Основа Льюїса — Вікіпедія

Осно́ва Лью́їса (англ. Lewis base) — це будь-яка хімічна сполука або частинка, що в ході хімічної реакції здатна виступати донором пари електронів шляхом успільнення електронної пари з кислотою Льюїса, координуючись з нею в аддукт Льюїса та утворюючи дативний зв'язок:

R₃B + :NR₃ → R₃B-NR₃

Зв'язок з кислотою Льюїса утворюється за допомогою найвищої заповненої молекулярної орбіталі (англ. highest occupied molecular orbital, HOMO).

Виділяють нейтральні основи Льюїса, до яких відносяться аміни з формулою NH₃−R_х (R — алкіл або арил), піридини та їхні похідні, фосфіни PR₃−A_х (R — алкіл або арил) та їхні похідні, тощо.

• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.

Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.