слов'ян ?

Південні слов'яни — тільки переселенці (не аборигени) ?

Чи були знайомі (між собою) фіни і слов'яни під час другої палаталізації ?

Чи жили фінські племена в басейні Верхнього Дніпра ?

Чи є тверді -гы-, -кы-, -хы- у фінських мовах ? --Микола Івкі (обговорення) 11:47, 4 травня 2017 (UTC)Відповісти

Щодо користувача Zorator22: наведіть посилання на статті, про його внесок мені нічого не відоме, ОС відсутня, на СО одне автовітання.

Я вимовляю Гай-ана, мед-інстітут. Слова рідкісні, не пам'ятаю, коли чув друге, а назву екзотичної країни і поготів не почуєш.

У польській мові дієприкметники мають зворотні частки, але положення їх у реченні вільне.

Де була межа поселень фінських племен біля балтів або слов'ян ? Ну, на це питання я можу відповісти більш-менш точно. На території Московської області межа проходила якраз у границях нинішньої Москви: на схід від неї топоніміка фінська, на захід — балтійська.

За яким правилом від лат. caedo утворено caesum ? Очевидно, caedo > *caedsus > *caedsum > caesum. Я не фахівець з історичної реконструкції латини, але дещо читав про спрощення груп приголосних.

Чи є тверді -гы-, -кы-, -хы- у фінських мовах ? Я не знайомий з фінськими мовами, але у відомих мені фінських назвах таке не траплялося. Не зовсім зрозуміле питання. Невже можна пояснити загальнослов'янське явище фінським впливом?

Чи були знайомі (між собою) фіни і слов'яни під час другої палаталізації ? Звичайно так, слов'яни і фіни сусідують одні з одними протягом тисячоліть.

Які слов'янські мови, крім укр., мають слово виду дзвізда із дз- ? У македонській — sвезда.

Чи вважають французи давню латинську мову за давньофранцузьку ? Відоме, що французи мають на увазі під ancien français саме середньовічний варіант французької. Окремо, розглядають його предка — галло-романську мову, і її попередника — народну латину. L'ancien français provient du roman, un ensemble de dialectes du latin vulgaire présents dans toute la Romania (з франковікі). Не слід забувати, що сучасна французька відрізнюється від латини сильніше, ніж українська від давньоруської.

На решту спробую відповісти пізніше. Щодо відкриття файлу: чи встановлена у Вас програма?

--В.Галушко (обговорення) 13:09, 4 травня 2017 (UTC)Відповісти

[[24]]. [[25]]. Тут перестало відкривати [[26]]... --Микола Івкі (обговорення) 12:11, 11 травня 2017 (UTC)Відповісти

http://ru-etymology.livejournal.com/742596.html. --Микола Івкі (обговорення) 13:28, 11 травня 2017 (UTC)Відповісти

Українська мова (енциклопедія) містить статтю Атематичні дієслова... --Микола Івкі (обговорення) 12:51, 16 травня 2017 (UTC)Відповісти

[[27]], [[28]], [[29]]. --Микола Івкі (обговорення) 13:21, 16 травня 2017 (UTC)Відповісти

Посмійтеся

Є думка, що деякими своїми особливостями всі слов'янські мови зобов'язані фінському субстрату. В ЕСУМ навіть наведена гіпотеза, що загальнослов'янське шия може мати фінську етимологію.

Мало пишуть про тюркський вплив на українську мову. Він значний: наприклад, у слові бджола ми маємо прогресивну асиміляцію, на відміну від регресивної в інших слов'янських. Цей могло поширюватися на всі східнослов'янські мови, бо припускають також, що повноголосся виникло під впливом тюркської гармонії голосних.

Українофоби закидають українцям значну тюркську домішку, як генетичну, так і лінгвістичну, спростовуючи українські докори в «потатарченості». Очевидна помилка: слово «татарський» можуть вживати у кількох значеннях, і слід розрізнювати слова «ординський» і «тюркський». Особи тюркського походження їхали як у Московську Русь, так і в Українську. Але Росія успадкувала від Орди не тільки частину населення (їх і в Україні чимало), але й державний лад.

Уточнив дані про «Клязьма»: цей топонім, очевидно, фінського походження.

Які слов'янські мови, крім укр., мають давнє явище бережу, печу? Я схиляюся до думки, що первісними слід визнати саме берегу, пеку, а бережу, печу з'явилися за аналогією. У польський нема йотації: piekę, mogę.

Сторінка з повною версією «Історичної фонології української мови» у мене не відкривається. Спробуйте набрати в пошуковику: grinch-home.at.ua/_ld/1/103__-.doc. --В.Галушко (обговорення) 20:42, 16 травня 2017 (UTC)Відповісти

Набрав — і невдача. Ще раніше припустив, що те цінне джерело зруйноване. Може, відновлять ?! --Микола Івкі (обговорення) 11:35, 17 травня 2017 (UTC)Відповісти

«Клязьма». Де уточнили ? Не виявив. Якщо «Клязьма» має фінське походження, то яке походження має «Вязьма» ? --Микола Івкі (обговорення) 11:49, 17 травня 2017 (UTC)Відповісти

Гідронім «Клязьма» порівнюють з назвами північноросійських річок Нерезьма, Колозьма, Колежма, виділяючи в них співзвучні елементи -зьма, -жма, що можуть походити з якоїсь вимерлої фіно-угорської мови. (за матеріалами «Топонимического словаря Московской области» Е. М. Поспелова). Топонім Вязьма може мати й слов'янську етимологію (від «вяз» — «болото», «драговина»).

Спробуйте набрати адресу grinch-home.at.ua/_ld/1/103__-.doc без прикінцевої крапки. У Яндексі все показує.

--В.Галушко (обговорення) 10:56, 18 травня 2017 (UTC)Відповісти

Перемога ! Сьогодні, на іншому ПК, відкриває. --Микола Івкі (обговорення) 11:43, 18 травня 2017 (UTC)Відповісти

Ще перемога ! Знову відкриває [[30]]. --Микола Івкі (обговорення) 11:36, 24 травня 2017 (UTC)Відповісти

Що для мене рідна мова?. Типовий приклад українського мовного «катехізису». Не забуваймо, що повальна катехізація вірян наприкінці 19 — початку 20 ст. призвела до появи цілого покоління переконаних безбожників. Якби нам не наступити на ті ж граблі…

Плавно переходимо до наступного моменту. Цитата «…вона і тільки вона повинна бути рідною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нації», на жаль, містить у собі й негатив, так би мовити, шерехату сторону. Тут під словом «рідний» розуміється не природна, «зранньогодитинствазасвоєна» мова, а мова тієї нації, до якої себе відносиш. Таким чином, маємо чотири наслідки: 1) якщо ти вважаєш себе українцем, твоя рідна мова автоматично — українська, незалежно від способу її засвоєння і рівня володіння; 2) рідну мову можна вказати довільно, і вона, отже, визначить автоматично й національність (зворотно першому); 3) якщо ти вважаєш своєю рідною українську, тобі можна у повсякденному мовленні (у тому числі серед україномовних) користуватися російською або англійською, не шкодячи своїй «рідноукраїномовності» і не зраджуючи своєї нації; 4) якщо ти не вважаєш своєю рідною українську (не важливо, з якої причини), ти є зрадником і попихачем Москви. Воістину, добрими намірами вимощена дорога в пекло.

