Остеогенна саркома — Вікіпедія

Остеогенна саркома
Мікрографія остеосаркоми
Спеціальність	онкологія
Препарати	метотрексат[1], карбоплатин[1], цисплатин[1] і доксорубіцин[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	XH1XF3
МКХ-10	C40-C41
МКХ-О	M9180/3
OMIM	259500
DiseasesDB	9392
MedlinePlus	001650
eMedicine	ped/1684 orthoped/531 radio/504 radio/505
MeSH	D012516
SNOMED CT	21708004
Osteosarcoma у Вікісховищі

Остеогенна саркома, також остеосаркома — злоякісна пухлина, що походить з власне кісткової тканини, за гістологічною будовою поділяється на остеогенну саркому, хондросаркому, фіброміксосаркому, міксосаркому, міксохондросаркому тощо. Остеогенна саркома містить маси диференційованої міжклітинної речовини, завжди є поодинокою, що важливо з точки зору диференціації. Характерним є швидкий, постійно прогресуючий ріст, постійний самовільний біль в зоні ураження, гіпертермія, гематогенне метастазування переважно в легені.

Розрізняють остеобластичну, остеолітичну та змішану форму захворювання.

Переважає остеолітична форма, для якої характерне вогнище розплавлення кістки з нечіткими та нерівними контурами, що дуже швидко збільшується в розмірах у всіх напрямках, у нижній щелепі може давати симптом «піднятого дашка», часто поширюється на оточуючі м'які тканини, тобто справжні розміри пухлини значно більші, ніж рентгенологічно діагностовані. З прогностичної точки зору дуже несприятливим є патологічний перелом.

Остеобластична форма зустрічається рідко, переважно у дітей, характеризується неправильної форми вогнищами склероза, розташованими у товщі кістки чи ближче до кортикального шару, який спочатку вибухає, а потім зникає. Ця форма ще більш злоякісна, ніж попередня, досить часто супроводжується голчастим («муфтоподібним») періостозом.

Для змішаної форми характерні обидва типи рентгенологічних змін, зустрічається вона найрідше.

Диференціювати слід з обмеженим хронічним остеомієлітом, еозинофільною гранульомою, субперіостальною гемангіомою, лімфангіоендотеліомою (пухлиною Юінга).

З інших форм саркоми, крім остеогенної, слід виділити хондросаркому з причини її специфічної локалізації (суглобовий паросток нижньої щелепи), типу кісткової перебудови (остеоліз з множинними вкрапленнями вапна), типовою періостальною реакцією (осифікуючий періостоз), втягненням в патологічний процес скронево-нижньощелепового суглоба.

• Черкасов Е. Ф. Радиационная гигиена. М.: Медицина, 1974.
• Дергачёв А. И. Ультразвуковая диагностика заболеваний внутренних органов. М. 1995 г.
• Зедгенидзе Г. А. Клиническая рентгено-радиология . — М.: Медицина, 1983. — Т.3. — С. 90 — 169, 272 — 323.
• Милько В. І. Рентгенология. — К.: Вища школа, 1983. — С. 228 — 230, 233 — 236.
• Бакланова В. Ф., Филиппкина М. А. Рентгенодиагностика в педиатрии. — 1988. — С. 265 — 266.
• Чорний В. С., КоноваленкоВ. Ф., Проценко В. В.. Оцінка ефективності та ускладнень неоад'ювантної поліхіміотерапії у комбінованому лікуванні хворих на остеосаркому довгих трубчастих кісток. — Травма. — 2017. — 18, № 2. — С. 23-29.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (квітень 2019)

Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.