Одайник Оксана Вадимівна — Вікіпедія

Одайник Оксана Вадимівна
Народження	28 вересня 1953(1953-09-28) (70 років) Київ, УРСР
Національність	українка
Країна	Україна
Жанр	живопис
Навчання	Київський державний художній інститут
Діяльність	художниця
Напрямок	Станковий живопис
Член	СХ СРСР
Брати, сестри	Одайник Сергій Вадимович
Нагороди
Сайт	facebook.com/OxanaOdaynyk

Ода́йник Окса́на Вади́мівна (*28 вересня 1953, Київ, УРСР) — українська художниця, викладачка, Народний художник України (2013), член Національної спілки художників України, доцент кафедри живопису та композиції Академії мистецтв України, дипломантка мистецької премії КОНСХУ у галузі образотворчого мистецтва ім. Ф. Кричевського. лауреатка мистецької премії «Київ» у галузі образотворчого мистецтва ім. Сергія Шишка.

1972 року закінчила Республіканську художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка.

1978 року закінчила Київський художній інститут за спеціальністю «художник-живописець» (викладачі: Олександр Михайлович Лопухов, Василь Іванович Гурін, Тетяна Миколаївна Голембієвська, Василь Іванович Забашта, Юлій Миколайович Ятченко).

З 1979 року — членкиня Спілки художників УРСР.

З 2001 року — Заслужений художник України.

З 2005 року — заступник Голови секції живопису Київської організації Національної спілки художників України.

З 2006 року і по теперішній час — членкиня Правління Київської організації Національної спілки художників України.

З 2010 року — членкиня Експертної ради Міністерства культури і туризму України з питань відбору та придбання творів образотворчого, декоративно-прикладного та народного мистецтва ^[1].

З 2013 року — Народний художник України^[2].

Викладає в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, доцент кафедри живопису та композиції НАОМА.

Працює у галузі станкового живопису.

• Батько — Одайник Вадим Іванович (1925—1984), художник-живописець, Народний художник УРСР^[3].
• Мати — Одайник-Самойленко Зоя Олександрівна (1924—2002), художниця-живописеця^[3].
• Брат — Одайник Сергій Вадимович (1949—2019), художник-живописець.
• Чоловік — Двоєглазов Михайло Михайлович (нар. 1950), художник-живописець.
• Донька — Двоєглазова Катерина Михайлівна (нар. 1975), художник-живописець.
• Онука — Галинська Марія Владиславівна (нар. 1998).

З 1968 року у доробку мисткині — Оксани Одайник близько 1000 живописних творів: численні пейзажі, жанрові полотна, натюрморти, портрети; 15 персональних виставок в Україні і за кордоном; понад 70 групових виставок, серед яких Всеукраїнські і міжнародні художні виставки, учасник різних АРТ-проектів в Україні та за кордоном.

У творчості Оксани Вадимівни Одайник можна визначити кілька періодів, які говорять про те, що цікавило й захоплювало художницю в той чи інший час. 1980-ті роки можна назвати «традиційними пейзажними». Поїздки на творчі пленери в Седнів і Гурзуф, де є можливість безпосереднього спілкування з природою, малювання з натури дивовижних краєвидів. Оксана Одайник багато працює й у жанрі натюрморту, що став одним із найулюбленіших у всій її творчості.

У 1990-ті роки манера письма Оксани Одайник різко змінюється: це вже надзвичайно експресивні абстрактно-знакові полотна. Поїздка до Франції з персональною виставкою справила вплив на її творчість. Мисткиня мала можливість повніше ознайомитися з творами Ван Гога. Тож не дивно, що невдовзі з'явилася присвячена йому серія робіт (1997–2011).

Головне, що об'єднує полотна, написані Одайник у різні періоди, — це постійні експерименти з формою та кольором. Після абстрактного періоду художниця знову повертається до своїх улюблених жанрів, до пейзажу, натюрморту та квіткових композицій. У них — відчуття первісної зрідненості з могутністю рідної землі, мальовнича згадка про чудову природу України, де народилась і живе Оксана.

Проте художниця знову в пошуках нових горизонтів… Картини «Всі до саду» (2009), «Місто-2010», «Враження» (2010), «Спека» (2011), «Мить» (2011) є своєрідною даниною емоційним враженням Оксани, які перетворюються на головний сюжет полотна. Авторові притаманне яскраве образне бачення. Емоційно насичені полотна Оксани Одайник сповнені внутрішньої сили й гармонії. Вона використовує техніку олійного пастозного живопису. Це надає її полотнам особливої почуттєвої сили. Символічно, що, крім малярства, Оксана спробувала себе в музичній імпровізації: записала сольний компакт-диск «Українська пісня» в аранжуванні київської рок-групи.