Плавно переходимо до наступного моменту. Не дивно, що це дає інформаційну їжу різноманітним українофобам, що бачать у цих недалекоглядних закликах привід облити Україну помиями, напр. «Мова» — ополяченный и искалеченный русский язык Олексія Орлова — публіциста (природно, без філологічної освіти) і Русь нерусская (Как рождалась "рідна мова ") Олександра Каревіна (числиться «філологом», хоча його твердження слабко узгоджуються із сучасною наукою). Втім, значна частка правди в них, тим не менш, є. Впровадження української мови в Україні доводять до абсурду. не можна спорити з твердженням «Упрекая свой народ в неприятии „рідной мовы“ и русскоязычности, ненькопатриоты, мягко говоря, лицемерили. Они и сами не воспринимали пропагандируемый ими язык как родной и пользовались языком русским.», гіркою правдою є і «Перед тем, как начать опрос, интервьюер предлагает респонденту по желанию выбрать анкету или интервью на украинском или русском языке. Иначе говоря, каждый социологический опрос — это манифистация языковых предпочтений населения, своего рода референдум». В результате, как выяснилось во время всеукраинского опроса, 49,5 % респондентов ответили, что общаются в семье на украинском языке, 48,5 % — на русском языке, 2 % — на другом языке. Однако анкеты на украинском языке предпочли взять только 37,2 % респондентов, в то время как на русском — 62,8 % (данные апреля 2000 года)574. Иными словами, среди тех, кто уверяет, что общается в семье на украинском языке, многим на самом деле легче говорить по-русски.". Я сам бачив зловживання в цій галузі, збути їх непросто. Про Ю. Гнаткевича — теж справедливо, бо той дійсно зараховує до «русизмів» і питомо українські слова. Але робота Каревіна, на жаль, містить неточності, подає матеріал однобоко. Він пише, що прості українці не розуміли «мовы», але замовчує про те, що наприкінці 19 ст. великоруські селяни не розуміли й багато чого російськомовного. Він пише, що для української інтелігенції легше було говорити російською, але замовчує про мовлення російських дворян першої половини 19 ст. (для них російська не була рідною, навіть Чаадаєв свої «Записки» написав французькою). Чому нічого не сказане про нехтування діалектів та їхній занепад в СРСР, на відміну від наводжуваної ним за приклад Німеччини? Звідки суперечність: то українські селяни з цікавістю читали (або слухали) російськомовну літературу, вважали своєю літературну російську, то цитує твердження, що «среди военнопленных немало находилось совсем неграмотных, или малограмотных, были и такие, которые родного языка не знали и не умели им пользоваться».

Трапляються і сумнівні твердження. «Люди необразованные общаются на просторечиях, „суржике“. Те же, кто, поднимается на более высокую ступень развития, переходят в общении на русский литературный язык.». Філолог не міг би таке написати. Народна мова не є ознакою відсталості. У тіїй же Німеччині прийнята літературно-діалектна двомовність. У Росії та Україні люди рабськи переходили на мову панів, зневажуючи рідний діалект. Нагадую, що в СРСР мовознавці радили використовувати літературну російську лише в офіційному мовленні, а в побуті користуватися діалектом. «…они (неграмотні (!) українські селяни) прекрасно понимали читаемые им произведения Пушкина, Жуковского, Лермонтова, Гоголя, Островского, Достоевского, Писемского, Льва Толстого, Мельникова-Печерского, Гаршина, Успенского и других русских писателей.» І ці твори-то, які не всі російськомовні селяни розуміли! Погоджуюсь з тим, що …давать рекомендации было легче, чем их выполнять. «Национальное сознание» в народе никак не пробуждалось., але «Как ни старались ненькопатриоты, малороссы по-прежнему считали себя частью русской нации и не отказывались от русского языка». звучить дивно. "…он вынужден был констатировать, что в древности «украинцы» писали в словах мужского рода множественного числа в именительном падеже окончание «-а»: «два года», «два воза», «три сына» и т.д. Это окончание, замечал Огиенко, до сих пор сохранилось в русском языке. «Под влиянием русским так временами пишут и у нас, но этого должно остерегаться и употреблять только формы „два вози“, а не „два воза“.520 Почему нельзя писать „два воза“ и при чем тут русское (в смысле: великорусское) влияние, если у нас так писали еще в древности, он почему-то не объяснял.» Де пояснення цього явища? Де дання читачеві уявлення про двоїну? Філолог мав це написати, публіцист не дозволив. Огієнко був, звичайно, не зовсім точним, бо архаїчне закінчення -а має не російське, а діалектне походження.

Питання: 1) Мова — секретный язык австрийцев, созданный для непонимания русского, але чому в ній фонетика і морфологія ґрунтуються на східноукраїнських, а не західноукраїнських діалектах? 2) Чому австрійці штучно створювали український націоналістичний рух з метою відірвати малоросійські землі від Російської імперії, і при цьому не боялися пов'язаного з ним сепаратизму на територіях імперії Австрійської?

--В.Галушко (обговорення) 14:52, 24 травня 2017 (UTC)Відповісти

Де наголос у рос. слові пенязь ([[31]], [[32]]) ? --Микола Івкі (обговорення) 12:30, 26 травня 2017 (UTC)Відповісти

Попередньо Сергієв Посад, у США, вимова [шша]. --Микола Івкі (обговорення) 11:08, 29 травня 2017 (UTC)Відповісти

Згадуване джерело [[33]] містить укр. назви. Шовінізм ? --Микола Івкі (обговорення) 13:09, 29 травня 2017 (UTC)Відповісти

Не варто чіплятися до таких дурниць. У наведеному джерелі багато помилок.

Сергіїв Посад — утворення, аналогічне Київ. Зі словом «США» — давня узаконена помилка, зараз трудно щось переробляти. Вимови абревіатури в нас не виходить, тому пишемо «у США», але кажемо «у Сполучених Штатах».

