Білозерська Олена Леонідівна — Вікіпедія

Білозерська Олена Леонідівна
Народилася5 серпня 1979(1979-08-05) (45 років)
СРСР Київ, УРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Місце проживанняКиїв
Діяльністьжурналіст, військовослужбовець
Відома завдякиблогерка
Alma materКиївський національний університет культури і мистецтв
УчасникВійна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Посадакомандир взводу
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Сайтbilozerska.info

Оле́на Леоні́дівна Білозе́рська (Білозерська-Воронова) (нар. 5 серпня 1979(19790805), Київ, УРСР) — українська журналістка, блогерка та громадська діячка, старший лейтенант[1]Збройних сил України, поетеса. З 2014 року — учасниця російсько-української війни (снайпер) у складі ДУК «Правий сектор» та Української добровольчої армії. З жовтня 2018 — офіцер Збройних Сил України.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася у родині інженерів. 2000 року закінчила Київський національний університет культури і мистецтв.

З початку 2004-го року у журналістиці. Працювала у невеликих газетах і журналах. Впродовж 2004—2006 років редагувала власну газету «Україна Християнська».

З жовтня 2005 по лютий 2007 — прессекретарка Української Національної Асамблеї.

З червня 2007 року веде блог на Livejournal. У квітні 2010 року спільно з одеським журналістом Олексієм Ярославцевим заснувала інформаційне агентство «Поряд з вами».

13 вересня 2014 року на передвиборчому з'їзді партії «Правий сектор» обрана другим номером виборчого списку на позачергових виборах до Верховної Ради України.[2][3]

З травня 2014 р. бере безпосередню участь у бойових діях на Донбасі: спочатку у складі ДУК «Правий сектор» (2014—2015) та Української Добровольчої армії (2016—2017), пізніше у лавах ЗСУ.

У 2018 році закінчила офіцерські курси при Національному Університеті оборони України ім. І. Черняховського за спеціальністю "Артилерія" і підписала контракт із ЗСУ.

У 2018-2020 рр. служила в складі 503 батальону морської піхоти на посаді командира взводу самохідних артилерійських установок.

У вересні 2019 видала документальну книгу «Щоденник нелегального солдата», який охоплює період 2014—2017 рр. — час служби авторки в ДУК «Правий сектор» та Українській Добровольчій армії.[4][5]

Участь у російсько-українській війні

[ред. | ред. код]

24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабного російського вторгнення, повернулася на службу у Збройні Сили України.[6]

11 липня 2022 Олені Білозерській було надано звання старшого лейтенанта.[7]

В кінці 2022 року доєдналась до спецпідрозділу Артан, на позицію снайпера.[6]

З весни 2023 року займає не бойову посаду підрозділу через проблеми зі здоров'ям.[6]

Діяльність

[ред. | ред. код]

Блогерка

[ред. | ред. код]

Олена Білозерська має блог на «LiveJournal», котрий веде з 11 червня 2007 року. Блог використовує як власне незалежне медіа, аби звертатися до аудиторії напряму, без проміжних інстанцій у вигляді редакторів, видавців і спонсорів. У 2008-му він за результатами читацького голосування потрапив у п'ятірку найкращих українських блогів.

Перший репортаж у блозі Білозерська зробила про Марш УПА 14 жовтня 2007[8]. Відвідуваність блогу нині — дві з половиною тисячі осіб на день.

Олена Білозерська під час «Вставай, Україно!», Київ, 18 травня 2013

У блозі журналістка висвітлює переважно протестні акції та акції правих політичних партій та рухів, які документує численними власними фотознімками, а також репресії влади проти політиків і громадських активістів. Також розміщує власні вірші і переклади іншомовних поетичних творів українською. Не менш активно Білозерська веде twitter — часто найсвіжіша інформація з гучних акцій першою з'являється в її повідомленнях[9].

