Освоєння вогню первісними людьми — Вікіпедія

←  Кам'яна доба  →
Кам'яні знаряддя первісних людей
Категорія Категорія • Портал Портали: Історія • Антропологія

Освоєння вогню древніми людьми стало переломним моментом у соціальній еволюції людини, що дозволив людям урізноманітнити білкову та вуглеводну їжу, з'явилася можливість приготувати її, розвинути свою активність в нічний час, а також захищатися від хижаків[1].

Африка

[ред. | ред. код]

Перші свідчення використання людьми вогню відносяться до таких археологічним стоянок стародавньої людини в Східній Африці, як Чесованья (Чесованджа) біля озера Барінго, Кообі-Фора і Ологесаліріє в Кенії.

Докази в Чесованьї представляють собою осколки червоної глини, мають вік близько 1,42 мільйони років[2]. Сліди випалу цих осколків свідчать про те, що вони були нагріті до температури 400°C — для додання твердості.

В ефіопському Габебі у локації № 8 знайдені фрагменти ігнімбритів, який з'являється у результаті горіння, але перегрів гірської породи міг з'явитися також і в результаті місцевої вулканічної активності[2]. Вони виявилися серед артефактів ашельської культури, створених H. erectus.

В середині долини річки Аваш були виявлені конічні утворення з червоною глиною, що можливо тільки при температурі 200 °C. Ці знахідки наводять на думку про те, що деревина могла спалюватися з розрахунком, щоб вогонь виявився подалі від місця проживання[2]. Крім цього, в долині Аваш знайдені обгорілі камені, але в районі древньої стоянки були присутні також і вулканічні породи.

Вогонь застосовувався для нагріву силкритових каменів з метою полегшення подальшої обробки та виготовлення знарядь праці культури Стіллбей[3][4][5]. Проведені дослідження співставлюють цей факт не тільки зі стоянкою Сталбей, що має вік близько 72 тисячі років, а й зі стоянками, які можуть нараховувати і до 164 тисяч років[3].

Азія

[ред. | ред. код]
Печери Чжоукоудянь, об'єкт Світової спадщини в Китаї.
  • Досліджена в 2009 році стоянка Гешер Бенот Яаков поблизу Мосту дочок Якова в Ізраїлі доводить застосування вогню H. erectus або H. ergaster (людиною працюючою) приблизно 790—690 тисяч років тому[6].
  • В ізраїльській печері Табун всі верстви відкладень молодші 350 тисяч років містять кремінь з явними ознаками впливу вогню[7].
  • У Сіхоуду провінції Шаньсі, про горіння свідчать чорні, сірі і сіро-зелені кістки ссавців.
  • У китайському Юань Моу провінції Юньнань була виявлена ще одна давня стоянка з почорнілими кістками ссавців[2].
  • У Трініль на острові Ява також були знайдені подібні почорнілі кістки тварин і поклади деревного вугілля серед скам'янілостей H. erectus.
  • У Азихській печері в Азербайджані виявлено сліди багать, а також камені, які розташовані навколо зольної плями, що пояснюється вченими як рання форма вогнища. Вік — 600—700 тис. років.
  • У китайському Чжоукоудяні свідчення застосування вогню мають вік від 500 тисяч до 1,5 мільйонів років[8]. 

Європа

[ред. | ред. код]

Численні стоянки в Європі також демонструють свідоцтва використання вогню H. erectus. Найдавніша стоянка Вертешселеш виявлена в Угорщині, де знайдені свідчення у вигляді обгорілих кісток, але без деревного вугілля.

У Торральба і Амброне (Іспанія), присутні деревне вугілля і деревина, а ашельські вироби з каменю мають вік 0,3-0,5 мільйона років[2].

У Сент-Астеба-Шансоні (Франція) є свідчення у вигляді вогнищ і почервонілої землі в печері Ескален. Цим вогнищам близько 200 тисяч років[2].

Зміни у поведінці

[ред. | ред. код]

Вогонь і світло від нього вніс найважливіші зміни в поведінку людей[9]. Активність більше не обмежувалася денним часом. Крім того, багато великих тварин і кусючих комах уникали вогню і диму[1][2]. Вогонь також привів до поліпшення харчування через можливість приготувати білкову їжу[1][10][11].