Чи є найменування сторінки «Уха» правильним? --В.Галушко (обговорення) 14:14, 29 травня 2017 (UTC)Відповісти

[Про московський ураган знаю.]

ЕІУ: також пеня́зь.

Київ — в Україні, а Сергієв Посад — у Росії. Див. укр. правопис.

Відповідь залежить від того, чи заборонені діалектизми в назвах статей. Якщо заборонені, тоді потрібно перейменувати, якщо ні — можна залишити. На цю мить про заборону не вичитав. --Микола Івкі (обговорення) 12:39, 30 травня 2017 (UTC)Відповісти

Де Ваша відповідь на початок теми ?

Що скажете про наступне почуте ? Почуте, мовляв, з Інтернету.

1. У Москві провали землі. 2. Столицю РФ думають перенести до Петербурга.

Ще. 3. Чи ходять тепер потяги з Росії до України ? --Микола Івкі (обговорення) 12:49, 30 травня 2017 (UTC)Відповісти

У російській мові трапляється наголошення як пе́нязь і як пеня́зь. Друге — можливо, під впливом пол. pienędzi.

Про провали землі в Москві і перенесення столиці до Петербурга нічого не чув. Про потяги треба буде з'ясувати. --В.Галушко (обговорення) 13:57, 31 травня 2017 (UTC)Відповісти

Яке Ваше враження від праці Каревіна? Ще кілька ляпів: слова «мова», «часопис», «читач» названі в нього полонізмами, при цьому слова-джерела «запозичень» (język, czasopismo, czytelnik) чомусь не наведені. Чи знали автори його «авторитетних джерел» польську мову? «…русский язык был родным для большинства украинских писателей дореволюционной поры от Ивана Котляревского до Панаса Мирного. (Сомневающиеся могут открыть хотя бы собрание сочинений того же Панаса Мирного и посмотреть, на каком языке переписывался он со своими детьми. Или почитать опубликованные черновики писателя, чтобы убедиться на каком языке составлял он планы своих украиноязычных произведений74*)». А якою мовою Пушкін складав план до «Бориса Годунова»? Я читав — не російська. «И даже слово „кобзарь“, которое Тарас Григорьевич писал с мягким знаком, как это принято в русском языке, украинофилы поменяли на „кобзар“». І навіть ім'я Пушкіна, яке він сам завжди писав як «Александръ Пушкинъ», вороги Росії поміняли на «Пушкин», щоб ніхто нічого не зрозумів. Про ствердіння прикінцеого «р» деяким українським (київським) філологам (?) знати не обов'язково. «...„Энеиду“ Котляревского знает очень незначительная часть слушателей (хорошо, если хоть отрывки из хрестоматии Плевако). Масса слушателей, как это ни странно, жалуется обычно на непонятность „Энеиды“… Всю „Энеиду“ среди проверенных слушателей знает 5-7 %». Лексична основа «Енеїди» — східноукраїнські діалекти. Галицизмів там не могло бути. "«Подавляющее большинство слов, которые принято считать „русизмами“ в украинском языке, на самом деле, являются „древнерусизмами“, которые такие же русские, как и украинские. Изъятие их из современного украинского языка было бы равнозначно отречению от нашего древнерусского наследства»648 — замечает современный украинский ученый П. П. Толочко." — це справедливо, але це не спростовує самобутності і питомості української. «„Есть язык русский литературный и две группы народных русских говоров — северная и южная“ — отмечала видная украинофилка и известный историк Александра Ефименко, подразумевая под южными народными говорами — малорусскую, а под северными — великорусскую народную речь.» Звідки це тлумачення «южной» групи? У цитаті такого нема. Південні російськи діалекти схожі на східноукраїнські, але це різні групи говорів.

Каревін пише: «И сегодня подлинный Шевченко скрыт от абсолютного большинства читателей. (Произведения „великого Кобзаря“ не исключение. Точно также фальсифицирован текст пьесы И. П. Котляревского „Наталка Полтавка“». Це правда?

--В.Галушко (обговорення) 17:12, 31 травня 2017 (UTC)Відповісти

«Содержавшиеся в шевченковских рукописях слова „осень“, „камень“, „семья“, „всего“, „чернило“, „явор“, „царь“, „Киев“, „Польша“…» Про «осень», «камень» — наклеп. Шевченко писав через «ять»: «осѣнь», «камѣнь». «Польща» — не тільки українська, але й староросійська форма. --В.Галушко (обговорення) 17:16, 31 травня 2017 (UTC)Відповісти

«Писатель (Куліш) вынужден был выдумывать недостающие слова или прибегать к заимствованиям из польского языка. Перевод получился непонятным (к примеру, фраза „Да уповает Израиль на Господа“ превратилась у Кулиша в „Хай дуфае Сруль на Пана“». Ще Огієнко писав, що ніде подібної фрази в Куліша він не зустрічав. Див. також. "…"по словах", при этом Огиенко отмечал, что «древнеукраинский язык знал только: по словам, по домам, по делам и т.д.»". Наклеп на Івана Огієнка? Невже він міг таке написати? Всякому, хто хоч трохи займався історією української і російської мов, ясно, що форми з давальним відмінком пізніші: у російській вони закріпилися тільки в 19 ст. У давньоруській на їхньому місці тільки конструкції з місцевим. Див. російську розвідку Изменение управления предлога по в русском языке. Постарайтесь з'ясувати це питання. --В.Галушко (обговорення) 15:16, 1 червня 2017 (UTC)Відповісти

[[34]]. --Микола Івкі (обговорення) 12:51, 7 червня 2017 (UTC)Відповісти

Читав на російському націоналістичному сайті план відторгнення Східної України. Публікація близько 2008 року.

Закінчую покращувати статті про букви для носових голосних. Щоб зробити матеріал яснішим, була б вельми корисною стаття «Носові голосні в праслов'янській мові». Пропоную Вам стати її автором. Досить саму коротку, я зроблю доповнення до заготовки. --В.Галушко (обговорення) 17:31, 8 червня 2017 (UTC)Відповісти

Подумаю. Може, наступного тижня. Саме стаття, не розділ ? Чи потрібна стаття «Атематичні дієслова» ? --Микола Івкі (обговорення) 10:55, 9 червня 2017 (UTC)Відповісти

На теперішній час стаття про носові голосні важливіша. Не знаю, чи знайдеться досить матеріалу на статтю про атематичні дієслова. У «Дієслово» я написав все, що знаю про них. Якщо створювати щось окреме, можна додати тільки походження терміна «атематичні», праслов'янські форми і теорії, чому вони зберегли індоєвропейські закінчення майже без змін, на відміну від інших слов'янських дієслів. Але це можна додати і до розділу у статті «Дієслово». --В.Галушко (обговорення) 13:55, 11 червня 2017 (UTC)Відповісти

Як називати ? Так, як Ви написали ? Чи, наприклад, «Носові голосні в слов'янських мовах» або «Носові голосні» ?

