Олігодендроцит — Вікіпедія
Олігодендроцит | |
---|---|
Деталі | |
Система | нервова система |
Ідентифікатори | |
Латина | oligodendrocytus |
MeSH | D009836 |
TH | H2.00.06.2.00003 і H2.00.06.2.01018 |
FMA | 54540 і 83665 |
Анатомічна термінологія |
Олігодендроци́ти (від грец. ολίγος — «небагато, мало», δέντρο — «дерево», та κύτος — «містилище»), або олігодендроглі́я[1] — тип клітин мозку, різновид нейроглії, основні функції яких є підтримувати й ізольовувати аксони в центральній нервовій системі (головний і спинний мозок) деяких хребетних. (Ту ж саму функцію виконують клітини Шванна в периферійній нервовій системі.)
Олігодендроцити утворюють мієлінову оболонку навколо нервових волокон, яка складається з 80% ліпідів і 20% білків.[2] Окрема клітина може взаємодіяти з 50 аксонами, загортаючи приблизно 1 мкм мієлінової оболонки навколо кожного аксона (шваннівські клітин, з іншого боку, можуть обгортати лише один аксон). Кожен олігодендроцит формує один сегмент мієліну для кількох сусідніх аксонів.[2]
- ↑ Ragheb, Fadi (1999). The M3 Muscarinic Acetylcholine Receptor Mediates p42mapk Activation and c-fos mRNA Expression in Oligodendrocyte Progenitors (PDF). Ottawa: National Library of Canada. Процитовано 7 березня 2006.
- ↑ а б Carlson, Physiology of Behavior, 2010
Це незавершена стаття з нейронауки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |