French
DeutschОлександр Шатілов — Вікіпедія
| Олександр Шатілов рос. Александр Шатилов | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Загальна інформація | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Ізраїль | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 22 березня 1987 (37 років) Ташкент, Узбекистан | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 183 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Дружина | Ела Кліхман | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Діти | Ромі (2017), Гай (2019) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вебсторінка | shatilov.co.il | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Спорт | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Країна | Ізраїль | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вид спорту | спортивна гімнастика | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренери | Сергій Вайсбург | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 Олександр Шатілов у Вікісховищі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Олекса́ндр Шаті́лов (івр. אלכס שטילוב; англ. Alexander Shatilov, нар. 22 березня 1987 — Ташкент, Узбекистан) — ізраїльський гімнаст. Дворазовий бронзовий призер чемпіонатів світу, чемпіон та багаторазовий призер чемпіонатів Європи. Перший в історії Ізраїлю призер чемпіонату світу, чемпіон і призер чемпіонату Європи.[1] Спортсмен 2009 та 2013 років Ізраїлю.[2]
Брав участь в Олімпійських іграх 2008, Олімпійських іграх 2012 та Олімпійських іграх 2016.
Народився в Ташкенті, Узбекистан, в єврейській родині. У 2002 році родина переїхала до Ізраїлю.
Мати — тренер з акробатики, батько — інструктор верхової їзди. Брат Слава грав у професійний футбол в Ізраїлі.[2]
З 2015 року одружений з Елою Кліхман, має двох синів: Ромі (2017 року народження) та Гая (2019 року народження).
Мати відвела до секції спортивної гімнастики, коли було п'ять років.
На дебютних Олімпійських іграх 2008 в Пекіні, Китай, у кваліфікації посів 29 місце в багатоборстві, зупинившись за крок до фіналу. Потрапив до фіналу вільних вправ, де через падіння завершив змагання останнім.
На чемпіонаті Європи, що проходив у Мілані, Італія, здобув першу в історії Ізраїлю медаль чемпіонату Європи — бронзу у вільних вправах.[2]
На чемпіонаті світу в Лондоні, Велика Британія, додав до бронзи чемпіонату Європи бронзову нагороду світової першості, вписавши своє ім'я в історію країни.[3]
На чемпіонаті Європи в Берліні, Німеччина, у вільних вправах виборов срібну нагороду, а на чемпіонаті світу в Токіо, Японія, продемонстрував однаковий результат у 15.466 балів з бразильським гімнастом Дієго Іполіто, розділивши з ним третю сходинку п'єдесталу.
На Олімпійських іграх 2012 в Лондоні, Велика Британія, у багатоборстві посів 12 місце, а у фіналі вільних вправ був шостим.
На чемпіонаті Європи у вільних вправах уперше у власній кар'єрі та історії Ізраїлю став чемпіоном Європи, продемонструвавши однаковий результат у 15,333 бали з британським гімнастом Максом Вітлоком.[1]
На чемпіонаті Європи у Софії, Болгарія, у вільних вправах виборов бронзову нагороду.
На передолімпійському чемпіонаті Європи, що проходив у Берні, Швейцарія, здобув бронзову нагороду у вільних вправах.
На Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро, Бразилія, до фіналів в окремих видах не кваліфікувався.
На чемпіонаті Європи у вільних вправах виборов бронзову нагороду, випередивши товариша по збірній Артема Долгопята.
Другу половину сезону змушений був пропустити через травму та народження сина Ромі, яке збіглося за часом з чемпіонатом світу.[4]
На чемпіонаті Європи четвертим був у багатоборстві та п'ятим у вільних вправах.
Через складні дипломатичні стосунки між Ізраїлем та господарем чемпіонату світу (Катар не визнає Ізраїль) участь команди Ізраїлю в першому кваліфікаційному турнірі на Олімпійські ігри в Токіо була під питанням. Згодом Катар надав візи спортсменам, гарантував безпеку та використання прапору та гімну Ізраїля. Однак в цілях безпеки на тренуваннях та поза залом спортсмени використовували костюми без прапора Ізраїлю чи напису назви країни. Олександр мріяв піднятися на п'єдестал та розгорнути прапор Ізраїлю в Катарі, але не зміг кваліфікуватися до фіналу вільних вправ.[5]
На чемпіонаті Європи в рамках підготовки до кваліфікаційного на Олімпійські ігри чемпіонату світу відібрався до фіналу в багатоборстві з десятим результатом, але знявся для кращого виступу в фіналі вільних вправ, де продемонстрував п'ятий результат.[6]
На чемпіонаті світу в Штутгарті, Німеччина, в багатоборстві посів 30 місце та здобув особисту ліцензію на Олімпійські ігри в Токіо.
Підтримав перенесення Олімпійських ігор в Токіо на 2021 рік через неможливість підготуватися до головних змагань чотириліття у зв'язку з пандемією коронавірусу та вимушених перерв у тренувальному процесі.[7]
У грудні під час пандемії коронавірусу на чемпіонаті Європи в Мерсіні, Туреччина, у командній першості був четвертим, до фіналів в окремих видах не кваліфікувався.
На Олімпійських іграх в Токіо в кваліфікації продемонстрував 47 результат у вільних вправах та до фіналу не кваліфікувався.[8]
| Рік | Змагання | КБ | ІБ |  |  |  |  |  |  |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2007 | Чемпіонат світу | 5 | |||||||
| 2008 | Олімпійські ігри | 29 | 8 | ||||||
| 2009 | Чемпіонат Європи |  | |||||||
| Чемпіонат світу | 11 | | |||||||
| 2010 | Чемпіонат світу | 10 | 4 | ||||||
| 2011 | Чемпіонат Європи |  | |||||||
| Чемпіонат світу | 13 | | |||||||
| 2012 | Олімпійські ігри | 12 | 6 | ||||||
| 2013 | Чемпіонат Європи |  | |||||||
| 2014 | Чемпіонат Європи | | |||||||
| 2015 | Чемпіонат Європи | 4 | |||||||
| Європейські ігри | 7 | 5 | |||||||
| 2016 | Чемпіонат Європи | | |||||||
| 2017 | Чемпіонат Європи | | |||||||
| 2018 | Чемпіонат Європи | 4 | 5 | ||||||
| 2019 | Чемпіонат Європи | 10q | 5 | ||||||
| Чемпіонат світу | 30 | ||||||||
| 2020 | Чемпіонат Європи | 4 | |||||||
| 2021 | Кубок світу в Досі | 12 | |||||||
| Олімпійські ігри | 47 |
*змішана команда
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Gymnastics world championships / Alexander Shatilov wins Israel's first-ever medal. Haaretz.com (англ.). Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ LiubovB (1 вересня 2018). Dolgopyat: Two weeks before Euros my participation was still in question. Gymnovosti (амер.). Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ LiubovB (22 жовтня 2018). Israeli team: We were well received in Qatar and we are happy with the hospitality. Gymnovosti (амер.). Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ LiubovB (5 квітня 2019). Israeli team on preparations for Euros. Gymnovosti (амер.). Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ LiubovB (17 квітня 2020). Shatilov: Postponing the Olympics is a great decision for athletes. Gymnovosti (амер.). Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ LiubovB (24 липня 2021). Shatilov: These are likely my last Olympics. Gymnovosti (амер.). Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олександр Шатілов
| Спорт | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}