Річ у тому, що стаття «Атематичні дієслова» є в УМЕ і ще деінде. --Микола Івкі (обговорення) 12:23, 12 червня 2017 (UTC)Відповісти

Ричмонд — назва географічна. Цю назву через -и- містить УОС за 2004. Також [[35]]. --Микола Івкі (обговорення) 11:19, 13 червня 2017 (UTC)Відповісти

Сторінка «Носові голосні» вже існує: як перенаправлення на «Назалізація». Під назвою «Носові голосні в праслов'янській мові» існують більшість червоних посилань у статтях. Можна зробити перенаправлення. Я вважаю, що доречніше створити статтю саме під цією назвою, описавши виникнення носових в праслов'янській і зазначивши, що збереглися вони наразі лише в польській і кашубській. --В.Галушко (обговорення) 11:57, 13 червня 2017 (UTC)Відповісти

[[36]], [[37]] «виникли пізніше». --Микола Івкі (обговорення) 12:06, 16 червня 2017 (UTC)Відповісти

На мій погляд, деякі твердження щодо «Велесової книги» сумнівні. Так, написання «ренба» не підтверджується сучасними даними про праслов'янську мову, адже перехід носового [о] в [у] відбувся значно в більш пізній період, ніж перехід праіндоєвропейського довгого [у] в [ы]. Слово «риба» взагалі вважають давнім евфемізмом (замість табуїзму *zъvь, пор. лит. žuvi's, греч. ἰχθῦς), спорідненим з дав.-в.-нім. rûрра.

Створив нову сторінку «Відмінок в українській мові». Якщо маєте якісь дані щодо сучасного стану відмінкової системи, цікаві факти, прошу зробити доповнення. --В.Галушко (обговорення) 20:03, 18 червня 2017 (UTC)Відповісти

• Чи їхав Михайло Лермонтов на Кавказ через Україну ??

[[38]] (рос.) «Лермонтов М. Ю. и Кавказ», [[39]], [[40]], [[41]]. --Микола Івкі (обговорення) 13:02, 19 червня 2017 (UTC)Відповісти

В.Галушко. Дякую за пропозицію щодо носових голосних у псл. мові, але не готовий: виник рій питань.

Чи могли бути переходи -on- > -у- чи -en- > -я- без юсів ?

Є загальні і власні назви на -енко. Яке походження -енко ? Чому не *-яко ? Де про це в Інтернеті ?

Пор. Подоленко, Подоляк, Подоляко.

Де корінь у рос. словах опёнок, опята ?

Таке відчуття, що й улітку тут (у ВП) матиму мало часу.

Як вимовляти рос. США, ФРГ ?

Вяз-ьм-а чи Вязь-м-а ? Що тут може означати наросток -(ь)м- ?

Чи може назва Москва мати фінське походження ?

Як давно польська мова має наголос на передостанньому складі ?

Праі.-є. чи і.-є. ?

Чи бачили гусінь на соснах, ялинах, березах ?

Тут у травні бачив гусінь на сосні, їла голки, бувало, недоїдала 1 — 2 см, далі зникла.

А в червні зникло листя на багатьох березах, переважно знизу. Основне припущення — гусінь (не бачив). Пластинки листків зникли, а черешки — ні. Поблизу є інші дерева, але там листя є. --Микола Івкі (обговорення) 11:05, 26 червня 2017 (UTC)Відповісти

[[42]], [[43]], [[44]]. --Микола Івкі (обговорення) 11:25, 26 червня 2017 (UTC)Відповісти

Чи були носові голосні на терені України біля 1100 р. тому ?? Нині в говорах укр. мови носові голосні відсутні.

Чому земля, а не *зяля ? Ігор < Ingvarr ? Чому не *Ягор ? Ум < *aumen ? Чому не *ум'я ? Пор. лит. aumenis «пам'ять».

Чи були носові голосні у грецькій мові ? Як пояснити грецькі переходи -ion > -in > -i ?

Чому англ. me не має -n- ? Як у говорах утворені ми, мі «мені» і м'я, м'є, мі «мене» ?

Чому -on- > -у-, а -en- > -я- ? Розрізнювати(ся), але не (ви / від)різнювати(ся).

Мурома — плем'я фінське чи угорське ? --Микола Івкі (обговорення) 11:39, 30 червня 2017 (UTC)Відповісти

Про переходи сполучень голосних із сонорними в -у, -я, минуючи «юси» нічого не чув.

Праі.-є. чи і.-є. ? Має бути праі.-є.. Але гарніше виглядає пра-і.-є. (бо приставку краще графічно відокремити).

Очевидно, з XIV—XVII ст.

У російській мові нема стандарту вимови абревіатури США. Вимовляють «як звикли»: «сеша», «феерґе» (хоча правила вимагають «еферґе»). Хто хоче здаватися грамотним, хай каже «Соединённые Штаты». Мені здається, що абревіатури суть ієрогліфи, тому їхнє озвучення не пов'язане з написанням.

У слові опёнок — корінь «опён-», опята — «опят-». Хоча ці слова етимологічно споріднені, у сучасній граматичній науці вони не вважаються однокорінними — внаслідок перерозкладання морфемного складу. Опёнок — від *опьнъкъ < *opę < *opent, сучасна форма — аналогічно козлёнок, ягнёнок, опята — від *опѧта < *openta.

Є загальні і власні назви на -енко. Яке походження -енко ? Очевидно, у закінченнях прізвищ типу Зощенко, Грищенко, «щ» походить *sъč (*sьč), а č має походити від *k (Зосько, Грисько). Закінчення -енко може бути давнім, але прізвища від грецьких імен виникають досить пізно. Дія першої палаталізації на цей час закінчилася, але такі форми могли утворюватися за аналогією. Відсутність переходу в носовий може пояснюватися відкритим складом (-енъкъ).

Цілком може. Остаточно не з'ясоване.

Очевидно фінське. Угорські племена — мадяри, ханти, мансі.

Чому англ. me не має -n- ? Як у говорах утворені ми, мі «мені» і м'я, м'є, мі «мене» ? Про це написано у статті «Праслов'янська мова». У германських мовах, очевидно, не було назалізації (англ. man, нім. Mann — ст.-слов. мѫжь < *mon-)

У грецькій — очевидно, не були. Перехід -ion > -in > -i — звичайне відпадіння прикінцевих звуків у слабкій позиції.

У випадку із «земля» — це ми вже проходили. Відкритий склад (від праслов. *zemia). Пізніше *l є вставним — перед *j, що утворився з давнішого короткого *i.

Ігор < Ingvarr? Можливо, проміжна форма — Инъгварь. Взагалі, я маю висловити сумнів у традиційній етимології: з огляду на співіснування цих імен у давніх джерелах («Слово о полку Ігоревім»). У деяких випадках прикінцеві -en, -on давали не носові, а інші звуки: камы < *kamōn (пор. грец. άκμων).

Ви можете створити для початку заготовку статті, описавши тільки загальні теденції. Тонкощі (на зразок згаданих вище) і винятки можна додати пізніше.

Щодо фенологічних спостережень: у Московській області у квітні-червні стояли такі осоружні погоди, які давно не пригадували жителі. Сніг йшов у середині травня, мусили навіть поновити опалювальний сезон. У червні було не краще. Та й сьогодні шквал був порядний.

--В.Галушко (обговорення) 17:30, 30 червня 2017 (UTC)Відповісти

Поправка до «опёнок — опята». У словах опёнок, опята — корінь «оп-», «-ён-», «-ят-» — суфікси.

Виходячи з аналізу пам'яток руського ізводу, де постійно ѫ змішується з «у», а ѧ — з «іа», східні слов'яни в 11 ст. носових вже не мали.

Подоляк, Подоляко можуть походити від Подоленко, а джерел, що підтверджували Вашу гіпотезу, не знаю.

Що Вам відоме про вставні приголосні? На цю думку наштовхнуло зіставлення слов. дъва — грец. δύω, лат. dŭō, англ. two. Звук [д] — це δ, d, t, звук [ъ] — ύ, ŭ, w, [а] — ω, ō, o. Для [в] відповідника не знайшлося.

Чи є давня форма кличного відмінка «княже» ненормативною в сучасній мові? Чому відмінювання слів 4-ої відміни вим'я, тім'я за моделлю слів 2-ої зараз вважається нормою, хоча це історично неправильно?

--В.Галушко (обговорення) 17:35, 1 липня 2017 (UTC)Відповісти

В.Галушко. Добридень ! Виділіть до трьох питань (проблем) до мене.

До речі, стаття «Носові голосні» потрібна без перенаправлення ?!

Укр. галушка і рос. галушка (Москов. обл.) мають різні значення.

Які були проміжні переходи -е- > -ё- (клён > клён) ?

Які були проміжні переходи -on- > -у- і -en- > -я- ?

Чому дістати, але доткати ?

Яке походження назви Суздаль / Суждаль ?

Коли навколо Оки початок самодержавства ?

Якщо рос. опенок, опята мають корінь оп-, то які ще рос. слова мають цей корінь ?

Пор. лат. longus, angustus і гот. laggs, aggwus. Чому гот. відповідники не мають -n- ?

Чому глибокий, а не глубокий ? --Микола Івкі (обговорення) 12:35, 2 серпня 2017 (UTC)Відповісти

«Носові голосні» поки хай залишиться перенаправленням на «Назалізація».

Початок самодержавства у Волго-Окському межиріччі можна віднести до доби Андрія Боголюбського.

Які були проміжні переходи -on- > -у- і -en- > -я- ? Про це я написав у статті «Відмінок в українській мові» («Тип з основою на приголосний»), а також у статті «Дієприкметник» («Історія українського дієприкметника»).

З коренем оп- неясно. Можливо, «пень», але в цьому разі «о-» належить до приставки.

Про інші питання слід подумати. --В.Галушко (обговорення) 18:25, 2 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Дякую. Відшукав. "Сполучення -ōn перейшло в -ūn, потім прикінцевий -n зник відповідно до закону відкритого складу, а -ū перетворився на звук *y". Де тут носові голосні ??

Щодо початку самодержавства у Волго-Окському межиріччі не заперечую.

Індикоплов чи Індікоплов ? --Микола Івкі (обговорення) 11:56, 7 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Як вимовляти грец. -γγ-: ἄγγελος ? --Микола Івкі (обговорення) 13:09, 9 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Має бути «Індикоплов», бо дуже давнє запозичення з старослов'янської.

Вимовляти належить «-нг-». Інші аналогічні сполучення: γκ — «нк», γχ — «нх».

Стаття «Носові голосні в праслов'янській мові» закінчена. Я постарався дати в доступній формі уявлення про це явище, додав багато прикладів. Якщо щось здається неточним або незрозумілим, згоден внести поправки. --В.Галушко (обговорення) 18:45, 9 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Які були проміжні переходи конь > кінь і осень > осінь ? --Микола Івкі (обговорення) 12:22, 14 серпня 2017 (UTC)Відповісти

(Рос.) Лев Гумилев. Мифы и реальность этносферы. Там є слова: "племя мурома, угорское племя". --Микола Івкі (обговорення) 12:28, 16 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Це дуже просто. Перехід конь > кінь: *konь > *kon'ь > *ko: n' > *ki:n'. Перехід осень > осінь: *osenь > *osen'ь > *ose: n' > *osi: n'.

Як Ви могли вже помітити, я створив статтю «Йотація в праслов'янській мові». Порівняно з відповідною російською, вона має ширше охоплення лексичного матеріалу і докладніша. Ви можете доповнити її і уточнити.

Щодо «глибокий» — «глубокий». Реконструюють різні праслов'янські форми: *glъbъkъ, *glǫbъkъ.

Чому «дістати», але «доткати»? Не знаю, можлива дія аналогії.

Які були проміжні переходи -е- > -ё- (клён > клён) ? Очевидно, jo < je:.

Про значення слова «галушка» у підмосковних діалектах, відмінне від українського, нічого не читав.

Дякую за виправлення моїх помилок: я досі не вмію грамотно писати слово «пропонувати».

Мурома — фінське плем'я. Взагалі до даних Гумільова слід ставитися з обережністю: деякі його твердження викликають сумнів.

Треба створити ще одну коротку статтю «Метатеза плавних у слов'янських мовах» і, мабуть, ще «Спрощення груп приголосних».

Думаю, Ваша вимушена вікі-відпустка закінчується і тепер Ви можете повернутися до роботи в Вікіпедії. Під час Вашої відсутності сталося чимало подій: я написав значну кількість нових статей, вибився на 5-те місце за внеском у відвідуваність за липень, отримав свій перший орден і вдруге номінувався на адміністратора. На цей раз голоси розподілилися нарівно. --В.Галушко (обговорення) 13:16, 16 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Так, одна причина минула, тепер поступово надолужую. Щодо коротких статей подумаю.

