Оператор координати — Вікіпедія

Опера́тор координа́ти — квантово-механічний оператор, разом з оператором імпульсу, що використовується для опису поведінки системи. Оскільки координата є дійсною величиною, то оператор координати ермітів.

У координатному поданні оператор  — сама координата ; в імпульсному поданні оператор координати виражається через похідну за імпульсом:

.

Оператор координати не комутує з оператором імпульсу, тобто:

Таким чином, для пари величин, що спостерігаються і виконується співвідношення невизначеностей Гейзенберга:

,

де — зведена стала Планка.

Відповідно до канонічного комутаційного співвідношення:

і решта комутаторів між дорівнюють 0.

Середнє значення координати для стану з хвильовою функцією визначається як:

Література

[ред. | ред. код]