Окварцювання — Вікіпедія

Окварцювання (рос. окварцевание, англ. silicification, нім. Verquarzung f) — метасоматичне заміщення мінеральних комплексів кварцом та виповнення ним пустот внаслідок гідротермальних або екзогенних процесів.

Окварцювання суттєво проявляється при утворенні джаспероїдів[1] та вторинних кварцитів, дуже характерне для грейзенізації та пропілітизації. Окварцювання проявляється при лиственітизації та скарноутворенні на їх заключних етапах. З гідротермальним окварцюванням пов'язане утворення різноманітних, але в основному сульфідних руд. Типовими прикладами екзогенного окварцювання служить утворення кварцитових і кременистих порід у корі вивітрювання, а також різноманітних мікрокварцитів з карбонатних порід, пісковиків і сланців.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Джаспероїди складаються із дрібнозернистого кварцу і халцедону та реліктів кальциту і доломіту.