Ще й не всі Ваші (?) помилки виправив. Пошукайте у ВП „запропанував“ і „запропанували“... --Микола Івкі (обговорення) 12:19, 17 серпня 2017 (UTC)Відповісти

„Це дуже просто“ ?? Пошукайте, наприклад, возъ —вууз — вуоз —вуиз — вуіз — віз тут: [[45]]. Насправді складно і неоднозначно. --Микола Івкі (обговорення) 13:08, 17 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Ще: [[46]], [[47]]. --Микола Івкі (обговорення) 13:24, 17 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Чи правильно вжите слово допущення у «Фантастичне допущення»? --В.Галушко (обговорення) 13:32, 17 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Мовознавство, 1'93 містить рецензію на працю Войтенко А. Ф. Лексический атлас Московской области. М., 1991 — 223 с. Цей атлас відшукаєте ?!

Рецензія підказала: рос. галушка «корж із тертої картоплі».

Про допущення і припущення дещо було: Обговорення:Фантастика. --Микола Івкі (обговорення) 12:04, 18 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Ви колись питали мене про етимологію топоніма «Вязьма». Очевидно, питомо слов'янське походження: від вязкий. У Топонимическом словаре Московской области згадуються в одній статті Вяземы і Вязьма.

Чи можете Ви з'ясувати походження закінчень імен по батькові «-ич» і «-вна»? З огляду на сербське -ић/-ić і старопольське -ic, закінчення чоловічого роду має походити від праслов. *-itj.

Коли росіяни припинили відмінювати прізвища на -енк-о ?

Коли виникло явище клён, мёд ?

Щодо -вна ще не натрапляв. Щодо -ич припускав *-ikь > *-иць / *-ичь (пор. лик, лице, личко). --Микола Івкі (обговорення) 12:52, 21 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Гляньте на «Патронім». Але потрібно додаткові джерела, бо скидається на ОД.

Прошу уважно ознайомитися з етимологічними версіями на «Коляда». На мій погляд, «Етимологічний словник української мови» Ярослава Рудницького містить сумнівні твердження, відверто «кабінетні» етимології. В ЕСУМ ніяких згадок про походження «коляда» від «коливо» + «яда» нема, та і сама подібна етимологія, з огляду на фонетичні закони і словотворчі звичаї, уявляється більш ніж сумнівною. --В.Галушко (обговорення) 15:19, 21 серпня 2017 (UTC)Відповісти

У 19 ст. їх ще писали з закінченням -нка і відмінювали аналогічно іменникам 1-ої відміни.

Треба з'ясувати. Знаю тільки, що це мало місце лише перед твердими приголосними. --В.Галушко (обговорення) 15:19, 21 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Пошук [[48]] підказує -ич(ь) ( *-itj-). Може, я не так припускав. Пор. прізвища Костик, Костиць, Костич.

До речі, пор. Костянтин і константа. Про коляду глибше гляну, мабуть, наступного тижня.

Щодо рос. -енк-о. Наче 1862 ще відмінювали. А далі ? --Микола Івкі (обговорення) 11:35, 22 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Гляньте в правописі Я. К. Грота. Він торкався цього питання. «Сюда же относится вопросъ о склоненiи малороссiйскихъ фамильныхъ именъ на ко. Сообразно съ этимъ окончанiемъ, ихъ слѣдуетъ склонять как имена средняго и муж. рода, т.е. говорить и писать: у Пащенка, къ Кованьку, съ Шевченкомъ; но такъ как, по господствующему великорусскому выговору, въ окончанiи этихъ именъ неударяемое о слышится какъ такое же а, то у насъ въ разговорномъ языкѣ завелся обычай и склонять ихъ какъ имена женскiя: у Пащенки, къ Кованькѣ, съ Шевченкой. Такъ съ подобными именами обращаются большею частью и на письмѣ, чему не мало примѣровъ найдется у нашихъ писателей, начиная съ прошлаго столѣтiя, какъ напр.: въ Запискахъ Державина: „послать графа Безбородку, перешло отъ Безбородки“; въ Запискахъ Энгельгардта: „Костюшкою“; у кн. Вяземскаго въ сочиненiи „Фонъ-Визинъ“: „съ княземъ Потемкинымъ и графомъ Безбородкою“; у С. Т. Аксакова въ „Семейной Хроникѣ“: „стихи Родзянки“. Однакожъ Карамзинъ, Соловьевъ, Костомаровъ и нѣк. др. пишутъ в род. пад.: Бунка (именит. Бунко), Дорошенка, Коновченка, и это склоненiе, какъ правильное, заслуживаетъ предпочтенiя; другое же можетъ быть допускаемо развѣ только въ просторѣчiи…» (взяв звідси).

Опята — вторинне утворення від опёнок, за аналогією жеребёнок — жеребята, ягнёнок — ягнята. Опёнок походить від пень.

Слово звезда має ё на місці ѣ в множині (звёзды), мабуть, за аналогією до вёз. --В.Галушко (обговорення) 18:57, 24 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Надеждін чи Надєждін ? Чому айстра ? У давніх творах є «Ингварь Ингоревич». --Микола Івкі (обговорення) 13:34, 28 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Надеждін. Бо південнослов'янському надежда відповідає східнослов'янське надежа (очевидно, від праслов. *nadedja). Слово айстра, мабуть, внаслідок навластивості початкового а українській мові і заміні його на ай (замість звичайного протетичного г). Щодо імені Ігор (від Інгвар): приклади одночасного співіснування цих імен відомі, тому традиційна етимологія імені Ігор уявляється сумнівною.

Що Вам відоме про критику правила дев'ятки? Зараз існують правописні системи, де його нехтують. --В.Галушко (обговорення) 15:05, 28 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Де можна знайти матеріал з каузативних форм сучасних українських дієслів? --В.Галушко (обговорення) 15:05, 28 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Про критику не помічав, хоча є різні підходи до правила дев'ятки. УМЕ, паперове джерело, містить статтю „Каузативні дієслова“. --Микола Івкі (обговорення) 11:42, 29 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Білоруси прізвища на -енко (-энка) відмінюють. Як би поточніше визначити рік припинення відмінювання прізвищ на -енко в рос. мові ? Може, біля 1876 чи 1918 ? --Микола Івкі (обговорення) 12:24, 29 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Щодо «Спрощення груп приголосних». Є перенаправлення «Спрощення у групах приголосних». УМЕ містить статтю «Спрощення у групах приголосних» і не містить статті «Елізія». На мою думку, потрібна стаття «Спрощення у групах приголосних» без перенаправлення.

