Орден Трудового Червоного Прапора БСРР — Вікіпедія

Орден Трудового Червоного Прапора БСРР
Девіз	«Пролетарыі ўсіх краёў злучайцеся» («Пролетарі всіх країн єднайтеся»)
Країна	БСРР
Тип	Орден
Вручається:	окремим особам і колективам трудящих
Вручає:	Центральний виконавчий комітет БСРР
Підстава: «В ознаменування виняткових заслуг в справі соціалістичного будівництва» та «За видатне проведення спеціальних, особливої державної важливості завдань у сфері оборони країни»
Статус	не вручається
Нагородження
Засновано:	1 вересня 1924
Перше:	грудень 1924
Останнє:	грудень 1932
Нагороджено:	~ 170
Нагороджені:
Q61413758? (0)
Черговість
Відповідає	Орден Трудового Червоного Прапора (СРСР)

Орден Трудового Червоного Прапора БСРР (біл. Ордэн Працоўнага Чырвонага Сцяга БССР) — державна нагорода, заснована постановою Президії Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів БСРР від 1 вересня 1924 року. За 9 років, з 1924 по 1933 роки, орденом були нагороджені близько 30 трудових і військових колективів та близько 140 осіб.

Проект ордена, розроблений художником Геннадієм Євгеновичем Змудзинським, був прийнятий на засіданні ЦВК УРСР влітку 1924 року. За задумом художника на ордені відображені найбільш значущі в республіці сфери праці: фабричний, заводський, сільськогосподарський та працівників лісу. Спецзамовлення з 300 орденів було виготовлено у Москві.

Відповідно до постанови Президії ЦВК і Раднаркому БРСР від 1 вересня 1924 року, орденом нагороджували громадян республіки, які виявили особливу самовідданість, ініціативу і працьовитість у вирішенні господарських завдань. Пізніше, в статуті ордена, затвердженому 15 червня 1932 року, обмовлялося нагородження «в ознаменування виняткових заслуг в справі соціалістичного будівництва», а також «за видатне проведення спеціальних, особливої державної важливості завдань у сфері оборони країни». Підприємствам, установам і організаціям орден присуджувався «за особливі заслуги, що здійснюються в області праці». Нагородженому разом з орденом вручалася грамота, з 1932 року — орденська книжка.

Нагородження проводилося постановою ЦВК БСРР або його Президії за поданням центральних установ і відомств республіки, а також Центральної Ради професійних спілок. Разом з орденом вручалася особлива грамота, розроблена автором ордена. Напис по центру на білоруській мові відображала заслуги нагородженого. Грамота підписувалася Головою та Секретарем ЦВК БРСР.

Орден мав вигляд срібного трикутного щита, покритого червоною емаллю. У центрі ордену на фоні білої емалі — накладне зубчате колесо (коліща) перед яким червона п'ятикінечна зірка з написом «СССР» навскіс усередині. У нижній частині цієї зірки накладено серп і сокиру. Справа від Зірки (та коліща) — три колоса пшениці, зліва червоний прапор. У нижній частині ордену в чотири рядки іде напис білоруською «Беларуская Сацыялістычная Савецкая Рэспубліка». Вгорі вигнутий напис напис білоруською з краями направленими до низу: «Пролетарыі ўсіх краёў, злучайцеся». Над краями цього напису є абревіатури: справа «BSRR», а зліва «ררסרר» (на польській та їдиш, що були разом із російською офіційними мовами в БСРР).

Орден кріпився на лівій стороні грудей. Носіння обов'язково на засіданнях з'їздів Рад, на сесіях ЦВК БСРР, на парадах та урочистих засіданнях, в дні революційних свят.

• Щорічна премія в розмірі 200 рублів.
• Пільги при вступі в колгоспи.
• Право безкоштовного проїзду в трамваях у всіх містах республіки.
• Знижка на оплату житла від 10 до 50 %.
• Скорочення на одну третину стажу роботи або служби для отримання пенсії.