• «Квітуча гілка» (1970)
• «Гуцульський натюрморт» (1970)
• «Седнівське літо» (1978)^[4]
• «Народний майстер» (1980)^[5]
• «У парку Лизогубів» (1981)^[6]
• «Калина» (1982) ^[7]
• «Седнів. Вересень» (1982)^[8]
• "Ось і літо пройшло. Очаків "(1983)^[9]
• «Полудень. Карпати» (1984)^[10]
• «Гуцульська оселя» (1984)^[11]
• «Пам'яті батька» (1985)^[12]
• «Весна в Седневі» (1985)
• «Гурзуф. Чеховський пляж» (1986)
• «Літо, тиха година. Очаків» (1986)^[13]
• «Спогади» (Гурзуф)
• «Простір» (Гурзуф) (1987)^[14]
• «Осіння мить» Автопортрет. (1987)^[15]
• «Зимове сонце» (1987)
• «Листопад» (Гурзуф) (1987)^[16]
• «Заграва» (Чорнобиль) (1991)
• «Весна прийде» (Чорнобиль) (1991)
• «Сполохи» (1996)
• «Індус» (1996)^[17]
• «Мерехтіння осені» (1998)
• «Містраль» (1999)
• «Vinsent» (2000)
• «Пам'ять сонця (Присвята Ван Гогу)» (2000)
• «Час відкриттів» (2000)
• «Враження» (2000)
• «Барви» (2000)
• «Обличчя № 1» (2001)
• «Аромат квітів» (2001)
• «Відчуття» (2001)
• «Джаз» (2003)
• «Без назви» (2003)
• «Дорога у гори» (2005)
• «Перше враження (Карпати)» (2005)
• «Літній дощ» (2006)
• «Аромат квітів» (2006)
• «Полуднева спека» (2006)
• «Сонячний день» (2007)
• «Літо в Юрках» (2007)
• «Почуття» (2008)
• «Час відкриттів» (2008)^[18]
• «Липень» (2008)
• «Всі до саду» (2009)
• «Місто» (2010)^[19]
• «Спека» (2011)
• «Мить» (2011)
• «Почуття» (2012)

Твори художниці є в збірках вітчизняних музеїв, зокрема Національного художнього музею України, Національного художнього музею ім. Андрія Шептицького у Львові, Тернопільському, Уманському, Вінницькому, Ізмаїльському, Бердичівському, Запорізькому музеях, у збірках Міністерства культури та Національної спілки художників України, Фонду сприяння розвитку мистецтв (ФСРМ), а також в приватних колекціях України, Італії, Великої Британії, США, Канади, Японії, Росії, Німеччини, Ізраїлю, Китаю, Франції.

• 1995 — «Пам'яті батька». Галерея «Золоті ворота», Київ.
• 1997 — Галерея «Ла Базар», Тулуза, Франція.
• 2001 — Галерея мистецтв «Лавра», Київ.
• 2002 — Галерея Фонду культури, Київ.
• 2003 — «Посвята Ван Гогу». Галерея ФСРМ, Київ.
• 2003 — «Витоки». Зали Національної спілки художників України, Київ.
• 2004 — «Живопис». Зали ФСРМ, Київ.
• 2008 — «Ювілейна». Галерея «Мистець», Київ.
• 2013 — «Ювілейна». Зали Національної спілки художників України, Київ.

• 1998 — Міжнародний арт-фестиваль, Український дім, Київ.
• 1999 — «Мистецтво України», (5 років ФСРМ), Київ.
• 2000 — «Японія — Україна», Музей, Київ.(альбом)
• 2001 — «Живопис 2001», Всеукраїнське Триєнале живопису. Київ.(альбом)
• 2001 — «10 років незалежності». Галерея мистецтв «Лавра», Київ.
• 2002 — «Витоки». Галерея мистецтв «Лавра», Київ.
• 2002 — «Мистецтво України». ЦБХ, Москва.
• 2004 — «Коло друзів». (10 років ФСРМ), Національний художній музей України, Київ.
• 2005 — «Сучасний український краєвид». Національний український музей, Чикаго.(альбом)
• 2006 — «15 років незалежності». Зали Національної спілки художників України, Київ.
• 2006 — «Art Київ». Український дім, Київ.(альбом).
• 2007 — «Живопис 2007». Всеукраїнське Триєнале живопису. Київ.(альбом)
• 2008 — «70 років Спілки художників України». Київ, Москва.(альбом)