Наче 1895 рос. -енко ще відмінювали. Чому тепер білоруси відмінюють, а росіяни — ні ? --Микола Івкі (обговорення) 11:39, 30 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Чому коляда, а не *каляда ? --Микола Івкі (обговорення) 12:25, 30 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Є лат. Calendae ([[49]]) і colendae ([[50]]), також рум. colinda ([[51]]). --Микола Івкі (обговорення) 13:24, 31 серпня 2017 (UTC)Відповісти

У говорах є пію ([[52]]). Чому рос. пою, не *пею, і пел, не *пёл ? --Микола Івкі (обговорення) 13:40, 31 серпня 2017 (UTC)Відповісти

Про причини чергування «ѣ — ой» можна прочитати в статтях «монофтонгізація дифтонгів у праслов'янській мові» і «ять». Діалектне «пію» може бути вторинною формою, що утворилося за аналогією. Літери ё там не може бути, бо питомий звук — ѣ.

Форми *каляда не може бути, оскільки в оригінальному Calendae перший склад відкритий, відповідно [a] короткий. А короткий [a] у праслов'янській давав [o] (див. докладніше «Квантитативне вирівнювання голосних»).

У якій статті, на Вашу думку, доцільно розробити тему переходу «возъ —вууз — вуоз —вуиз — вуіз — віз»? Я дещо написав у Історія української мови#Фонетика, Ви можете доповнити й уточнити. --В.Галушко (обговорення) 14:30, 4 вересня 2017 (UTC)Відповісти

На мою думку, про переходи виду возъ > віз потрібна окрема стаття. Як назвати ?

Різні мовознавці по-різному припускають проміжні переходи.

Почув у множині ре́бра. Чому рос. рёбра, рёбер ? --Микола Івкі (обговорення) 11:16, 5 вересня 2017 (UTC)Відповісти

Коляда: [[53]]. --Микола Івкі (обговорення) 13:52, 8 вересня 2017 (UTC)Відповісти

М'яка вимова приголосних перед е (рос. небо) — центр чи периферія ?

Цекання (дзекання) (блр. выняць) — центр чи периферія ?

Небо < прасл. *nebo. Як у прасл. і ст.-сл. мовах вимовляли *ne- ? Твердо чи м'яко ? --Микола Івкі (обговорення) 11:36, 12 вересня 2017 (UTC)Відповісти

Ацтецький чи ацтекський ? --Микола Івкі (обговорення) 13:24, 12 вересня 2017 (UTC)Відповісти

Про рёбра, рёбер див. «Випадні звуки».

«Перехід у новозакритих складах «o» і «е» в «i»». Стаття має складатися з трьох розділів. У першому треба написати про перехід о > і, у другому е > і. Третій доведеться писати мені.

Ацтекський. Не згаданий у винятках, але аналогічний казахський, бакскський.

М'яка вимова приголосних перед е трапляється у багатьох мовах: польській, деяких сербських діалектах, білоруській, російській. Модливо, це не пов'язане з «периферія-центр».

Дзекання може бути центральною тенденцією. Мені відоме про дзекання тільки в польській і білоруській.

Звук n у прасл. *nebo мав бути твердим, лише потім отримавши позиційне напівпом'якшення. --В.Галушко (обговорення) 19:06, 12 вересня 2017 (UTC)Відповісти

«Перехід [о], [е] в [і] [в новозакритих складах]» ?

Ацтекський, але вживали також ацтецький. Про поширення м'якої вимови приголосних перед е і дзекання в слов. мовах давно вичитав у журналі «Мовознавство». Але сербські говори там не згадані.

У мене також виходить, що *nebo треба вимовляти твердо. --Микола Івкі (обговорення) 11:26, 13 вересня 2017 (UTC)Відповісти

Можна й «Перехід «о», «е» в «і» в новозакритих складах». Здається, скобки в заголовку не підтримуються. Можна й «Переходи голосних у новозакритих складах».

Чим можна пояснити давньоруські написання хожу, вожу, бѣчи, мочи і сучасні укр. ходжу, воджу, бігти, могти? Див. «Перша палаталізація» і «Йотація в праслов'янській мові». Якщо форми інфінітива дієслів можна ще пояснити дією аналогії, до збіг сучасних українських форм 1-ої особи з первісними рефлексами йотації у східнослов'янських мовах трудно пояснюванний при наявності письмово засвідчених форм з «ж» (не з «жд» як у староцерковнослов'янській, і не з «дж», як у сучасних українській і білоруській). Невже частка правди є в теорії Погодіна, згідно з якою у Наддніпрянщині жили росіяни, які надалі переселилися у Волго-Окське Межиріччя, а Київщина була заселена вихідцями з Західної України? Чи існують давньоруські пам'ятки (бажано київського походження) з «дж»?

«Видный чешский историк и лидер национального движения Франтишек Палацки вспоминал, что в 40-х годах XIX века человек, который захотел бы в центре Праги спросить у прохожих дорогу на чешском языке, запросто мог натолкнуться на просьбу говорить по-человечески, то есть по-немецки» (Чехи і німці). Чи можливе було колись таке в Києві? У нас в Культурному Центрі на Арбаті було («Я не понимаю, что вы говорите!», сказав один пан мені).

Почему русским запрещают говорить на русском языке? Прочитав у газеті. Не смішно, а просто дурно.

Юрко Зелений пише: «Не зламали язика англомовці ні на іспанському Хіхоні (Gijon), ні на словенській Любляні (Ljubljana), ні на боснійському Сараєві (Sarajevo).» Звідки ця інформація? Англомовні здатні перекрутити найпростіше написання (наприклад, Ivanow, як у книжці Льва Успенського). Перше вони читають як «Джиджон» (пор. іспанський Техас став у них «Тексасом»), друге «Л'юблджане», третє «Сейраджвоу». Якби англомовці дійсно читали ці слова без помилок, в англовікі не поміщали б фонетичну транскрипцію.

Українська латинка як атрибут інтеґрації України в світове співтовариство (останнє слово викликає сумнів, але так на сайті, можливо переклали з російської автоперекладачем). Гляньте уважно: система «української» латинки ТКПН змавпована з англійської. Я вже бачив цю систему: у сучасній (з 1990-х років) графіці Узбекистану. Того самого, де майже нема робочих місць і чиї громадяни поповнюють лави безправної рабсили в Росії. От вам і інтеграція… Може, ми прагнемо стати для Європи тим же самим, що й Узбекистан для Росії? Схоже. --В.Галушко (обговорення) 17:01, 13 вересня 2017 (UTC)Відповісти

Як виділяти голосні в назві: «о» / „о“ / о / [о] / /о/ / ще якось ?