• меліоративне товариство с. Волошки, Бєлиницький район Могильовської області
• меліоративне товариство с. Астрені, Чаусскій район Могильовської області
• завод «Енергія», м. Мінськ
• завод «Більшовик», м. Мінськ
• завод «Червоний металіст», м. Вітебськ
• завод «Червоний Жовтень», м. Мозир, 1929 р.
• фабрика «Герой праці», м. Добруш
• радгосп імені Калініна Самохваловічского району
• сільхозкоммуна «Червоний прапор», Городоцький район (Вітебська область)
• сільхозкоммуна Мінської болотної станції
• 2-й залізничний полк, 18 вересня 1926 р.
• 5-й залізничний полк, 18 вересня 1926 р.
• 7-й залізничний полк, 18 вересня 1926 р
• 10-й залізничний полк, 18 вересня 1926 р.
• 11-й залізничний полк, 18 вересня 1926 р.
• Об'єднана білоруська військова школа, 9 лютого 1931 р.
• 7-й кінно-артилерійський полк, 5 листопада 1932 р.
• 8-я Мінська стрілецька дивізія, 5 листопада 1932 р.
• 8-я авіабригада, 5 листопада 1932 р.
• війська прикордонної охорони ГПУ БССР, 1932 р.
• Балашов І. С. — військовий комісар, (15 липня 1931 р.)
• Алексєєв П. П. — помічник начальника штабу 6-го стрілецького полку (15 липня 1931 р.)
• Бєлов З. Б. — командир батальйону 5-го стрілецького полку (15 липня 1931 р.)
• Ваупшасов Станіслав Олексійович — співробітник органів ГПУ Білорусії (5 листопада 1932 р.)
• Гродіс Іван Гнатович — зам, голови ЧК-ГПУ Білоруської РСР (1927 р.)
• Кокотько Микола Опанасович — начальник застави 17 прикордонного загону військ ОДПУ по БВО (10 грудня 1930 р.)
• Кроль Юхим Мойсейович — начальник карного розшуку Робітничо-селянської міліції БССР (12 листопада 1925 р.)
• Ломоносов Василь Георгійович — начальник Особливого відділу ОДПУ 4-го стрілецького корпусу і начальник Вітебського оперативного сектора ГПУ БССР (11 липня 1932 р.)
• Опанскій Йосиф Казимирович — заст. повноважного представника ОГПУ по Білоруському військовому окрузі (8 01 1926 р.)
• Пиріг Костянтин Семенович — інженер, мостобудівник 31 військово-дорожнього загону (07.08.1925 р.)
• Путна Вітовт Казимирович — організатор і воєнком Вітебського військового відділу (15.12.1932 р.)
• Радецький-Микулич Вітольд Титович — начальник відділу підготовки кадрів ДУПО НКВД СРСР, полковий комісар,
• Ройяльві Жан (Римкевіч Іван Адамович) — начальник ОГПУ ВЧК Вітебської губернії Білоруської РСР (16.12.1928 р.)
• Сіекс Альберт Якович — заст. начальника ГО УГБ УКВД Білоруської РСР (1932 р.)
• Естрін Арон Нотович — бригадир наскрізний бригади на заводі «Пралетари» м Гомель. (23 вересня 1931 р., орден № 59).

• на ордені є абривіатурні написи «BSRR» та «ררסרר» на польські мові та їдиш, які у 1920-х роках були також офіційними мовами у Білоруській СРР.
• ордени у кількості 300 штук були вироблені у московській майстерні. Невдовзі після виготовдення у майстерню навідались співробітники Московського карного розшуку, які «прихопили» (вилучили) і білоруські ордени. За запитом білоруських замовників, пізніше майже весь обсяг довелося повернути, крім 3-х орденів (за № 11, 221, 212) які буцімто не змогли у себе віднайти співробітники МУРу. Замість відсутніх орденів окремо було дозамовлено таку ж кількість за номерами 301, 302, 303.^[1]

• Орден Трудового Червоного Прапора УСРР

• Илля Куксін. стаття «На белорусском ордене были слова на идиш». Мишпоха № 19 (рос.)
• Республіка Білорусь: Енциклопедія в 6 томах. / Редколегія Г. П. Пашков та ін. — Мінськ — Т. 5. — С. 595. — ISBN 978-985-11-0398-6.
• Самовіч А. Трудовим нагороджується орденом … // журнал «Армия», 2008. — № 1 (рос.)