• 2001 — Заслужений художник України.
• 2006 — Дипломант мистецької премії КОНСХУ у галузі образотворчого мистецтва ім. Ф. Кричевського.
• 2009 — Лауреат мистецької премії «Київ» у галузі образотворчого мистецтва ім. Сергія Шишка^[20].
• 2013 — Народний художник України^[21]

1. Присвячується художникам Росії та СРСР XX ст. (1900-1980-ті): енциклопедичний довідник // The Matthew Cullerne Bown. — London: IZONAR, 1998. — С.227 (англ.)
2. A Dictionary of Twentieth Century Russian And Soviet Painters (1900-1980s): енциклопедичний довідник-альбом // The Matthew Cullerne Bown. — London: IZONAR, 2004. — С.277 (англ.)
3. Художники України: Енциклопедичний довідник / Авт.-упоряд. М. Г. Лабінський — К.: 2006. Випуск № 1. С. 414.
4. Увічнений подвиг: альбом / авт. упор. Є. А. Афанасьев. — К.: Мистецтво, 1987. — С. 9−10.
5. Одайник Оксана. Живопис: альбом. — К.: 2001.
6. Одайник Оксана. Живопис: альбом. — К.: 2008.
7. Тернавська Г. С. 10 років Незалежності у творчості сучасних київських художників: альбом — 2001. — С. 31.
8. Жіночий образ у сучасному українському мистецтві (кінець ХХ ст.) / авт.-упоряд. Л. Д. Черватюк. — К.: Навчальна книга, 2007.- С. 109–110.
9. Федорук О. Жінка очима київських митців (кінець ХХ — XXI ст.) — К.: 2007. — С. 10-11.
10. АРТ—КИЇВ, Приватні колекції: альбом / авт.-упоряд. Н.Заболотна. — К.: ОРАНТА, 2006 — С. 214–217.
11. На межі II–III тисячоліть. Художники Києва. — К.: 2009. — С. 465.
12. Науковий потенціал України: київський літопис XXI ст.: збірник. — 2009. — С. 71-72.
13. Світ родини Одайників: альбом / авт.-упор. В. Т. Ліновицька. — К.: 2011. — С. 20-23.
14. Розмай Незалежної України. «Художники Києва». Українське образотворче мистецтво 1991–2011: альбом / авт.-упоряд. Л. І. Андрієвський — К.: Криниця, 2011 — С.19,569−570: репродукції № 756, 757, 758.
15. Двоєглазова К. Оксана Одайник: «Хочу, щоби блакитні далі люди бачили моїми очима» // «ВІЧЕ». Журнал Верховної Ради України. — 2011. — № 15-16 (300–301) — С. 72-73.
16. Преемственность традиций // Искусство. — 1986. — № 4. — С. 15.
17. Маричевський М. В промінні сонця й синіх гір // Образотворче мистецтво. — 2003. — № 1. — С. 84—87.
18. Шапіро О. Стихія у творчості Оксани Одайник // Образотворче мистецтво. — 2008. — № 2. — С. 127–130.
19. Поліщук Т. Імена — Оксана Одайник // Україна, Європа, Світ. — 29 березня 1997.
20. Решетило В. Музика — невидимий живопис. Оксана Одайник // Голос України. — 1997. — № 219. — С. 16.
21. Курнышова Ю. Поющая художница // Зеркало недели. — 1997. — № 30 (147). (рос.)
22. Шапіро. О. Макро- i міні-світи Оксани Одайник // День. — 2007. — № 84. — С. 19.
23. Шапіро. О. Художниця з династії Одайників // Україна молода. — 19 липня 2007 — С. 12.
24. Дарія Чайка. Оксана Одайник. Солнечная песня // Уикенд Культура (Газета 2000) — 23 квітня 2009. — № 17 (459). (рос.)
25. Ганна Козаченко Оксана Одайник: живопис — заповідь любові // «Аграрний Тиждень» 13 травня 2013, Weekend

1. Оксана Одайник на Facebook
2. Живописний вибух Оксани Одайник
3. Оксана Одайник_майстер-клас
4. Оксана Одайник: живопис — заповідь любові
5. Післявоєнні роки у спогадах художниці Зої Самойленко-Одайник
6. Вадим Одайник. Художник закоханий в Карпати