Огюст Дюбай — Вікіпедія

Огюст Дюбай
фр. Auguste Dubail
Ім'я при народженні	фр. Augustin Yvon-Edmond Dubail
Народження	15 квітня 1851(1851-04-15)[1][2][3] Бельфор, Франція[4]
Смерть	7 січня 1934(1934-01-07)[1][3] (82 роки) Париж, Франція[4]
Країна	Франція
Освіта	Особлива військова школа Сен-Сір
Звання	генерал
Війни / битви	французько-прусська війна, Перша світова війна, Битва за Лоррейн і Третя битва при Артуа
Нагороди
Огюст Дюбай у Вікісховищі

Огюстен-Івон-Едмон Дюбай або Огюст Дюбай (15 квітня 1851(1851-04-15), Бельфор, Франція — 7 січня 1934(1934-01-07), Париж, Франція) — французький воєначальник часів Першої світової війни, дивізійний генерал (1903).

Народився у місті Бельфор. У 1870 році закінчив Сен-Сірську військову школу. Учасник франко-прусської війни, під час облоги фортеці Мец потрапив до німецького полону^[5]. У 1871 році після повернення з полону брав участь у розгромі Паризької комуни.

У 1878 році закінчив Академію Генерального штабу, після чого став викладачем у Сен-Сірській військовій школі. Служив на західному кордоні Франції, а також в Алжирі. Із 1901 року — командир 1-го полку зуавів. У 1904–1905 роках двічі очолював штаб військового міністра, потім командував піхотною бригадою. У 1906–1908 роках — комендант Сен-Сірської військової школи.

Із 31 травня по 11 липня 1911 року — начальник Генерального штабу під час Марокканської кризи. Із 1912 року — командир 9-го армійського корпусу, а з 1914 року — член Вищої військової ради.

На початку Першої світової війни — командувач 1-ї французької армії^[6]. Разом з 2-ю армією генерала Кастельно 1-ша армія мала наступати в Ельзасі та Лотарингії. У серпні 1914 року 1-ша і 2-га французькі армії здійснили наступ на Саарбург, але зазнали невдачі і були змушені відійти на вихідні позиції^[7].

Із 20 жовтня 1914 року — командувач армійської групи, яка діяла між Іпром та Ізером. 16 листопада 1914 року група була переформована у 7-му армію, яку знову очолив Дюбай.

Із 1 липня 1915 по 31 березня 1916 року — командувач групи армій «Схід». На цій посаді здійснював керівництво французькими військами під час першого етапу Верденської битви. За невдачі під Верденом був звільнений з посади маршалом Жоффром.

Із березня 1916 по червень 1918 року — військовий губернатор Парижа^[8].

Після завершення війни був великим канцлером ордена Почесного легіону, із 1921 року — голова Товариства Почесного легіону. Жив і помер у Парижі, там же й похований.

Кавалер ордена Почесного легіону, Військового хреста 1914—1918, Військової медалі та інших нагород Франції, Британії та Росії.

• David F. Burg & L. Edward Purcell, Almanac of World War I, The University Press of Kentucky, 1998.
• GEN. DUBAIL DEAD; FRENCH ARMY HERO; Orand Chancellor of Legion of Honor Played Vital Part' in His Nation's Victory. SAVED CITY OF NANCY, 1914 Military Governor of Paris in 1916 Began His Long Career in the Franco-Prussian War". The New York Times. 8 January 1934. p. 17. Retrieved 5 April 2018.
• Tuchman, Barbara (1962). The Guns of August. Random House. ISBN 978-0345476098.