6 травня 2013 року блог Олени Білозерської (bilozerska.livejournal.com) посів третє місце (після перськомовного і бенгальськомовного) у конкурсі блогів «The Bobs» від Deutsche Welle, а також перше місце серед україномовних блогів (46 % усіх голосів, поданих за україномовні блоги[10]) і серед блогів на платформі «LiveJournal». Після численних протестів української «антифашистської» громадськості, до яких приєдналися депутати Європарламенту і німецькі правозахисники організатори конкурсу, у журі «The Bobs» скасували премію номінації «Найкращий україномовний блог»[11][12][13]. У відповідь громадські діячі та народні депутати почали підписувати петицію на захист Олени Білозерської. У петиції зокрема зазначається, що після перемоги блогу Білозерської у конкурсі The Bobs у номінації «Найкращий блог українською мовою», люди, упереджені щодо Олени Білозерської, розгорнули проти неї кампанію в інтернеті[14]. Deutsche Welle заявили, що поважають рішення незалежних членів журі і результати голосування користувачів стосовно блогу Олени Білозерської. І хоча в Deutsche Welle не погоджуються з окремими висловлюваннями авторки блогу, вони також нагадали, що блог Білозерської отримав більшість голосів із суттєвим відривом (46 %) і став переможцем за версією публіки серед україномовних блогів. Але приз журі він не отримав[15].

Справа Олени Білозерської

[ред. | ред. код]

12 січня 2011 року, — в рамках розслідування кримінальної справи щодо підпалу громадської приймальні Партії Регіонів у Печерському районі в ніч на 1 січня 2011 року, квартиру Олени Білозерської обшукано київською міліцією[16]. Всі журналістські технічні засоби, аж до «мильнички» її батька, було вилучено[17]. До того, невідомі особи розмістили відео на відеохостингу Youtube і прислали повідомлення про нього на електронну пошту Олени Білозерської. На вебсайті ІА «Поряд з вами» та в особистому блозі Білозерської з'явилося текстове посилання на відео. Обшук, який тривав з 8:30 до 14:30, проводили шість співробітників міліції[18]. Були опитані батьки Білозерської на предмет того, де вона перебувала в ніч на 1 січня. Потім Білозерську відвезли на допит у Печерський районний відділ МВС України[18]. Міліція заявила:

У ході слідства встановлено, що до розповсюдження відеознімання підпалу мережею Інтернет може бути причетною саме цей блогер. Для перевірки цієї інформації судом було санкціоновано обшук у помешканні зазначеної громадянки. Вилучено засоби, за допомогою яких могла бути вчинена зазначена операція, а саме - комп’ютерну техніку та інші носії цифрової інформації. Їх направлено для проведення експертного дослідження. Триває слідство[19].

Інцидент викликав резонанс в Україні і світі. Дії влади засудили «Комітет визволення політв'язнів» та організація «Репортери без кордонів»[18][20]. Народний депутат Андрій Парубій на наступний день звернувся з запитом до Генпрокурора щодо цього інциденту[21]. 14 січня міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов відповідаючи під час години уряду у Верховній Раді на претензію, що інцидент з Білозерською є політичним переслідуванням і придушенням свободи слова, відповів, що навколо Білозерської відбувається «роздмухування мильної бульбашки з нічого», що в неї нібито була вилучена інструкція з виготовлення напалму, і при цьому неправильно вимовляв її прізвище[18][22].

Розв'язку цього інциденту Олена Білозерська оповіла так:

Втрутилися народні депутати, втрутилися журналісти, «Репортери без кордонів» робили запит за запитом… За місяць приблизно повернули всю техніку, а ще згодом – повернули усі носії. Не все працює, щоправда. Два вінчестери, приміром, не працюють. І тут прикро не тільки те, що журналіста позбавляють можливості працювати (у мене ж не тільки комп'ютер вилучили, а й фотоапарат, відеокамери, диктофон), найстрашніше те, що інформація, яку ти накопичував роками, може містити і певні конфіденційні дані[23].