Річард Вронгхам з Гарвардського університету стверджує, що приготування рослинної їжі могло стати причиною прискореного розвитку головного мозку в ході еволюції, оскільки полісахариди в їжі, яка містить крохмаль, краще засвоювались і, як наслідок, дозволяли організму поглинати більше калорій[12][13][14].

Зміни в дієті

[ред. | ред. код]

Шталь вважав, що, оскільки такі речовини, як целюлоза і крохмаль, які в найбільших кількостях містяться в стеблах, коренях, листках і бульбах, важко перетравлюються, ці органи рослин не могли бути основною частиною людського раціону до початку використання вогню[15].

Замість цього в їжу вживалися рослини, що у великих кількостях містять моносахариди і дисахариди — насіння і соковиті плоди. Вміст токсинів у насінні і подібних вуглеводних продуктах теж впливав на раціон. Так, ціаногеновий глікозид, знайдений у лляному сім'ї і маніоці, ставав нетоксичним при тепловій обробці[15]. Зуби H. erectus і їх знос вказували на вживання такої їжі, як жорстке м'ясо і свіжі коренеплоди[16][17].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Price, David. Energy and Human Evolution. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 12 листопада 2007.
  2. ↑ а б в г д е ж James, Steven R. (February 1989). Hominid Use of Fire in the Lower and Middle Pleistocene: A Review of the Evidence. Current Anthropology. Т. 30, № 1. University of Chicago Press. с. 1—26. doi:10.1086/203705. Процитовано 12 листопада 2007.
  3. ↑ а б Brown KS, Marean CW, Herries AI, Jacobs Z, Tribolo C, Braun D, Roberts DL, Meyer MC, Bernatchez J. (2009).
  4. ↑ Webb J. Domanski M. (2009).
  5. ↑ Callaway.
  6. ↑ Rincon, Paul (29 квітня 2004). Early human fire skills revealed. BBC News. Процитовано 12 листопада 2007.
  7. ↑ Предки человека могли приручить огонь 350 тысяч лет назад
  8. ↑ First Control of Fire by Human Beings--How Early?. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 12 листопада 2007.
  9. ↑ Stone, Linda; Paul F. Lurquin, Luigi Luca Cavalli-Sforza (2007). Genes, Culture, And Human Evolution: A Synthesis. Blackwell Publishing. с. 33.
  10. ↑ Weiner, S.; Q. Xu, P. Goldberg, J. Liu, O. Bar-Yosef (1998). Evidence for the Use of Fire at Zhoukoudian, China. Science. Т. 281. с. 251—253. doi:10.1126/science.281.5374.251.
  11. ↑ Eisley, Loren C. (1955). Fossil Man and Human Evolution. Yearbook of Anthropology. University of Chicago Press. с. 61—78. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  12. ↑ William R. Leonard. Food for Thought: Into the Fire. Scientific american. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 22 лютого 2008.
  13. ↑ Wrangham R, Conklin-Brittain N. (2003 Sep). Cooking as a biological trait (PDF). Comp Biochem Physiol a Mol Integr Physiol. Т. 136, № 1. с. 35—46. doi:10.1016/S1095-6433(03)00020-5. PMID 14527628. Архів оригіналу ([недоступне посилання з 01.03.2009] — Sep&as_yhi=2003 Sep&btnG=Search Scholar search) за 19 травня 2005. Процитовано 21 квітня 2016.
  14. ↑ Lambert, Craig (May-June 2004). The Way We Eat Now. Harvard Magazine.
  15. ↑ а б Stahl, Ann Brower (April 1984). Hominid Dietary Selection Before Fire. Current Anthropology. Т. 25, № 2. University of Chicago Press. с. 151—168. doi:10.1086/203106.
  16. ↑ Viegas, Jennifer (22 листопада 2005). News in Science - Homo erectus ate crunchy food - 22/11/2005. Процитовано 12 листопада 2007.
  17. ↑ Early Human Evolution:  Homo ergaster and erectus. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 12 листопада 2007.

Література

[ред. | ред. код]
  • Поршнев Б. Ф. Глава 7. Происхождение огня // О начале человеческой истории. — М. : ФЭРИ-В, 2006.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Освоєння_вогню_первісними_людьми&oldid=40731928