«Перехід «о», «е» в «і» в нових закритих складах» ? Також «Чергування «о», «е» з «і»» ?

Питання про ж / д_ж складне.

Таки ж потрібна стаття про теорію Погодіна. Теорія спростована. --Микола Івкі (обговорення) 12:50, 14 вересня 2017 (UTC)Відповісти

[[54]], підказка: пошукайте «найстаріша». --Микола Івкі (обговорення) 13:28, 14 вересня 2017 (UTC)Відповісти

У цьому джерелі дійсно багато цікавої інформації, але «найстаріша» поки не знайшов.

«Перехід /о/, /е/ в /і/ в новозакритих складах». Поки хай так, потім перейменуємо. Чергування, здається, дещо інше.

У разі впливу старословёянської було б «жд» (пор. хожду). --В.Галушко (обговорення) 18:33, 14 вересня 2017 (UTC)Відповісти

А як шукали ? Треба шукати без «»: найстаріша. Тоді інакше: с. 70 — 71. Не дійсно, а справді, направду.

В.Галушко. Про нові статті. Маю інші клопоти. Скільки часу готові почекати ?

«Перехід /о/, /е/ в /і/ в [нових] закритих складах». «Чергування /о/, /е/ з /і/»— ще одна стаття.

Як колись ділили на склади слова вьрба, берза ?

Які слов. мови, крім рос., не мають фонем /д_ж/, /д_з/ ?

Про д_ж. Німчук: у ХІ — ХІІІ ст. нормою було «ж». Півторак: на кінець ХІІІ ст. на Поліссі (тобто і в Києві) і в Білорусі було «дж» і «ж».

Невже в Білорусі жили переважно пращури росіян які без монголо-татарського ярма повтікали на Залісся ??

На Черкащині і Запоріжчині панує «д_ь» (сидю, ходю). Історично дж > ж (меджа > межа). --Микола Івкі (обговорення) 12:46, 15 вересня 2017 (UTC)Відповісти

Росіяни не визнають фонем /гь/, /кь/, /хь/. Тоді, наприклад, не ухе, а ухэ ([[55]]). --Микола Івкі (обговорення) 13:27, 19 вересня 2017 (UTC)Відповісти

У джерелі стверджується, що «дж» у дієсловах був одвічно.

Здається «дж» і «дз» не має болгарська, а «дз» — напевно і сербська. Для сучасної польської «дж» начебто не властиве.

У слові «вьрба» плавний «р» був складотворчим, відповідно вьр-ба, а якщо *berza, тоді напевно «бер-за»: «р» міг утворювати склад.

Досить одної статті. Ви можете обрати доречнішу назву.

Де можна знайти списки каузативних форм дієслів (жити — живити, пити — поїти, пливти — плавити)?

--В.Галушко (обговорення) 15:52, 20 вересня 2017 (UTC)Відповісти

Одвічно — це забагато.

Про каузативні форми дієслів не готовий відповісти.

Чи були старі закриті склади до переходу /о/, /е/ в /і/ ??

Чому п. gęś ([[56]]), gęba ([[57]]) тощо не мають палаталізації g ?

Натрапив у ВП:МК про чергування у — в. Чи потрібна окрема стаття про чергування у — в, і — й ?

Польські носові голосні — центр чи периферія ? --Микола Івкі (обговорення) 11:20, 21 вересня 2017 (UTC)Відповісти

Про -енко: [[58]], [[59]]. --Микола Івкі (обговорення) 13:28, 21 вересня 2017 (UTC)Відповісти

Принаймні з доби йотації праслов'янського *d.

Чому в польських gęś і gęba нема першої палаталізації? Про цю цікаву тему ви самі напишете, стаття називатиметься «Лехітська переогласовка». Це явище відбулося у перших століттях ІІ тис. н. е. і відтоді, власне, польська стає малозрозумілою східним слов'янам.

Це пов'язане радше з принципом милозвучності і з правописом. Досить кілька рядків у вже наявній статті про українську фонетику.

Очевидно, центр. Не виключено, що поляки просто мало спілкувалися з носіями неслов'янських діалектів.

Чи були старі закриті склади до переходу /о/, /е/ в /і/ ?? У цьому ми самі розберемося, коли ви напишете статтю про перехід /о/, /е/ в /і/. Дещо я написав у статті про метатезу плавних.

Щодо відмінювання прізвищ на -ко: я звернув увагу на ставлення українських і російських націоналістів до дій більшовицької влади. Українські звинувачують більшовиків у тому, що вони прагнули наблизити українську та білоруську до російської, а російські, навпаки закидають їм те, що вони штучно розірвали наріччя «русского языка» на три різних мови. У думці автора помітне прагнення довести, що українська — не більш ніж діалект російської. --В.Галушко (обговорення) 15:20, 21 вересня 2017 (UTC)Відповісти

[[60]], „ірджа – іржа, меджи – межи, одеджа – одежа, пряджа – пряжа“, с. 21. --Микола Івкі (обговорення) 12:33, 24 вересня 2017 (UTC)Відповісти

Каузативні форми (УМЕ), додатково: мерти — морити, текти — точити (воду), гнити — гноїти, жити — гоїти, тонути — топити, сидіти — садити, дзвеніти — дзвонити. --Микола Івкі (обговорення) 11:41, 25 вересня 2017 (UTC)Відповісти

[[61]], [[62]]. \\\ --Микола Івкі (обговорення) 12:03, 25 вересня 2017 (UTC)Відповісти

Очевидно ?? Багато архаїзмів саме на периферії. Литовці, сусіди поляків, також мають носові голосні. Невже лит мова — центр і.-є. мов ??

Чому дрёма, а не *дрема ?

Чому словацька мова — не чеська, хорватська — не сербська, македонська — не болгарська ?

Чому рос. хотеть має суміш дієвідмін (хочет, але хотят) ?

Чи пов'язані носові голосні і /n_g/ ?

Які сл. мови мають /n_g/ ?

Чому блистать, а не *блестать ?

Чому пелена, але полон ?

Яке походження слів заміж і челядь (-я- < -en- ?) ?

Які угро-фінські мови мають /дж/, /дз/ ? --Микола Івкі (обговорення) 13:14, 27 вересня 2017 (UTC)Відповісти

[[63]], [[64]]. --Микола Івкі (обговорення) 12:02, 3 жовтня 2017 (UTC)Відповісти