Українська Гельсінська спілка з прав людини включила «Справу Олени Білозерської» у свій звіт «Переслідування громадянського суспільства в Україні у 2011 році»[18].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Олена Білозерська-Воронова
  2. ↑ Виборчий список. Політична партія "ПРАВИЙ СЕКТОР". Архів оригіналу за 18 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-18 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Facebook | Олена Білозерська. Архів оригіналу за 4 травня 2020.
  4. ↑ Як придбати мою книгу “Щоденник нелегального солдата” | Білозерська INFO. web.archive.org. 4 травня 2020. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 4 травня 2020.
  5. ↑ Вийшло друге видання “Щоденника нелегального солдата”! | Білозерська INFO. web.archive.org. 4 травня 2020. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 4 травня 2020.
  6. ↑ а б в «Який з баби воїн!?» – сміялись вони. А потім ми зустрілись на фронті – БІЛОЗЕРСЬКА | ВЕЧІР СЕРЕДИ (укр.), процитовано 3 травня 2024
  7. ↑ Допис у фейсбуці Олени Білозерської про присвоєння їй звання старшого лейтенанта, 11 липня 2022
  8. ↑ «Елена Белозерская: Я не знаю, как назвать ту страну, в которой мы живем сейчас. Малороссией?» fraza.ua, 8 лютого 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 6 серпня 2011. [Архівовано 19 серпня 2011 у Wayback Machine.]
  9. ↑ «Олена Білозерська: „Я ж у них як більмо на оці“», Телекритика, 27 квітня 2010. Архів оригіналу за 17 січня 2011. Процитовано 6 серпня 2011.
  10. ↑ Голосування The Bobs 2013
  11. ↑ Deutsche Welle streicht Publikumspreis «Best Blog Ukrainisch» 2013 15.05.2013. Архів оригіналу за 31 липня 2013. Процитовано 29 серпня 2013.
  12. ↑ Deutsche Welle позбавила Олену Білозерську призу міжнародного конкурсу блогів The Bobs. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 29 серпня 2013.
  13. ↑ Друге місце в голосуванні у цьому ж конкурсі зайняв проєкт NO.UA від Дмитра Різниченка, котрий теж потрапив до петиції «антифашистів» як праворадикальний (на тій підставі, що його повна назва — «Народний Оглядач», а так само — «Voelkischer Beobachter» — називалась одна з гітлерівських газет)
  14. ↑ Редакция «Deutsche Welle» / Editorial board Deutsche Welle: Визнати перемогу блогу Олени Білозерської у конкурсі The Bobs. Архів оригіналу за 23 квітня 2014. Процитовано 6 червня 2022.
  15. ↑ Deutsche Welle поважає рішення членів журі і результати голосування за блог Білозерської. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 29 серпня 2013. (нім.)
  16. ↑ Київського блогера обшукали через Партію регіонів [Архівовано 3 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Українська правда, 12 січня 2011
  17. ↑ «Журналістку Білозерську обшукали й допитали», BBC Ukrainian, 13 січня 2011. Архів оригіналу за 14 січня 2011. Процитовано 6 серпня 2011.
  18. ↑ а б в г д Переслідування громадянського суспільства в Україні в 2011 році: Незаконні затримання та арешти [Архівовано 4 квітня 2014 у Wayback Machine.], Українська Гельсінська спілка з прав людини, 21 листопада 2011
  19. ↑ Техніку блогера вилучили в рамках розслідування кримінальної справи, ВЗГ ГУМВС України в м. Києві, 12 січня 2011
  20. ↑ «Репортери без кордонів»: Дії міліції становлять серйозну загрозу свободі ЗМІ («Українська правда», 15 січня 2011). Архів оригіналу за 18 січня 2011. Процитовано 6 серпня 2011.
  21. ↑ «Парубій звернувся до генпрокурора з приводу затримання журналіста Олени Білозерської» Інформаційний сервер «Наша Україна»[недоступне посилання з червня 2019]
  22. ↑ «Могилев не смог правильно выговорить фамилию допрашиваемой МВД журналистки», From-UA, 14 січня 2011. Архів оригіналу за 18 січня 2011. Процитовано 6 серпня 2011.
  23. ↑ «Білозерська: Україна — вона своя. Інших маємо шанувати, своїх — любити», obozrevatel.com, 28 березня 2011
  24. ↑ Мої підсумки-2018. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 2 січня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Білозерська Олена Леонідівна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білозерська_Олена_Леонідівна&oldid=44104991